Connect with us

З життя

Как дедушка “успокаивал” внука — трогательная история с неожиданным поворотом

Published

on

Это произошло в обычном супермаркете Нижнего Новгорода. Люди суетились, тележки гремели, воздух гудел от разговоров и смеха. Среди этого бытового столпотворения одна сцена особенно привлекла внимание пожилой женщины, рассматривавшей молочные продукты.

Её взгляд упал на невысокого дедушку с седыми висками и усталыми, но добрыми глазами. Он медленно катил тележку, а рядом с ним разворачивалась настоящая драма — его внук, лет четырёх, устроил представление на весь магазин.

Мальчишка, будто попав в конфетную сказку, хватал всё подряд. Конфеты, пряники, йогурты с яркими этикетками — его руки тянулись ко всему, а глаза горели жадным блеском. Он кричал, топая ногами, швырнул паку с хлопьями на пол и смотрел на деда с упрёком, будто тот лишил его самого главного.

Но дедушка… оставался спокоен. Ни тени раздражения, ни единого резкого слова. Лишь тихий, почти шёпотом голос:

— Потерпи, Семён. Скоро закончим. Ты молодец. Осталось чуть-чуть.

Малыш не успокаивался. Он носился между полок, хватая всё на ходу, пинал корзинки, ревел. Покупатели косились, кто-то вздыхал, кто-то отходил подальше.

А старик… всё так же терпелив.

— Держись, Семён. Вот дойдём до кассы. Сейчас всё закончится, — бормотал он, словно заклинание для себя и внука.

У кассы истерика достигла пика — мальчишка швырнул в кассиршу пакетик зефира. Все замерли.

— Тихо, Семён, тихо… — снова произнёс дед, поднимая зефир. — Глубокий вдох… выдох… ты справишься, друзок.

Женщина, наблюдающая эту сцену с самого начала, не выдержала. Её потрясло самообладание и доброта старика.

Когда дедушка вышел на улицу и стал загружать пакеты в багажник своей «Лады», она подошла.

— Извините, — начала она, — не удержалась. Вы меня поразили своим терпением. Я бы уже давно вышла из себя. Какая выдержка! Хотела бы я быть хоть чуточку такой же стойкой. Ваш внук, Семён, — настоящий счастливчик.

Дедушка вдруг рассмеялся.

— Ох, спасибо, милая, — ответил он, — но вы немного перепутали. Я — Семён. А этот ураган — Ваня.

Женщина растерянно заморгала, а потом тоже рассмеялась.

И только тогда она осознала: весь этот путь по магазину дедушка уговаривал не внука, а себя самого. Напоминал себе, что он взрослый, что должен держаться. Всё это время он повторял не имя ребёнка, а своё.

И в этом — настоящая любовь. Не только к внуку, но и к себе. Потому что в жизни каждому из нас иногда нужен кто-то, кто скажет: «Ты справишься. Ты молодец. Скоро всё закончится». Даже если этот кто-то — ты сам.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × 1 =

Також цікаво:

З життя10 хвилин ago

Як моя свекруха опинилася в лікарні з “серцем”, а повернулася… з немовлям

**Щоденник: Як моя свекруха потрапила до лікарні «із серцем», а повернулася… з немовлям** З Ігорем ми одружені вже майже сім...

З життя14 хвилин ago

Запізнілий подарунок та сімейний ураган

Пізній дар і родинна буря У невеличкому містечку на березі Дніпра розігралася родинна драма, яка розірвала зв’язки між матір’ю та...

З життя18 хвилин ago

Запізнілий подарунок та сімейна негода

Пізній дар і сімейна буря В невеликому містечку на березі Дніпра розгорнулася сімейна драма, яка розірвала зв’язки між матір’ю та...

З життя28 хвилин ago

Живу між двома вогнями: сестра хоче переїхати до нас, але чоловік проти

Мене звати Оксана. Зараз я опиняюся між двох вогнів: або посваритися з рідною сестрою, або з коханим чоловіком. Серце болить,...

З життя34 хвилини ago

Сыновья вновь появились, когда я решила отдать квартиру племяннице.

Пять лет мои сыновья не появлялись на пороге, но стоило мне заикнуться о передаче квартиры племяннице — как слетелись, словно...

З життя44 хвилини ago

Зрада в мережі: секрет дружини брата

Тиша в мережі: таємниця невістки Мене звуть Оксана, і моє сердце тріскається від болю та сумнівів. У нашому затишному містечку...

З життя45 хвилин ago

Як моя свекруха потрапила до лікарні з “серцем”, а повернулася з малюком

Як моя свекруха лягла до лікарні «із серцем», а повернулась… з немовлям З Ігорем ми одружені вже майже сім років....

З життя1 годину ago

Моя допомога сину і невістці обернулася, коли мене виставили за двері напередодні свята

Було це давно, але досі болить у серці, мов свіжа рана… Звали мене Оксана Михайлівна. Мій син Тарас був для...