Connect with us

З життя

Коли бабуся дізналася про плани онука, вона без вагань продала квартиру

Published

on

Коли бабуся дізналась, що онук хоче вигнати її з квартири, вона продала її без жалю.

Навіщо брати іпотеку, якщо можна дочекатися, поки бабуся помре, і отримати її житло? Саме так міркував двоюрідний брат мого чоловіка, Богдан. У нього дружина Оксана та троє дітей, і вся їхня родина живе в очікуванні спадщини. Вони не хочуть мати справу з кредитами, мріючи про день, коли бабусина квартира дістанеться їм. Поки що вони живуть у матері Оксани у тісній двокімнатній хрущовці в Одесі, на узбережжі Чорного моря, і, схоже, це їх дуже тяготить. Богдан і Оксана все частіше шепотіли, як би швидше «вирішити питання» з бабусею.

А бабуся, Марія Іванівна, – справжня перлина. У свої сімдесят п’ять вона сповнена енергії, живе яскраво і не скаржиться на здоров’я. Її будинок в центрі Одеси завжди відкритий для друзів, вона освоїла смартфон, внимає виставкам, ходить до театру, а іноді навіть дозволяє собі легкий флірт на танцях для пенсіонерів. Вона немов сяє, і її життя – приклад того, як можна радіти кожному дню. Але для Богдана й Оксани це не привід для гордості, а причина для дражніння. Вони втомилися чекати.

І ось їхнє терпіння урвалося. Вони вирішили, що Марія Іванівна має переписати квартиру на Богдана, а сама переїхати до будинку для літніх людей. Вони навіть не приховували своїх намірів, заявляючи, що «бабусі там буде краще». Але Марія Іванівна не з тих, хто здається. Вона твердо відмовила, і це розпалило справжню бурю. Богдан розлютився, кричав, що вона «егоїстка» і «зобов’язана думати про онуків». Оксана підливала олії в вогонь, натякаючи, що бабуся «занадто зажилася».

Ми з чоловіком, дізнавшись про це, були в шоці. Марія Іванівна завжди мріяла про подорож до Італії – побачити Колізей, відчути аромат кави, пройтися вузькими вуличками Риму. Ми запропонували їй переїхати до нас, здати її квартиру в оренду й копити на мрію. Вона погодилася, і незабаром її простора трикімнатна квартира в центрі міста почала приносити дохід. Богдан і Оксана, дізнавшись про це, влаштували грандіозний скандал. Вони вважали, що квартира по праву їхня, і вимагали, щоб бабуся пустила їх туди жити. Вони навіть звинуватили мого чоловіка, Івана, у тому, що він «вплинув» на бабусю заради спадщини. Богдан дійшов до того, що вимагав віддати йому гроші від оренди, називаючи їх «своєю законною часткою». Ми відповіли, що цього не буде, і точка.

ОксаМарія Іванівна лише посміхнулася, переказала всі гроші на благодійність і сказала, що тепер її серце спокійне.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

двадцять + 13 =

Також цікаво:

З життя20 хвилин ago

Доля, що стукає у двері

В невеличкому приморському містечку, де чайки кружляли над хвилями, Оксана цілий день метушилася на кухні. Готувала смачну вечерю: смажену рибу,...

З життя28 хвилин ago

Младший наследник

— Сашка, может, не поезжай в этот раз? Чует моё сердце беду… Попроси кого-нибудь подменить, — прошептала Ирина, сжимая пальцы...

З життя1 годину ago

Перехрестя доль у затишному містечку

**Переплетення долі в маленькому містечку** Слідом за невтомним Дніпром, у невеличкому містечку Черкас, де старі каштани шепотілися з вітром, Ганна...

З життя1 годину ago

До слёз… МАМА

До слёз… МАМА Маме — семьдесят три. Невысокая, сгорбленная, руки вечно в работе, а во взгляде — усталость, смешанная с...

З життя2 години ago

Зачем ты заботишься о ней, если она тебе никто?

— Зачем ты нянчишься с этой девкой? Она тебе не родня! Это история Ларисы, рассказанная ею самой — и переданная...

З життя2 години ago

«Свекруха як друга мама: чи знаєте ви справжню матір?»

«Ти називаєш свекруху “мамою”? А ти точно знаєш, хто тобі справжня мати?» Щоразу, як почую, що хтось звертається до свекрухи...

З життя3 години ago

Гіркий смак істини: драма в тиші часу

Гіркий присмак правди: драма у тиші Львова На затишній кухні в квартирі на околиці Львова панувала тиша, яку порушував лише...

З життя3 години ago

Приобрёл семью, потеряв любовь

Потерял любовь, но обрёл семью Виталий месяцами носил в себе тяжёлую мысль — он хотел уйти. Без криков, без разбитой...