Connect with us

З життя

«Она — моя мать, но её слова причиняют боль»

Published

on

**Дневник. 7 ноября.**

Мне сорок один. Вроде бы я давно взрослая — есть муж, дети, работа, квартира в Москве. Но внутри всё та же девочка, что заглядывала в мамины глаза, надеясь услышать хотя бы тёплое слово. Хоть намёк на то, что она мной довольна. Но нет. И спустя годы эта рана не заживает — боль от материнского равнодушия.

Нас у мамы трое. Я старшая. С детства думала: раз первая, значит, должна быть опорой, её «умницей-дочкой». Я и училась хорошо, и не капризничала, и пятерки домой носила. Но маме всегда было не до меня. Средняя сестра, Катя, — бунтарка: уроки прогуливала, хлопала дверьми, но её прощали — «характер такой». А младшая, Леночка, — любимица. Тихая, незаметная. Мама и сейчас вздыхает: «Всё боялась, что ночью перестанет дышать, такая слабенькая была». А я? Будто воздух.

Я не злюсь на сестёр. У них своя жизнь, они ни в чём не виноваты. Но обида гложет — не на них, на маму. Всю жизнь пыталась заслужить её похвалу. В школе — без единой замечания, даже четвёрки исправляла. Никогда не просила дорогих кукол, не устраивала истерик. Просто хотела, чтобы она хоть раз сказала: «Молодец».

Но когда приезжаю к ней в Подмосковье, слышу одно: «Неряха ты у меня», «Готовить так и не научилась», «В кого ты такая неудачливая?» Раньше оправдывала: «Устала», «Не умеет иначе». Но когда за плечами — годы работы, ночи с больными детьми, кредит за квартиру… а в ответ: «Дом — свинарник», «Ребёнка неправильно воспитываешь» — терпение лопается.

Когда родила Сашку, мама тут же заявила:
— Сидишь дома — деградируешь! Быстро на работу!

А когда вышла — опять:
— Карьера важнее семьи? Бестолковая! Да и на работе ты никчёмная.

И по кругу. Леночка — умница, Катя — «хоть замуж вышла удачно». А я — вечная неудачница. Молчу, губы кусаю, слёзы глотаю. Потому что если отвечу — услышу: «Ах, какая неблагодарная! Всё тебе не так!»

Иногда хочется крикнуть: «Мама, почему ты меня не любишь? За что?» Но не решусь. Боюсь, если выскажу всё — она уйдёт. А я не смогу. Пусть больно, но она — моя мама. Без неё я — как дерево без корня. Муж говорит: «Поговори с ней прямо!» Но он не понимает. Для него всё просто. А для меня мама — как воздух.

И я всё жду. Жду, что однажды она обнимет и скажет:
— Доченька, ты у меня хорошая.

Жду эти слова, как ждала их всю жизнь…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × 4 =

Також цікаво:

З життя1 хвилина ago

Серце, сповнене любові

Кохаюче серце Роман стояв біля вікна, дивився на сонячний двір. У сусідньому будинку був магазин «Сільпо», люди ходили туди через...

З життя59 хвилин ago

Мамо, не заважай — я йду назавжди!

Юлія прокинулася раніше, ніж зазвичай. У день свого народження вона встигла приготувари овочі для салатів, замаринувати м’ясо, почистити картоплю —...

З життя1 годину ago

Привіт, нове знайомство!

Ось перероблена історія з урахуванням українських культурних особливостей: Привіт, Марічку! — Марю, привіт. Що робиш? — почула вона у трубці...

З життя2 години ago

Молода жінка з власним житлом прагне любові й сімейного щастя…

Життя точилося своїм черговим руслом, а у бухгалтерії завжди знаходився привід для святкування. Ось і тепер колектив зібрався за столом,...

З життя2 години ago

Минуле тримає, поки не змінити…

Минуле не відпустить, поки не виправиш… У кав’ярні повно людей. Дмитро заздалегідь замовив столик, щоб відсвяткувати свої іменини — інакше...

З життя3 години ago

Кисень на межі

**Нема чим дихати** Оля повільно повернула ключ у замку, уважно зайшла в квартиру. Як би вона не намагалася зачинити двері...

З життя3 години ago

Чекай на мене, моя дорога!

Зачекайте на мене, Оленко Василівно! Дзвінок пролунав, і шкільні коридри поступово спорожніли. Вчителі розходилися по класах, підганяючи запізнілих учнів. За...

З життя4 години ago

Усе через тебе…

Все через тебе… Липка спека серпня давила, мов ватна ковдра. Повітря густе, важке від вологи й пилюки. Соломія важко дихала,...