Connect with us

З життя

«Мама тайно отдала мою квартиру брату: зачем ребенку жить на улице?»

Published

on

Когда умерла моя бабушка, я потеряла часть себя. Для меня она была не просто пожилой родственницей, а последней связью с отцом. Она воспитывала меня, держала за руку, когда мне было страшно, подкармливала пирожками во время сессии и звонила каждую неделю, чтобы сказать: «Оленька, я молюсь за тебя».

После смерти отца мама быстро нашла нового мужа, и у меня появился сводный брат — Сергей. Мы с ним никогда не конфликтовали, но и близости не было. Он — её «солнышко», смысл жизни. А я — напоминание о прошлом, о первом браке. Жили под одной крышей, но по разным сторонам.

Бабушка, хоть и была бывшей свекровью, оставалась в хороших отношениях с матерью. Но всю любовь отдавала мне. Именно мне она завещала свою однокомнатную квартиру в центре Ростова. Мы обсуждали это при её жизни. Она говорила:
— Лизонька, я знаю, как тебе нелегко. Ты учишься, стремишься вперёд. Пусть у тебя будет хоть какая-то опора.

Я уехала в Москву — поступила в университет, потом в аспирантуру. Оставался последний год. Бабушка радовалась моим успехам, звонила, спрашивала. За день до смерти мы с ней говорили по телефону. Она смеялась, шутила. А утром её не стало. Остановилось сердце.

Я не могла приехать сразу — только через три месяца. Хотела зайти в её квартиру, посидеть на любимом подоконнике, выпить чаю, как раньше. Но когда я открыла дверь своим ключом — увидела незнакомых людей, запах краски, ремонт в разгаре.

— А вы кто? — спросила я.
— Мы по договору. Серёга нас нанял. Здесь детскую делаем, скоро ребёнок появится.

Я застыла. Сергей? Мой брат?

Позвонила маме. Она ответила спокойно, будто ждала:
— Да, я дала ему ключи. Лизка, ну у них же ребёнок скоро, а жить негде. Ты же про квартиру не вспоминала — значит, тебе не особо надо. Пусть поживут лет пять, потом свои деньги накопят…

Я не верила ушам.
— Квартира моя. По завещанию. Вам решать здесь нечего.
— Да что ты раздулась? Кровный человек, семья! Ты что, их на улицу выставить хочешь?

Вот так. Без разговора. Без уважения. Просто взяли и решили: «Молчит — значит, не против». Я не молчала. Я жила, училась, горевала. А они распоряжались тем, что им не принадлежит.

Сергея я не виню — он всегда слушал маму. Но она… Она знала, как я любила бабушку, как училась, как копила на съёмное жильё. И просто перечеркнула мои права. Одним движением.

Теперь не знаю, что делать. Выгнать брата жалко — ребёнок, семья. Да и сама пока в Москве, не факт, что вернусь. Но и простить не могу. Продала бы квартиру — купила жильё здесь. Или сдавала бы, чтобы не платить за чужое. А сейчас мои стены красят, а я плачу за съём.

Злюсь. Не из-за денег. А из-за того, что у меня украли право. На память. На справедливость. Я думала, семья — это те, кто за тебя. Но сегодня поняла: иногда самые близкие предают. Именно те, кто должен был защитить.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × два =

Також цікаво:

З життя57 секунд ago

Чому ти ненавидиш мене, коли я піклуюся про тебе?

Моє життя в маленькому селі під Житомиром перетворилося на нескінченний жах. Я, Олена, вже багато років живу під одним дахом...

З життя3 хвилини ago

Втрачена назавжди: не встиг вибачитись

Темні вулиці Львова супроводжували Тараса додому після довгого робочого дня. Він ішов, заглиблений у свої думки, але тривога стискала сердце....

З життя4 хвилини ago

Коли терпінню настав край, доля відкрила нові двері

Я більше не могла витримувати його гнів, але життя подарувало мені новий шанс. Вечір у нашій київській квартирі був звичайним:...

З життя55 хвилин ago

Втратити назавжди, не встигнувши попросити прощення

Темні вулички Києва супроводжували Миколу додому після важкого робочого дня. Він ішов, загублений у думках, а тривога стискала серце. Вікна...

З життя58 хвилин ago

Я приніс погані новини, але батьки вразили мене ще більше

Олег їхав у старенькому автобусі по загрузлих дорогах до батьків у передмісті Львова, і серце його стискалося від важкого передчуття....

З життя1 годину ago

Новий шанс: Як я звільнилася від тиранічного гніву

Вечір у нашій квартирі в Черкасах був звичайним, як сотні інших: я, Оксана, прибирала після вечері, мій чоловік Богдан дивився...

З життя1 годину ago

Чотири роки шлюбу: утримую чоловіка сама

Мені 32 роки, і вже чотири роки я заміжня за людиною, яка перетворилася на тягар. Я, Соломія, живу у Львові...

З життя2 години ago

Я приніс погану новину, але батьки здивували мене ще більше

Я прийшов із важкою новиною, але батьки шокували мене ще більше Борис їхав у старенькому автобусі по закуреній дорозі до...