З життя
«Приезжайте, але живіть у готелі»: як моя мати відмовила в притулку через чоловіка
Ви, звісно, приїжджайте… тільки жити будете в гостиниці. Моєму чоловікові потрібна тиша.
Моя мати завжди здавалася оточуючим доброю, м’якою, усміхненою жінкою. Але я, її донька, знала ту сторону, яку чужим не показують. Ту, де за ласкавими словами ховається безмежне бажання бути не просто «при чоловікові», а будь-якою ціною. І ця ціна — зруйновані стосунки з донькою та онукою. Наші стосунки.
Мій рідний батько нас покинув, коли мені було лише чотири. Він пішов до іншої жінки, а мати… вона не могла змиритися. Благала, принижувалася, дзвонила, чекала біля під’їзду, голосила в трубку. Казала, що сама не впорається, що їй страшно самостійно виховувати дитину. Але він не повернувся. Пішов — і все. А бабуся, мамина матір, тягала її додому з тих принизливих сцен. Їй було соромно — не за зятя, а за рідну доньку. Мати ніби заспокоїлася, але всередині в неї ніби запустився лічильник: вийти заміж будь-що.
І вона почала «виходити заміж» за всіх підряд. Трималася за кожного, як за останню надію. Брехня, п’янки, бійки, навіть приниження на моїх очах — усе пробачалося, усе терпілося. У дитинстві я часто чула, як вона схлипувала за дверима ванної, як мазала синці й прикидалася, що «просто впала». А потім — нове фарбування волосся, нова сукня, схуднення на кілька кілограмів. Усе для того, щоб «він» не пішов.
Я протестувала, кричала, сварилася з кожним її чоловіком. Вона намагалася мене заспокоїти, гладила по голові, казала: «Ти ще не розумієш, як це — бути самій». Але я розуміла. Я все бачила. Тому після школи поїхала вчитися до Києва і намагалася повертатися додому якнайрідше.
Потім померла бабуся і залишила мені свою квартиру. Я продала її, купила житло подалі від матері та її вічнозмінних «коханців». Знайшла роботу, почала жити спокійно, сама по собі. Вийшла заміж, але на весілля мати не приїхала. Пояснила просто:
— Я не можу залишити свого чоловіка самого, він неспокійний, не переносить поїздок…
Я зітхнула. І ще тому не запрошувала її, що не хотіла бачити на власному весіллі чергового «кавалера», який навіть мого імені не знав.
Три роки ми майже не спілкувалися. Іноді — рідкі дзвінки. Я народила доньку. Вона зраділа, захотіла побачити онуку. Почала дзвонити частіше, просила приїхати.
Минуло п’ять років. Донька підросла. Я подумала — та годі, може, варто. Показати дитині бабусю. Хоч якийсь зв’язок позначати. Ми з чоловіком зібралися, купили квитки, я подзвонила матері: «Мамо, скоро приїдемо». Вона тішилася, казала, що чекає, що все приготує.
Але за два дні до приїзду почалися дивацтва.
— Знаєш, у нас тут раптовий ремонт… І взагалі, в квартирі вам з дитиною, мабуть, буде тісно. Мій чоловік дуже любить тишу, він уже в літах… не звик до дитячого галасу. Може, вам краще в гостиницю? Я вам гарний варіант підкажу…
Я мовчала. Потім спитала:
— Ти серйозно?
— Ну… ти ж знаєш, яка у нас атмосфера. Він нервує. Я не хочу скандалів. Так буде спокійніше всім.
У моїй голові спалахнула пожежа. Після всього. Після відсутності на весіллі. Після тих років мовчання. Після всіх моїх спроб піти назустріч — вона пропонує нам гостиницю, тому що її чоловікові потрібна тиша?! А моя донька — не галаслива. Вона вихована. Але навіть якби й ні — це ж її онука! Я поклала слухавку і сказала чоловікові:
— Ми не їдемо.
Мати образилася. Сказала, що я — невдячна, що не розумію її становища. А я не бачу сенсу в такій поїздці. Не для того ми збиралися, щоб жити в гостиниці поряд з рідною матір’ю, якій, виходить, чужій чоловік дорожчий за власну родину.
Роки йдуть. Мати все з тим же чоловіком. Або вже з іншим — я не стежу. Ми дзвонимо один одному все рідше. У моєї доньки є бабуся — зі сторони чоловіка. Та, яка пече пироги, читає казки і не виставляє за двері. А моя мати залишилася у своєму світі, де чоловік завжди на першому місці, а рідна кров — на другому.
І якщо її це влаштовує — нехай живе у своїй тиші. Тільки нехай потім не питає, чому онука не запрошує її на святкові вистави і не слаІ нехай не дивується, що тепер ця тиша така глибока, що в ній чути лише відлуння її власних помилок.
I’ve Had Enough of Impromptu Weekend Visits: How My Brother-in-Law’s Family Took Over Our Home (and My Life) Until I Finally Stood My Ground – Was I Wrong to Set Boundaries When Uninvited Guests Showed Up With Kids, Expected Meals, and Never Asked About Our Plans?
I’ve simply had enough of you lot turning up every weekend! Perhaps youve met the sort of person who genuinely...
