Connect with us

З життя

«Неочікуваний візит свекрухи: історія, що поставила все під загрозу»

Published

on

«Я зайшла до квартири свого сина»: як несподіваний візит свекрухи поставив усе під загрозу

Олена провела чоловіка — Олексія — на роботу, поцілувала в щічку й, зачинивши двері, вирішила трохи перепочити. День видався напруженим: робота вдома, побутові клопоти, і все це — в орендованій квартирі у Києві, яку вони з чоловіком взяли після весілля. Вони щойно повернулися з медового місяця й ще не встигли оселитися наново. Квартира хоча й не їхня, але затишна — з гарним ремонтом, світла, з видом на реку. Господарі довго шукали орендарів і обрали саме їх — молоденьку, інтелігентну пару.

В Олени того дня був «віддалений режим». Працювала вдома за гнучким графіком: пару днів у офісі, інші — з документами, решта часу — онлайн. Вона сіла за ноутбук, відкрила пошту, почала розбирати завдання, як раптом почула дзвінок у двері. Нікого не чекала. За дверима стояла його мати — Марія Іванівна.

— Доброго ранку, — промовила Олена, трохи примружившись.
— До сина. Чого стоїш, впусти, — наказала свекруха й, не дочекавшись запрошення, увійшла.

— Олексія немає. Він на роботі.
— Нічого. Почекаю, — відрізала вона й рушила до кухні.

— Зачекайте… зараз робочий час, у мене заплановані відеодзвінки. Приходьте ввечері, коли Олексій буде вдома, — стримано відповіла Олена та перегородила шлях.

Марія Іванівна невдоволено скривилася, але розвернулася й пішла. Ввечері Олексій здивувався:

— Мама скаржилася, що ти навіть чаєм не пригостила.
— Олежу, ти ж сам знаєш, як вона любить приходити без попередження, ніби це її дім. Я працюю, а вона вимагає уваги, як у готелі. І пам’ятаєш, як вона себе вела в попередній квартирі?

Олексій знизав плечима:

— Мамину вдачу не зміниш. Я запросив її у суботу на обід, давай спробуємо ще раз, спокійно.

Олена погодилася, але нагадала:
— У п’ятницю прибирання, у неділю — до друзів на день народження. Усе розписано.

Суботній обід минув без інцидентів. Свекруха сіла за стіл, мовчки їла, але час від часу кидала гіркі зауваження.

— Квартира у вас занадто дорога. На околиці можна було б знайти скромнішу. До того ж, у твоїх батьків же свій будинок — що, не знайшлося місця? Пожили б у них, накопичили б на своє.

Олена відповіла рівно:

— Запитай у Олексія, чи хоче він жити з моїми батьками.

— Та ні, — втрутився Олексій. — Мені потрібен свій простір.

— Та ж квартира не ваша! — викликаюче кинула Марія Іванівна.

— На рік — наша. Ми платимо, і вона нас влаштовує, — сказав він.

Тоді Марія запропонувала:

— Переїжджайте до мене. У мене три кімнати, місця вистачить.

— Ні, мамо. Ми будемо ходити в гості. Жити разом — погана ідея. У нас різний ритм життя.

Наступного тижня Олена знову працювала вдома. Олексій пішов на роботу, а вона прилягла дрімати. Та незабаром її розбудив запах свіжозварен— кави, і вона здивовано прокинулася: чоловік уже пішов, хто ж його варить?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

19 + 7 =

Також цікаво:

З життя5 хвилин ago

Літо в підвалі

**Підвальне літо** Спочатку був гуркіт. Такий, від якого дзвенить у вухах, ніби в стіну будинку на розі Полтавської вулиці врізався...

З життя7 хвилин ago

Она впустила незнакомца, не подозревая, что спасает своего сына

2 июня. Сегодня вспомнил историю, которая перевернула моё представление о судьбе. Его знала вся Россия. Лучший онколог Москвы, профессор Дмитрий...

З життя59 хвилин ago

Присутність поруч

Ще літом ця лавка у сквері на Львівській була гучною: школярі їли морозиво, сміялися, сперечалися про фільми та ігри. Восени...

З життя2 години ago

Коли завітала Радість

Коли прийшла Радість Пізній вечір, березнева мряка — і Дмитро, як завжди, повертався додому після зміни. З заводу він ішов...

З життя2 години ago

Літо у підземеллі

**Підвальне літо** Спочатку був грюкіт. Такий, від якого дзвенить у вухах, ніби просто в стіну будинку на розі Саксаганського в’їхав...

З життя3 години ago

Коли з’явилася Радість

Коли прийшла Радість Пізній вечір, березнева імла — і Андрій, як завжди, повертався додому після зміни. З заводу йшов пішки:...

З життя3 години ago

Нужденні злидні

Марійка росла, як бур’ян на городі — без турботи, без тепла, без уваги. Ні ласки, ні догляду, навіть простого людського...

З життя4 години ago

УБІДНЕНА

Оля виросла, як бур’ян біля дороги — без догляду, без тепла, без уваги. Ні ласки, ні турботи, навіть простого людського...