Connect with us

З життя

Султан и его любимая четвёртая жена: история любви и предпочтений.

Published

on

У одного русского купца Ивана Петровича Сидорова было четыре жены. Больше всех он любил четвёртую — молодую да ладную, Анечку. Баловал её, как мог: шил шубы из соболя, дарил кольца с бриллиантами, кормил пряниками да заморскими сластями.

Третью жену, красавицу Марину, он тоже любил — не нарадовался. Везде с собой возил, на ярмарки да в столицу, чтобы все завидовали: «Вон у Сидорова какая жена — глаз не отвести!» Но в душе боялся, как бы кто не увёл её у него.

Вторая жена, мудрая Акулина, была ему и советчицей, и правой рукой. Хитроумная, спокойная, в любых делах разберётся. Стоило купцу в долги влезть или с конкурентами не поделить товар — она сразу выручит, дело поправит, скандал замнёт.

А первая жена, Пелагея, досталась ему ещё по наследству от покойного старшего брата. Верная, работящая — и дом в порядке, и дела купеческие ведёт, и капитал приумножает. Но Иван Петрович её и в грош не ставил: ну есть и есть, что с неё взять?

Вот однажды купец занемог, слёг. Лёжа, думает: «Жил в достатке, жён имел — а помирать всё равно одному». Позвал он Анечку и спрашивает:

— Любил тебя больше всех, душа моя. Не жалел ничего. Теперь, когда смерть за плечом, пойдёшь ли за мной в иной мир?

А та даже бровью не повела:

— Да ты что, милок! — фыркнула и вышла, хлопнув дверью.

Обидно купцу стало — хоть волком вой. Позвал Марину:

— Всю жизнь тобой любовался, свет мой. Не оставишь ли меня в последний путь?

Та засмеялась:

— Ишь, чего выдумал! Жизнь-то только начинается! Как раз купец Федотыч на меня заглядывается…

Тут уж у Сидорова сердце вовсе упало. Позвал Акулину:

— Всегда ты мне помогала, из любой переделки выручала. А теперь… не проводишь ли?

А та вздохнула:

— Уж извини, Ваня, но тут я бессильна. Разве что похороны устрою по первому разряду — с колоколами да поминальными блинами.

Тут купец аж подскочил от обиды — мол, вот тебе и благодарность! Но вдруг слышит тихий голос из угла:

— Я с тобой пойду… куда угодно…

Глядь — а это Пелагея, исхудавшая, в стареньком платке. И понял Иван Петрович, что зря он её всю жизнь за тень считал…

* * *

У каждого из нас — те же четыре «жены».

Четвёртая — наше тело. Сколько ни умасливай его, всё равно откажется идти с нами в могилу.

Третья — карьера, деньги, статус. После смерти всё это достанется другим.

Вторая — семья и друзья. Проводят до кладбища — и на том спасибо.

А первая — душа. Её мы чаще всего и не замечаем, гоняясь за остальными. Но именно она одна не предаст и после смерти. Так может, пока не поздно, стоит о ней позаботиться?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вісімнадцять − 10 =

Також цікаво:

З життя12 хвилин ago

Втратив її назавжди, не встигнувши попросити вибачення

Темні вулиці Чернігова провожали Тараса додому після важкого трудового дня. Він крокував, занурений у свої думки, але тривога стискала йому...

З життя15 хвилин ago

Я – більше ніж доглядальниця

Мені 62 роки, я живу у Львові і нещодавно пережила ситуацію, яка розколола моє серце. Моя донька, Соломія, та її...

З життя17 хвилин ago

Чому ти ненавидиш мене, коли я піклуюся про тебе?

Моє життя в маленькому селі під Житомиром перетворилося на нескінченний жах. Я, Олена, вже багато років живу під одним дахом...

З життя19 хвилин ago

Втрачена назавжди: не встиг вибачитись

Темні вулиці Львова супроводжували Тараса додому після довгого робочого дня. Він ішов, заглиблений у свої думки, але тривога стискала сердце....

З життя20 хвилин ago

Коли терпінню настав край, доля відкрила нові двері

Я більше не могла витримувати його гнів, але життя подарувало мені новий шанс. Вечір у нашій київській квартирі був звичайним:...

З життя1 годину ago

Втратити назавжди, не встигнувши попросити прощення

Темні вулички Києва супроводжували Миколу додому після важкого робочого дня. Він ішов, загублений у думках, а тривога стискала серце. Вікна...

З життя1 годину ago

Я приніс погані новини, але батьки вразили мене ще більше

Олег їхав у старенькому автобусі по загрузлих дорогах до батьків у передмісті Львова, і серце його стискалося від важкого передчуття....

З життя1 годину ago

Новий шанс: Як я звільнилася від тиранічного гніву

Вечір у нашій квартирі в Черкасах був звичайним, як сотні інших: я, Оксана, прибирала після вечері, мій чоловік Богдан дивився...