Connect with us

З життя

Мой старший сын неродной, но я вижу в нём родного сына

Published

on

В тихом городке, где все друг друга знают, жизнь идёт своим чередом, размеренно и предсказуемо. Работы здесь мало, и люди выживают за счёт огородов, рыбалки и охоты.

Наша семья жила так же. Полгектара земли и сад, за которыми мы ухаживали, кормили нас и даже давали немного дохода. Муж ловил рыбу, а я занималась хозяйством: кормила скотину, следила за огородом. Мы с детства приучали своих детей к труду — у каждого были обязанности: полоть грядки, кормить кур.

По соседству жила женщина по имени Галина. У неё было больше десяти детей, и весь городок удивлялся её плодовитости. Но ни она, ни её муж Сергей не старались их содержать. Их участок стоял заброшенным, а когда соседи пытались взять его в аренду, быстро отказывались — хозяева выставляли невозможные условия.

Галина и Сергей жили за счёт подачек. Соседи по доброте помогали: кто картошку принесёт, кто яйца или мясо. Дети часто приходили к нам, предлагая помочь по хозяйству в обмен на еду. Я не отказывала.

Особенно запомнился старший сын Галины — Игорь. Он работал всегда старательно и никогда не уходил голодным.

Однажды Сергей не рассчитал с выпивкой и умер, оставив Галину одну с детьми. Она и вовсе перестала за ними следить. Главе сельсовета пришлось вызвать опеку, и детей распределили по интернатам.

Игоря тоже увезли. Мы с мужем к нему привязались, и его отсутствие нас огорчило. Я выяснила, где он находится, и стала навещать его раз в месяц. После долгих раздумий мы решили взять его в семью.

Игорь знал нас, мы — его, и с нашими детьми он быстро нашёл общий язык. В доме он стал настоящей опорой: старший, но не заносчивый, всегда помогал младшим.

Шли годы. Дети выросли, закончили школу, кто-то пошёл в техникум, кто-то — в институт, разъехались, завели свои семьи. Игорь после учёбы тоже уехал.

Сейчас ему уже за пятьдесят. У него хорошая семья, двое детей — для нас они родные внуки. От Игоря всегда веет теплом и благодарностью за нашу заботу. Я рада, что когда-то мы забрали его из интерната.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

14 + 10 =

Також цікаво:

З життя17 хвилин ago

Одна на вирішальному бою

Українських маяків Оксана вперше побачила маяк у книжці, коли їй було п’ять. На малюнку він стояв самотній і високий, а...

З життя20 хвилин ago

Чекаючи на тишу, натрапляю на шум

Чекаю тиші, а отримую галас — Марічко, я ж просила — тільки наша родина! — Оксана, стоячи біля плити, обернулася...

З життя1 годину ago

Непройдений тест на зв’язок

**Щоденник** Я розмішувала молоко у дитячій каші, коли Іван намагався з кубиків збудувати «найвищий у світі ліфт». За столом покхилювала...

З життя1 годину ago

Я посадила дерево замість нас обох.

Вона не встигла посадити дерево. Я зробила це за нас Оксана сиділа за старим дерев’яним столом у вітальні, тримаючи в...

З життя2 години ago

Солодкі і гіркі розчарування

“Торт та інші розчарування” Олена збивала крем на бісквіт, її рухи були точними, як у годинникаря. Торт для Соломії, її...

З життя2 години ago

Непокірна донька

— Оленко, ти знов свою тканинну дурницю в хату принесла? — сердито питала мати, зустрічаючи доньку на порозі. — Це...

З життя3 години ago

Пиріг для порозуміння

**Пирог примирення** — Олеся, клянусь, якщо цей Петро Іванович ще раз постукає у стелю, я подам на нього в суд...

З життя3 години ago

Три жінки, одна кухня і безкрайня суєта

Три жінки, одна кухня й жодної згоди — Гаразд. Понеділок — мій. Вівторок — мама. Середа — Зінаїда Аркадіївна. Четвер...