Connect with us

З життя

«Два года молчания: Как я потеряла связь с дочерью перед 70-летием»

Published

on

Прошло два года. Моя дочь ни разу не написала мне ни строчки. Она просто вычеркнула меня из своей жизни. А мне скоро семьдесят…

Мою соседку, Галину Ивановну, знает весь двор. Ей шестьдесят восемь, живёт одна. Иногда я заглядываю к ней с чем-нибудь к чаю — просто так, по-человечески. Она добрая, интеллигентная женщина, всегда улыбается, любит вспоминать поездки, в которых бывала с покойным мужем. Но про семью говорит редко. И только перед прошлыми праздниками, когда я зашла к ней с пряниками, она вдруг решилась рассказать правду. Тогда я впервые услышала историю, от которой до сих пор щемит сердце.

В тот вечер Галина Ивановна была не в настроении. Обычно оживлённая, она сидела молча, уставившись в одну точку. Я не стала лезть с вопросами, просто заварила чай, поставила вазочку с вареньем и села рядом. Она долго молчала, будто собиралась с мыслями. Потом вдруг вздохнула и проговорила:

— Два года… Ни звонка, ни письма. Пыталась дозвониться — номер больше не существует. А где она теперь живёт, я и сама не знаю…

Она замолчала. Казалось, перед её глазами пробежали годы, целая жизнь. И вдруг, словно плотину прорвало, Галина Ивановна заговорила.

— У нас была счастливая семья. Мы с Виктором поженились молодыми, но детей не торопились заводить — хотели пожить для себя. Его работа позволяла нам путешествовать. Мы любили свой дом, который обустраивали вместе. Своими руками он построил нам гнездо — просторную трёшку в центре Екатеринбурга. Мечта всей его жизни…

Когда родилась наша дочь, Арина, Виктор словно ожил. Носил её на руках, читал ей сказки, каждую свободную минуту проводил с ней. Я смотрела на них — и думала, что счастливее меня нет на свете. Но десять лет назад Виктора не стало. Он долго болел, мы боролись до конца, потратили все сбережения. А потом… тишина. Пустота. И будто кусок сердца вырвали.

После смерти отца Арина стала отдаляться. Переехала, захотела жить отдельно. Я не противилась — взрослый человек, пусть сама решает. Она иногда навещала, мы общались, всё было нормально. Но два года назад она пришла ко мне и заявила прямо: хочет взять ипотеку и купить квартиру.

Я объяснила: помочь не смогу. От наших с Виктором накоплений почти ничего не осталось — всё ушло на лечение. Моя пенсия еле покрывает коммуналку и лекарства. Тогда она предложила… продать квартиру. Мол, купить мне однушку где-нибудь на окраине, а остальные деньги пустить на первый взнос.

Я не могла согласиться. Дело не в деньгах — дело в памяти. Эти стены, каждый угол — Виктор делал своими руками. Здесь прошла вся моя жизнь. Как я могу отдать это? Она кричала, что отец всё делал ради неё, что квартира всё равно когда-то достанется ей, что я эгоистка. Я пыталась объяснить, что просто хочу, чтобы она однажды пришла сюда и вспомнила нас… Но она не слышала.

В тот день она хлопнула дверью и ушла. С тех пор — тишина. Ни звонка, ни письма, даже на Новый год. Потом случайно узнала от знакомой, что Арина всё-таки взяла ипотеку и теперь работает на двух работах — без отдыха, без выходных. Ни семьи, ни детей. Даже подруга говорит, что не видела её уже полгода.

А я… я просто жду. Каждый день смотрю на телефон, надеюсь. Но он молчит. И сама я дозвониться не могу — видимо, сменила номер. Наверное, она не хочет меня видеть. Думает, что предала её, не уступив тогда. Но мне уже почти семьдесят. Не знаю, сколько ещё просижу в этой квартире, сколько вечеров проведу у окна в ожидании. И не понимаю, чем же так её обидела…

В жизни бывают вещи важнее денег. Но порой люди понимают это слишком поздно.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ятнадцять − дев'ять =

Також цікаво:

З життя41 хвилина ago

Мене з немовлям не пустили на борт літака — і тоді на допомогу прийшла 83-річна жінка

Це був справжній жах. Чотири дні тому моя дружина померла, народжуючи нашу доньку. Я все ще не міг змиритися з...

З життя2 години ago

Дівчинка розповіла поліції, що бачила чоловіка в масці під ліжком: їй ніхто не вірив, аж поки не перевірили записи з камер спостереження

Був звичайний вечір. Вулиці Києва вкривалися мяким світлом ліхтарів, а люди поспішали: хто вигулював собаку, хто йшов з роботи, хто...

З життя3 години ago

Чоловік стояв на даху авто й розбивав його кувалдою: коли прибули поліцейські та дізналися причину – були вражені

Сьогодні на вузькій вуличці старого Подолу лунав глухий гуркіт, ніби хтось бив по бляшаній покровці з усієї сили. Люди здригалися...

З життя3 години ago

Своїм стає чуже

### Щоденник «Чужа, але своя, рідна…» Сьогодні до мене завітала Юля з Антошком. Ішли з магазину, занесли покупки й для...

З життя4 години ago

Бажання жити у гармонії

Добрий ранок, буркнула Оксана, заходя в кабінет і плюхаючись на своє робоче місце. Вона ввімкнула компютер, наче від цього залежить...

З життя4 години ago

Дівчинка розповіла поліції про чоловіка в масці під ліжком: їй ніхто не вірив, доки не переглянули записи з відеокамер

**Щоденник**Був звичайний вечір. Вулиці Києва тонули у мякому світлі ліхтарів, а люди спішно йшли своїми справами: хтось вигулював собаку, хтось...

З життя4 години ago

Молода дівчина в ультракоротких шортах намагалася залицятися до мого чоловіка: я дала нахабній розлучниці урок, якого вона не забуде

**Мій щоденник**З чоловіком давно мріяли про відпочинок, але завжди щось заважало. І ось нарешті! вдалося вирвати кілька днів. Квитки на...

З життя5 години ago

Чоловік стояв на даху авто і розбивав його кувалдою: коли прибула поліція та дізналася причину, були в шоці

На вузькій вуличці старого львівського кварталу раптом роздався різкий, глухий звук ніби хтось з несамовитією вдарив по товстому залізному листу....