З життя
«Два года молчания: Она вычеркнула меня из жизни перед моим 70-летием»
Прошло два года. Дочь не написала ни строчки. Я для неё больше не существую. А мне скоро — семьдесят…
Мою соседку, Валентину Михайловну, знает весь двор. Ей шестьдесят восемь, живёт одна. Иногда забегаю к ней с пирожками — просто так, по-человечески. Она душевная, интеллигентная, всегда приветливая, любит вспоминать поездки с покойным мужем. Но о семье молчит. И только в тот вечер, когда я зашла с угощением перед праздниками, она вдруг открылась. Тогда я впервые услышала историю, от которой до сих пор сжимается сердце.
Валентина Михайловна встретила меня необычно тихой. Обычно бойкая, в тот вечер она сидела, уставившись в одну точку. Я не стала лезть с расспросами, заварила чай, разложила вафли и присела рядом. Она долго молчала, будто боролась с собой. И вдруг выдохнула:
— Два года… Ни звонка колядки, ни сообщения. Пробовала дозвониться — номер не существует. Адреса её я не знаю…
Она замолкла. В глазах мелькнули тени прошлого. И вдруг, словно плотину прорвало, заговорила.
— У нас была счастливая семья. С Борисом рано поженились, но детей не торопились заводить — хотели пожить для себя. Его работа позволяла путешествовать. Мы много смеялись, обустраивали дом вместе. Он своими руками построил нам гнёздышко — трёшку в центре Москвы. Мечта всей его жизни…
Когда родилась дочь, Наташа, Борис ожил. Носил её на руках, читал сказки, каждый вечер — только с ней. Я смотрела на них и думала: мне большего не надо. Но десять лет назад его не стало. Долго болел, мы боролись до конца, потратили всё. А потом… пустота. Сердце будто вырезали.
После смерти отца Наташа стала отдаляться. Сняла квартиру, зажила отдельно. Я не противилась — взрослая, пусть строит жизнь. Навещала, звонила — всё как обычно. Но два года назад пришла и заявила: хочет взять ипотеку, купить жильё.
Я вздохнула: помочь нечем. От накоплений с Борисом почти ничего не осталось — всё ушло на лечение. Пенсия едва тянет квартплату да таблетки. Тогда она предложила… продать мою кварти**”— А я всё жду, глядя на телефон, но он молчит, как и она.”**
Чоловік стояв на даху авто й розбивав його кувалдою: коли прибули поліцейські та дізналися причину – були вражені
Сьогодні на вузькій вуличці старого Подолу лунав глухий гуркіт, ніби хтось бив по бляшаній покровці з усієї сили. Люди здригалися...
Своїм стає чуже
### Щоденник «Чужа, але своя, рідна…» Сьогодні до мене завітала Юля з Антошком. Ішли з магазину, занесли покупки й для...
Бажання жити у гармонії
Добрий ранок, буркнула Оксана, заходя в кабінет і плюхаючись на своє робоче місце. Вона ввімкнула компютер, наче від цього залежить...
Дівчинка розповіла поліції про чоловіка в масці під ліжком: їй ніхто не вірив, доки не переглянули записи з відеокамер
**Щоденник**Був звичайний вечір. Вулиці Києва тонули у мякому світлі ліхтарів, а люди спішно йшли своїми справами: хтось вигулював собаку, хтось...
Молода дівчина в ультракоротких шортах намагалася залицятися до мого чоловіка: я дала нахабній розлучниці урок, якого вона не забуде
**Мій щоденник**З чоловіком давно мріяли про відпочинок, але завжди щось заважало. І ось нарешті! вдалося вирвати кілька днів. Квитки на...
Чоловік стояв на даху авто і розбивав його кувалдою: коли прибула поліція та дізналася причину, були в шоці
На вузькій вуличці старого львівського кварталу раптом роздався різкий, глухий звук ніби хтось з несамовитією вдарив по товстому залізному листу....
Прокинулися від різкого гавкоту собаки, що сиділа посеред кімнати й уважно дивилася на стелю: а потім ми побачили там щось жахливе й викликали поліцію
Ой, слухай, що в нас пригода була! Посеред ночі ми прокинулися від різкого гавкоту нашої собаки. Темно, серце скакало, а...
Молода дівчина в ультракоротких шортах намагалася залицятися до мого чоловіка – і отримала урок від ревнивої дружини
Молода дівчина в ультракоротких шортах намагалася привернути увагу мого чоловіка: довелося дати урок цій розлучниціМи з чоловіком давно мріяли про...