Зрада заради подарунків: родинна драма

Зрада за подарунки: родинна драма

Моє життя було спокійним, доки не спалахнув скандал із невісткою. До цього наші стосунки з Оленою, дружиною мого сина, були звичайними — без особливої близькості, але й без конфліктів. Ми віталися, обмінювалися кількома фразами, і я намагалася не втручатися в їхнє життя. Але те, що сталося, перевернуло все догори дриґом. Тепер я навіть не уявляю, як дивитися їй у вічі після такої зради.

Я пенсіонерка, але все ще працюю, живу сама в затишній квартирці на околиці Львова. З рідних у місті лише син Андрій, мої улюблені онучки — Софійка та Марічка, і, звісно, невістка Олена, якщо її взагалі можна вважати родичкою після всього. Мій світ крутиться навколо сім’ї. Є подруги, але спілкування з ними поверхневе: чашка кави, кілька слів — і до наступної зустрічі. Справжня радість — це мої дівчатка, онучки, заради яких я готова на все.

Я, як і кожна бабуся, люблю їх балувати. Пеку їм пиріжки, купую іграшки, слідкую за дитячою модою, щоб подарувати гарні сукні чи яскраві ранці. Моя пенсія і зарплата дозволяють не шкодувати грошей, а бачити їхні щасливі обличчя — безцінно. Олену теж не обділяю: на свята дарую щось варте, аби не порушувати сімейний баланс, купую речі й синові. Усе заради гармонії.

Перед днем народження Олени я запитала Андрія, що б їй сподобалось. Він, не замислюючись, відповів: «Мультиварка останньої моделі. Вона дуже любить готувати, буде в захваті». Я знала, що річ не дешева, але заради невістки вирішила затягнути пасок. У магазині я змучила консультанта: перевіряла функції, порівнювала моделі, уточнювала кожну дрібницю. Через три години, виснаживши і його, і себе, я вибрала ідеальну мультиварку. Дома розпакувала її, щоб прибрати цінники, полюбувалася покупкою й залишилася задоволена.

У цю мить зайшла сусідка Галина. Побачивши мультиварку, вона схопилася за голову:
— Наталіє Іванівно, це ж мрія! Тепер готувати — одне задоволення. Скільки віддала, якщо не секрет?

Я назвала суму, і Галя ахнула:
— Оце так, я б не потягнула…

Довелося зізнатися, що для себе я б не розтрачувалася, але для Олени, за проханням сина, зробила виняток. Галя похвалила: «Оце так свекруха, їм пощастило!» Ми випили кави, ще раз оглянули мультиварку й розійшлися в доброму настрої.

День народження Олени пройшов чудово. Вона сіяла від щастя, побачивши подарунок, подякувала мені разів десять, навіть питала поради, куди поставити мультиварку на кухні. Ми розпрощалися тепло, як ніколи, і я була впевнена, що все гаразд. Ніщо не віщувало бурі.

За пару тижнів Галя знову завітала до мене, але вигляд у неї був тривожний.
— Наталіє, сказати чи ні… Але твоя Олена продає мультиварку.

Я остовпіла:
— Як продає? Вона ж так про неї мріяла! Де?

— На сайті оголошень. Ціна низька, я б і сама купила, якби не знала, що це твій подарунок.

Ми відкрили ноутбук, і Галя показала оголошення. Це була вона — моя мультиварка, майже нова, виставлена на продаж! Я відчула, як кров прилила до обличчя. Вирішивши перевірити, що ще продає Олена, я клацнула на «інші оголошення продавця». Краще б я цього не робила. Перед очима замиготіли речі, які я дарувала онучкам, синові, самій Олені: ляльки, сукні, навіть светр, що вибирала для Андрія! Усе це було виставлене на продаж, як непотріб.

Галя, побачивши, як я зблідла, вибачилася й пішла, а я, не в силах стриматися, набрала номер Олени.
— Оленко, як там мультиварка? Смачненьке готуєш? Зайду якось на каву.

Вона завагалася:
— Ну… знаєте…

— Знаю, рибко, знаю! — перебила я. — Навіщо так дешево продаєш? Треба вищу ціну ставити! І сукІ сукни онучок, і іграшки — усе там, я ж від щирого серця дарувала, а ти все на продаж виставляєш?