Connect with us

З життя

Коли дружина стала кухарем, а в домі лише пельмені

Published

on

Коли дружина стала шеф-кухарем — а вдома лишилися лише вареників

Колись ми з Олесею були звичайною родиною з Київської області. Обоє працювали інженерами на місцевому заводі — робота стабільна, хоч і не розкоші, скромні будні, син-школяр, клопоти, радощі — усе, як у людей. І головне — я завжди вважав, що мені неймовірно пощастило з дружиною. Не лише тому, що вона добра й надійна людина, а й тому, що вміла перетворювати кожну вечерю на справжнє свято. Олесина кухня — це була магія. Салати, випічка, гаряче — усе з душею, з фантазією. Навіть омлет у неї виходив так, що я одного разу спитав: «Ти точно не кухар за освітою?»

Але, як виявилося, у кожній любові до готування ховається черв’ячок. І цей черв’ячок одного дня виріс до розмірів, що перевернули наше життя з ніг на голову.

Спершу Олеся почала нарікати на роботу. Казала, що втомилася від креслень, що більше не хоче жити від авансу до зарплати, що душа просить змін. Я спочатку не надав цьому значення. Ну й що, всі втомлюються, особливо взимку. Намагався підбадьорити, казав, що інженер — професія потрібна, стабільна. Але Олеся лише мовчала або махала рукою. А потім одного вечора сіла за стіл і випалила:

— Я знайшла курси. Від «Гурман Хаус», набирають учнів, обіцяють роботу у мережі ресторанів після закінчення. Вчитися лише три місяці. Це — моє. Я це відчуваю.

Сума курсів мене приголомшила. Я не думав, що отримати диплом кухаря — це ніби вступити до приватного університету. Але в Олесиних очах я побачив ту рішучість, яку неможливо проігнорувати. Довго рахували, думали, консультувалися в банку. Взяли кредит. А через тиждень Олеся звільнилася.

Розпочалися три місяці пекла. Не тому що дружина змінилася — навпаки, вона вся пірнула у навчання. Підручники, відео, конспекти, майстер-класи. Ми з сином перетворилися на її фан-клуб на кухні: то пробували нові соуси, то оцінювали правильну ступінь «аль денте» у макаронах. Але незабаром Олеся почала зауважувати, що її минулі страви — «усе це дурниці», «жалюгідні спроби». Я намагався заперечувати, але вона лише хитала головою:

— Ти не кухар, ти просто не розумієш. Те, що я готувала раніше — дитячий лепет. Справжня кухня — ось вона, де пінцетом викладають мікрозелень.

Потім був додатковий факультатив — обов’язковий для іспиту. Ще витрати. Ще нерви. Але все окупилося: Олеся стала однією з кращих на курсі й отримала запрошення у престижний ресторан. Ми святкували її успіх — хоч і варениками, бо часу на більше вже не було.

Минув місяць. Потім другий. Наші сімейні вечері перетворилися на безкінечний круговерт заморожених напівфабрикатів: вареники, пельмені, іноді сосиски. На мої спроби ніжно нагадати, що вдома теж хочеться відчути аромат домашнього борщу чи пирога, Олеся зітхала:

— Я по дванадцять годин стою біля плити. У мене руки не піднімаються. Що, вареники несмачні?

Несмачні? Та ні, смачні. Але від кількості навіть вони набридають. Навіть син почав помічати:

— Тату, а мама кол— Ти — мій найкращий дегустатор, і сьогодні буде сюрприз.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сімнадцять − сім =

Також цікаво:

З життя33 хвилини ago

«Мама вимагає щоденного прибирання, а у мене є своя сім’я і життя: я більше не можу це витримувати»

«Мати вимагає, щоб я прибирала в неї кожен день. Але в мене — своя сім’я, діти й життя»: і я...

З життя36 хвилин ago

Измена под новой крышей

**Дневник. Предательство в новом доме** Сегодня снова не могу уснуть. Всё вертится в голове, как прокрученная пластинка. Вспоминаю, как мы...

З життя39 хвилин ago

Останній пиріжок: історія про забуття, любов і самотність

Останній пиріжок бабусі Ольги: історія про забуття, любов і самоту На околиці загубленого села під Житомиром, у маленькій хаті, жила...

З життя2 години ago

«Мої 67 років, і я самотня. Прагну родинного затишку, та не знаю, як жити далі»

Мені 67, і я живу сам. Благаю дітей забрати мене до себе, але вони відмовляються. Не знаю, як жити далі....

З життя2 години ago

«Невидима роль матері: Історія колишньої невістки після розлучення»

«Ще й не така вже й мати»: Світлана Михайлівна про життя колишньої невістки після розлучення Світлана Михайлівна з Чернігова не...

З життя2 години ago

— У вас есть месяц, чтобы освободить жильё! — заявила свекровь

— У вас месяц, чтобы освободить мою квартиру! — заявила свекровь. Мы с Сергеем прожили вместе два года. Любили друг...

З життя3 години ago

«Сину, у тебе буде дім, але, будь ласка, піклуйся про свою хвору сестру. Її не можна залишати», — прошептала мати

Дорогий щоденнику, «Сину, у тебе буде дім. Лише, благаю, дбай про свою хвору сестру. Її не можна кинути», — прошепотіла...

З життя3 години ago

Коли двері закриваються: відчуття чужинця у їхньому світі

Невістка захлопнула двері прямо перед носом: ніби я для них чужа — Мого сина вже п’ять років як одружили, а...