Connect with us

З життя

«Я в сльозах, бо син відрікся від мене: невістка зруйнувала мою сім’ю»

Published

on

“Я плачу, тому що мій син викреслив мене зі свого життя”: невістка зруйнувала мою родину

Дівчатка, мені боляче навіть писати ці рядки, але я більше не можу мовчати. Мій син — єдина дитина, яку я виносила, виростила, виховала — тепер поводиться так, ніби мене немає. І все це почалося після того, як у нього з’явилася вона — його дружина, моя невістка. Я досі не розумію, у чому моя провина. Де я помилилася? Чому рідна людина може так холодно відвернутися від матері?

Я сама виховувала сина. Чоловіки були в моєму житті, але всі не ті: хто користувався моєю добротою, хто просто зникав. Можливо, це мій характер, а можливо, я просто занадто хотіла любові й попадала на обман. У 90-ті я працювала на кількох роботах, відмовляла собі в усьому, аби в сина було все. Ішла по життю, не зважаючися на втому, не жаліючи рук та ночей.

Потім у нас з’явився чоловік, який став порятунком. Одружений, так. Але він допомагав. Найголовніше — влаштував мого сина на роботу в нафтову компанію. Допомагав нам і морально, і матеріально, коли більше нікому було. Завдяки йому син став нафтовиком, закінчив технікум, потім університет, пройшов практику й влаштувався. Я завжди вірила в нього, навіть коли він мріяв про власну справу, а не про заводську зарплату. Я віддавала гроші, навіть якщо сама сиділа на хлібі та воді.

Потім він привів додому дівчину. Гарна, але, як мені тоді здалося, пустоголова. Завагітніла швидко. Я раділа — у мене буде онука! Допомогла з організацією весілля. Мій знайомий дав їм гроші на обручки, і тут я вперше відчула тривогу. Вона вибрала перстень дорожчий за всю суму, ні з ким не порадившись. Я несміливо запропонувала обрати скромніші, але однакові. Вона подивилася на мене з ненавистю. З того часу я — її ворог номер один.

Я мовчала. Терпіла. Навіть купила їм авто, щоб син міг підробляти після змін. А потім усе пішло шкеребертью. Машину продали, грошей стало менше. Почнулися докори від її батьків: «Що за чоловік, якщо не може утримувати сім’ю?» — і незабаром блискавичний розлучення. Сін занурився в запій. Прав позбавили. Я витягувала його з тої прірви. Допомагала. З’явився бізнес. Щойно гроші повернулися — вона повернулася. А я стала йому зайвою.

Бізнес оформлений на мене — через борги у приставів. Він платить, але мізерно. Почав грати в азартні ігри, сподіваючись відігратися: повернути дружину, сім’ю, стабільність. Я знову дала йому гроші — на працівників, оренду, розвиток. Він запевняв, що все буде добре. Я вірила. А потім він почав вимагати більшого — щоб я звільнилася й працювала на нього. Я покинула роботу, віддала себе цілком, а тепер просто сиджу й чекаю, коли про мене згадають. Часто — не згадують. Навіть онуці нічого не можу купити — немає на що. Кличуть лише тоді, коли їм щось потрібно.

Він подарував мені авто — гарне, сучасне. Тільки от ні заправити, ні застрахувати його я не можу: грошей не дає. Іноді забирає його, а потім повертає — пошкоджене. Одного разу треба було терміново їхати — машина не завелася. А я ще й кредит за його колишнє авто виплачую — оформлений на мене. Спочатку він платив, а потім кинув. І що я? Мовчу. Бо я мати.

Я віддала їм частину своєї квартири. На свята їх не запрошують. Ні на Новий рік, ні на дні народження. Раз прийшла до нього на роботу — він накричав. Каже, соромлю його. За що? Я ж не пиячка, я писала в літературні журнали, була у Спілці письменників, читала книги, працювала все життя. Я не якась там маргінальна бабуся з під’їзду.

Іноді я просто благаю пробачення — за все. Навіть не знаю, за що саме. Просто: «Вибач, якщо щось не так». А тепер — мене заблокували. Не подзвонити. Не написати. Я залишилася в тиші, і мені здається, що я збожеволію від цієї порожнечі. Сиджу біля вікна, дивлюся, як проходять чужі діти, й думаю: у чому моя провина? Чому мій син — моє все — вирішив, що я більше не потрібна?

Я плачу від болю, який не можу ні вимовити, ні пережити. Плачу, тому що той, хто мав бути моєю опорою, став найдальшою людиною у світі. І все, що в мене залишилося, — спогади та надія. Надія, що одного дня він згадає, як я тримала його за руку, коли йому було страшно. Як стояла поруч, коли весь світ був проти. І зрозуміє, що мати не зраджує. Мати — просто любить.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шістнадцять + 16 =

Також цікаво:

З життя2 години ago

Husband Cared for His Sick Mother While His Wife Worked—Until She Spotted Him Buying Flowers for Another Woman

Valerie couldnt remember the last time shed felt this relaxed. Her business trip had been postponed by a few hours,...

З життя3 години ago

Lonely Housekeeper Finds Phone in the Park—What She Saw When She Turned It On Left Her Stunned

A solitary park keeper found a phone on a bench. When she turned it on, she could hardly believe her...

З життя16 години ago

Daddy, Don’t Go! Please Don’t Leave Us! No More Toys, No More Sweets – Just Stay With Us! Six-Year-Old Oliver Clings to His Father’s Leg, Begging Him to Stay

“Daddy, don’t go! Please, dont leave us! Dad, dont buy me anything else, or Alfie either. Just stay with us!...

З життя16 години ago

Just Now I Thought to Myself, You and I Must Be Some Kind of Misfit Family

*Diary Entry 12th June 2024* I caught myself thinking todayperhaps our family is all wrong. “Its so good to have...

З життя24 години ago

The Story of a Boy with a Wounded Heart and the Dog Who Saved Him

**The Boy with a Wounded Heart and the Rescued Dog** Thomas shoved the front door open, letting the cold twilight...

З життя24 години ago

Daddy, Don’t Go! Sweetheart, Don’t Leave Us! Dad, Don’t Buy Me Anything Anymore, Not for Me or for Leo. Just Stay Alive with Us! No More Toy Cars, No More Sweets. We Don’t Need Any Gifts! We Just Need You Here! – Six-Year-Old Oliver Clung to His Father’s Leg, Crying Out

“Daddy, dont go! Please, dont leave us! Dad, dont buy me anything else, or for Alfie either. Just stay with...

З життя1 день ago

The Tale of a Boy with a Broken Heart and the Stray Dog He Rescued

Tommy shoved the front door open, letting the cold, dim light of early dusk spill into the dark hallway. Stepping...

З життя1 день ago

Betrayal, Shock, Mystery.

Betrayal, Shock, and Secrets. Natalie was preparing dinner when there was a knock at the door. *Strangethe doorbell works, and...