How Can a Mother Do Such a Thing? She Sent Her Four-Year-Old Son to a Children’s Home Rather Than Get Him Treated – A Tale of Heartbreak, True Friendship, and a Second Chance at Family
How on earth do such mothers exist! She sent her own child off to a childrens home because she couldnt...
My Sister-in-Law Spent Her Summer at a Holiday Resort While We Renovated the House, and Now She Expects to Live in Comfort With Us We suggested pitching in together with my sister-in-law to renovate the family home, but she flatly refused, claiming she didn’t need it. Now she wants to move in with us because her half has no modern comforts—her own fault! The house belonged to my husband’s grandmother, and after she passed, it was split between my husband and his sister. It was old and neglected, but we decided to renovate and make it our home. It’s a semi-detached property with two entrances, so two families could live there comfortably without getting in each other’s way. The garden and outbuildings are shared, and both sides have the same number of rooms. The inheritance was sorted after we married, and everything went smoothly. My mother-in-law immediately declined her share—she was a city person through and through. She told her son and daughter to do as they liked. My husband and my brother-in-law scraped together enough to repair the roof and shore up the foundations. We wanted to keep going, but my sister-in-law threw a tantrum. She wanted nothing to do with this “shabby old cottage.” Her husband just kept his head down—he never argues with her. We planned to move in. The village was close to town, we had a car, and were sick of living in a cramped one-bedroom flat. Building from scratch would’ve cost a fortune. For my sister-in-law, the house was just a holiday destination—she’d pop over in summer to barbecue or relax. She told us not to count on her help. Over four years, we completely renovated our half: bathroom, heating, electrics, new windows, even a conservatory. We took out loans, but it was worth chasing our dream. We worked tirelessly, day and night. All this time, my sister-in-law jetted off on holidays, showing no interest in the house or her share. She lived for pleasure—until she had a baby and went on maternity leave. That was the end of her travels and her cash flow. Suddenly, she remembered her share. With a baby in tow, she wanted space and fresh air for him to run around. By then, our half was finished and we’d let out our old flat. We never touched her side, but it had deteriorated badly over the years. I don’t see how they could have stayed—no heating, outdoor loo, it was unliveable. Even so, she turned up with her suitcase and begged to stay “just a week”—I let her in. Her son is loud, and like her, she does whatever she wants with no regard for anyone else. I work from home, so it drove me mad; I moved in with a friend for a bit, who actually appreciated having someone look after her house while she was away. I ended up staying away almost a month. First at my friend’s, then my mum fell ill and needed care. Honestly, I forgot about my sister-in-law, assuming she’d long since gone home. Imagine my shock when I returned and found her still there, making herself at home. I asked when she planned to leave. “Why would I go anywhere? I have a small child and I’m comfortable here,” she replied. “We’ll take you back to town tomorrow,” I said. “I don’t want to go.” “You haven’t even bothered to clean your side, so back you go—this isn’t a hotel.” “You’ve no right to throw me out! This is my house!” “Your house is on the other side of the wall. Go stay there.” She tried to turn my husband against me, but he also told her she’d outstayed her welcome. She sulked and left. A few hours later, my mother-in-law started ringing: “You had no right to kick her out—it’s her property!” “She could have stayed in her own half, she’s the lady of that house,” my husband said. “With a child? There isn’t even heating or a proper loo! You should have looked after your sister.” My husband finally lost his patience and told his mum everything: how we’d offered to renovate together, how it would have cost less—and she’d refused. Why was everyone blaming us now? We offered to buy her out—she named a price so high we could have bought a brand new house for it. Not a satisfactory solution for us. Now there’s constant tension. My mother-in-law is perpetually offended. Alina is a nuisance. They visit rarely, but when they do it’s noisy parties, petty sabotage, and damages in the garden. We’ve decided to build a fence and completely separate our section. There’s no more compromise—that’s what my sister-in-law wanted.
My sister-in-law spent her holidays at a cosy seaside resort while we were knee-deep in renovating our house, and now...
She Thought Her Husband Had a Big Appetite—Turns Out His Sister Was Stealing Food from Their Fridge
So, picture thisIm standing in front of my fridge, door wide open, absolutely baffled where all the foods vanished to....
My Childhood Friend Came to Visit—She Chose Not to Have Children, Preferring to Live for Herself and Now at 60 Has No Regrets About Her Life Choices
An old childhood friend of mine came for a visit. She never had childrenshed decided long ago not to. She...
I Came to Visit Because I Missed You, But My Own Grown Children Feel Like Strangers – A Mother’s Story of Disappointment and Longing for Closer Family Ties
I arrived to visit, missing you, but children feel like strangers now Diary Entry Parents are meant to always care...
Move Over, We’re Planning to Live Here for the Next Ten Years: When Family Turns Up Expecting a London Flat, Entitlement, and Old Promises Come Crashing Down
Move Over, Well Just Live Here For Ten Years My mother-in-law paused for a moment, then declared, Oh, Jenny, Vals...
I’ve Had Enough of Uninvited Weekend Visits! How My Brother-in-Law’s Family Turned Our Home into Their Holiday Retreat—And How I Finally Took Back My Weekends Without Offending Anyone
Im absolutely fed up with you lot showing up every weekend! Perhaps youve come across that sort of person who...