Connect with us

З життя

Чоловік розривається між роботою і сім’єю, а я загублена в самотності…

Published

on

“Чоловік розчиняється між роботою та матір’ю, а я тону в самотності…”

Вже понад рік я ніби сама по собі. Ні, формально я заміжня, є дитина, будинок, але мій чоловік… його просто немає поруч. Він або на роботі до пізньої ночі, або “випадає в офлайн” у квартирі своєї мами. І найболючіше — він не бачить у цьому жодної проблеми. Ні краплі співчуття, ні натяку на розуміння. Для нього все гаразд: працює, допомагає матері, а додому заходить ніби переночувати.

Знайомі повторюють: “Потерпи, ось вийдеш з декрету — все налагодиться”. А я думаю — та ж справа ж не в декреті. Просто я нарешті перестала заплющувати очі. Прозріла. Раніше його виправдовувала, захищала, мовляв, втомився, у нього ж складна робота, але тепер… тепер я бачу, як повільно, але непохитно розвалюється моя родина.

Ми живемо у Львові, у звичайній двокімнатній хрущовці. Я зараз у декреті з маленьким сином. Чоловік, Ярослав, працює у великій логістичній компанії — нещодавно отримав підвищення. Відтоді, як його підвищили, він ніби зник із нашого дому. Повертається опівночі, вранці прокидається — і знову немає. А коли не на роботі — то його “друга реєстрація”, квартира його матері.

Марія Іванівна, його мама, після моїх пологів почала регулярно “затягувати” його до себе під благовидними приводом: то розетку треба прикрутити, то трубу прочистити, то двері скриплять. Все було б нічого, якби це були поодинокі випадки, але це стало системою. А пару місяців тому вона раптом вирішила робити ремонт. Причому саме зараз, коли син тільки-но отримав нову посаду і завалений справами. І, як не дивно, на ремонт виділяє гроші мій чоловік. А ми? Ми сидимо на залишках від зарплати. Дитячі — смішно, не вистачить навіть на третину памперсів.

Коли у Ярика була відпустка, він пропонував їй зробити ремонт тоді. Але вона відмовилася: “Мені і так нормально, не треба нічого міняти”. А тепер — терміново! Треба, терміново, все розвалюється, шпалери відлітають, стеля коситься… І ось мій чоловік по вихідним тепер у неї. Кожного разу одне й те саме: “Я тільки на хвилинку заїду”. А повертається вже за північ. Я навіть не знаю, хто тепер головна жінка в його житті — я чи мама.

Про онука Марія Іванівна цікавиться… через сина. Жодного разу не запитала в мене, не запропонувала допомогти, не прийшла посидіти з малям, щоб я хоч трохи відпочила. Але зате командує: “Ярику, не забудь заїхати, треба допомогти із шафою, а потім ще з кахлем”.

Я втомилася. Втомилася бути самотньою при живому чоловікові. Втомилася бачити, як дитина тягне рученята до тата, а той, не взуваючись, йде в душ, мовчки вечеряє і падає спати. Я намагалася поговорити, пояснити, що нам потрібна сім’я, а не вічні перегони за материною ласкою. А він тільки махає рукою:

— Та я ж не по бабах, я ж гроші додому приношу, тобі ще чого? Роботу кинути?

Так, він приносить гроші. Тільки ось гроші я можу й сама заробити. А от дати синові тата — ні, якщо той постійно “у справах” у бабусі. Мені не потрібен банкомат. Мені потрібен чоловік. Друг. Партнер. Батько для сина.

А поки я сиджу в цій хрущовці, з іграшками, памперсами та вічною втомою. І відчуваю себе кинутою. Забутою. Самотою. Хоча на пальці — обручка…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 × чотири =

Також цікаво:

З життя17 хвилин ago

Spoken in Fear

Said in Fear Hannah clasped the sheet of test results and referrals in her palm, as if she could hold...

З життя17 хвилин ago

Every Night, My Mother-in-Law Knocked on Our Bedroom Door at 3 AM, So I Set Up a Hidden Camera to Find Out What She Was Doing

Every night, my mother-in-law would knock on our bedroom door at precisely 3 a.m., so I set up a hidden...

З життя31 хвилина ago

A New Year’s Eve Adventure

A NEW YEARS EVE INCIDENT Emma had no desire to return home. On the thirty-first of December, her workday was...

З життя32 хвилини ago

An Unexpected Call — “Hello, is this Mr. Paul Evans?” The voice on the phone was cold and formal. —…

A Random Call Mr. Paul Johnson? the voice on the line was icy and official. Yes, Im Paul Johnson. Who...

З життя2 години ago

Love One Evening While Cleaning the Village Clinic, I Stumbled Upon a Beardless, Nervous Michael—Th…

Love Last night, as I was tidying up the clinic, I heard the door creak heavily, as if someone leaned...

З життя2 години ago

My Father-in-Law Assumed We’d Keep Supporting Him Financially

Many years ago, my husband grew up in a cheerful, close-knit family with his parents. But when my father-in-law turned...

З життя2 години ago

I Was Nineteen When I Left Home: After a Bitter Family Row, I Chased My Dreams of Administration Ins…

I was nineteen when I finally left home, mate. It wasnt some peaceful goodbyeit was a proper row. I told...

З життя2 години ago

Not Quite Family

Well, if youve started, best finish what you were saying! Andrews voice rose as he spoke to Natalie, And if...