Connect with us

З життя

Чоловік розривається між роботою і сім’єю, а я загублена в самотності…

Published

on

“Чоловік розчиняється між роботою та матір’ю, а я тону в самотності…”

Вже понад рік я ніби сама по собі. Ні, формально я заміжня, є дитина, будинок, але мій чоловік… його просто немає поруч. Він або на роботі до пізньої ночі, або “випадає в офлайн” у квартирі своєї мами. І найболючіше — він не бачить у цьому жодної проблеми. Ні краплі співчуття, ні натяку на розуміння. Для нього все гаразд: працює, допомагає матері, а додому заходить ніби переночувати.

Знайомі повторюють: “Потерпи, ось вийдеш з декрету — все налагодиться”. А я думаю — та ж справа ж не в декреті. Просто я нарешті перестала заплющувати очі. Прозріла. Раніше його виправдовувала, захищала, мовляв, втомився, у нього ж складна робота, але тепер… тепер я бачу, як повільно, але непохитно розвалюється моя родина.

Ми живемо у Львові, у звичайній двокімнатній хрущовці. Я зараз у декреті з маленьким сином. Чоловік, Ярослав, працює у великій логістичній компанії — нещодавно отримав підвищення. Відтоді, як його підвищили, він ніби зник із нашого дому. Повертається опівночі, вранці прокидається — і знову немає. А коли не на роботі — то його “друга реєстрація”, квартира його матері.

Марія Іванівна, його мама, після моїх пологів почала регулярно “затягувати” його до себе під благовидними приводом: то розетку треба прикрутити, то трубу прочистити, то двері скриплять. Все було б нічого, якби це були поодинокі випадки, але це стало системою. А пару місяців тому вона раптом вирішила робити ремонт. Причому саме зараз, коли син тільки-но отримав нову посаду і завалений справами. І, як не дивно, на ремонт виділяє гроші мій чоловік. А ми? Ми сидимо на залишках від зарплати. Дитячі — смішно, не вистачить навіть на третину памперсів.

Коли у Ярика була відпустка, він пропонував їй зробити ремонт тоді. Але вона відмовилася: “Мені і так нормально, не треба нічого міняти”. А тепер — терміново! Треба, терміново, все розвалюється, шпалери відлітають, стеля коситься… І ось мій чоловік по вихідним тепер у неї. Кожного разу одне й те саме: “Я тільки на хвилинку заїду”. А повертається вже за північ. Я навіть не знаю, хто тепер головна жінка в його житті — я чи мама.

Про онука Марія Іванівна цікавиться… через сина. Жодного разу не запитала в мене, не запропонувала допомогти, не прийшла посидіти з малям, щоб я хоч трохи відпочила. Але зате командує: “Ярику, не забудь заїхати, треба допомогти із шафою, а потім ще з кахлем”.

Я втомилася. Втомилася бути самотньою при живому чоловікові. Втомилася бачити, як дитина тягне рученята до тата, а той, не взуваючись, йде в душ, мовчки вечеряє і падає спати. Я намагалася поговорити, пояснити, що нам потрібна сім’я, а не вічні перегони за материною ласкою. А він тільки махає рукою:

— Та я ж не по бабах, я ж гроші додому приношу, тобі ще чого? Роботу кинути?

Так, він приносить гроші. Тільки ось гроші я можу й сама заробити. А от дати синові тата — ні, якщо той постійно “у справах” у бабусі. Мені не потрібен банкомат. Мені потрібен чоловік. Друг. Партнер. Батько для сина.

А поки я сиджу в цій хрущовці, з іграшками, памперсами та вічною втомою. І відчуваю себе кинутою. Забутою. Самотою. Хоча на пальці — обручка…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 − 5 =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

Я люблю іншу, але покидаю все – останні слова чоловіка перед неминучою зрадою

М’яке вечірнє світло пробивалось крізь тюль. Оксана поставила на стіл дві тарілки з вечерею й глянула на годинник. Вісім вечора....

З життя2 години ago

Сорок років на згадку: перегляд старих фотографій за кухонним столом

Оксана Іванівна сиділа на кухні, перебираючи світлини в телефоні. Сорок років — кругла дата. Вона хотіла влаштувати справжнє свято, запросити...

З життя4 години ago

Приготуй, прибери та заробляй сам – я не твоя служниця!

— Хочешь ковбасок чи яєшню? — запитала Олеся. Андрій сидів за столом, гортаючи новини в телефоні. — Ковбаски. Тільки без...

З життя6 години ago

Краса квітів: Життя поруч з розкішшю

Жінка жила у гарному будиночку. Поруч, на квітнику, розцвітали гортензії й петунії. Фіолетове шаленство кольорів просто запаморочувало. Вона згортала ноги...

З життя9 години ago

«Вік не перешкода: несподіване відкриття»

Григорій зніяковів, коли дізнався, що дівчина молодша за нього аж на дванадцять років. Йому тридцять, їй — вісімнадцять. Так, вона...

З життя12 години ago

Дорога додому: втомлена, але сповнена сподівань.

Сон був мов із казки, але водночас дивний і тривожний. Оксана поспішала додому. Десята година вечора, а їй так хотілося...

З життя12 години ago

Вигнання з дому: жінка з поламаним чемоданом вирушає в невідомість!

Олені було 72 роки, коли власний син вигнав її з дому — і все через одну просту причину: вона втратила...

З життя14 години ago

СМАЧНІ ПРИГОДИ У РЕСТОРАНІ.

**ПОХІД У РЕСТОРАН.** — Вперед за пригодами! — сказали одна одній кращі подруги, закидаючи валізи у багажник. Поїзд рушив точно...