Connect with us

З життя

Я прихистила колишнього, а він без дозволу привів нову дівчину

Published

on

Ой, слухай, була в мене така історія… Дозволила колишньому пожити в себе, щоб виліз з проблем, а він взяв та й привів нову дівчину без питань.

Звуть мене Оксана Шевченко, і я завжди намагалася підтримувати близьких, особливо коли їм важко. Тому коли мій колишній, Андрій, звернувся по допомогу, я навіть не вагалася. Пустила його в свою хату у невеличкому містечку на Закарпатті, думаючи — ну, тимчасово ж. Але він вчинив так, що аж серце зашкварило.

Ми ж розійшлися років два тому, але лишилися у добрих стосунках. Інше діло — зустрічалися на каву, ділилися новинами. Не поганий чоловік, просто не зійшлися характерами. А коли він залишився без роботи й житла, я порішила: “Буде як буде, треба допомогти”. “Ти ж знаєш, Оксанко, це ненадовго, — божився він. — Поки не стану на ноги”. Ну я й погодилася.

Спершу все було гаразд. Андрій шанував мій простір, днями шукав роботу, а ввечері ми частувалися чайком та базікали. Трохи дивно було бачити його вдома знову, але я звикла. Він нічого не вимагав — тільки дах над головою та трохи часу, щоб виправити свої справи. Я ж бачила в ньому людину, з якою колоись ділила мрії, і хотіла, щоб у нього все вийшло. Але з часом почала помічати дивні речі.

І ось одного разу повертаюсь раніше з роботи. Чекаю тиші, аж чую — з вітальні голоси. Думаю, може, товариша запросив, але як увійшла — аж очі витріщила. На моєму дивані сидить незнайома дівчина, а Андрій поряд, вони сміються, ніби знайомі сто років. Я стою в дверях, мов укопана, поки він мене не збагнув. “Оксано…” — промовив, блідніючи. — Я не думав, що ти так рано…”

Я крізь зуби: “Бачу, гостя маєш. А хто це?” Він почав м’ятися: “Це… Марічка. Ми… ну, вже якийсь час зустрічаємось.” У мене аж голівкрут почався. Він же живе в мене, їсть мій хліб, спить під моєю стріхою — і навіть словом не обмовився про дівчину?! “Ти ж не казав, що в тебе хтось є”, — прошепотіла я, відчуваючи, як у горлі камінь.

Андрій виглядав винним: “Та я ж не думав, що це важливо… Ми недавно почали. Не хотів тебе навантажувати.” Навантажувати?! Та йдеться ж про повагу! Це моя хата, я його прийняла в скрутну мить, а він взяв і привів чужу людину без дозволу. “Нам треба поговорити, — кажу, намагаючись не спалахнути. — Ти ж не питав, чи можна когось приводити. Це нечесно.”

Він аж очі вирячив: “Та годі тобі, Оксано! Вона просто зайшла на часину, не живе ж тут!” Але я дивлюсь на ту Марічку — сидить, ніби їй тут і місце знайоме, і якось дуже вже комфортно. Це ж не просто до гостей завітала — це мої межі переступили. “Це не просто “зайшла”, — кажу. — Ти привів її в мій дім, навіть не попередивши. Так не можна.”

Андрій підійшов ближче: “Я не хотів тебе засмучувати. Марічка просто підтримувала мене, поки я шукав роботу.” Його слова лише розпалили гнів. “А про мене ти подумав?! — вибухнула я. — Я дала тобі прихисток, коли тобі нікуди було дітися, а ти навіть не поцікавився, чи я не проти!” Марічка схвильовано встала: “Я не хотіла проблем… Просто зайшла до Андрія.” Та ж справа була не в ній, а в ньому.

Наступні дні були напруженими. Андрій намагався виправдатися, але я вже не могла йому вірити, як раніше. Я й не злилася на Марічку — вона просто опинилася посеред цієї історії, — але біль від вчинку Андрія не проходив. Він поводився, ніби моя хата — його власність, забувши, що це лише моя доброта. Я почала відчувати, що втрачаю контроль над своїм простором.

Згодом я вирішила поговорити начистоту. “Андрію, я багато для тебе зробила, — сказала спокійно. — Але це мій дім, і ти маєш поважати мої межі. Я не погоджувалася на чужих людей тут.” Він похитав головою: “Зрозумів, Оксано. Вибач. Я поговорю з Марічкою, ми все вирішимо.” Розмова була важкою, але потрібною. Андрій зрозумів, що йому вже час шукати своє житло, і Марічка більше не з’являлася.

Після цього в хаті повітря було ніби зі свинцю. Андрій ходив, немов по яйцях ступав, а я відчувала страшенну втому. Я не люблю сварки, але ця ситуація показала: поки він тут — мій дім не цілком мій. Одного ранку за кавою Андрій промовив: “Я почав шукати квартиру.” Я глянула на нього і відчула полегшення. “Добре”, — відповіла, не показуючи, як з плечей звалився тягар.

Він кивнув, нервово вертячи чашку: “Оксано, ще раз вибач. Ти була до мене надзвичайно доброю, а я підвів.” Я знала, що він щирий, але біль не минула. “Я допомагала, тому що хотіла, Андрію, — сказала. — Але тепер мені потрібен мій простір. Так буде краще для нас усіх.” Він згодився, і вперше я побачила, що він дійсно зрозумів.

Незабаром Андрій знайшов собі помешканняНезабаром Андрій знайшов собі помешкання і переїхав, а я нарешті зітхнула вільно, відчуваючи, що тепер у моїй хаті знову тільки мій порядок.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сімнадцять + 13 =

Також цікаво:

З життя42 хвилини ago

Runaway Bride Flees Wedding After Overhearing Father’s Shocking Conversation with the Groom

**Diary Entry** Sometimes, a single sentencejust one careless wordis all it takes to unravel the world youve spent years building....

З життя42 хвилини ago

Bride Flees Wedding After Overhearing Her Father’s Shocking Conversation with the Groom

Bride Flees Wedding After Overhearing Fathers Conversation with the Groom One overheard conversation between my father and my fiancé was...

З життя46 хвилин ago

I Stepped Out with Michael in My Arms and Walked Up the Slippery Stairs

I stepped out into the rain with Michael in my arms, my feet hitting the wet pavement. Drops trickled through...

З життя4 години ago

Sofia Steps Back into the Presidential Apartment with a Heavy Heart

Emily stepped back into the presidential suite with her heart clenched tight. Everything felt familiar yet heavy with memories. The...

З життя7 години ago

Everyone Present Was Left Speechless When,

Everyone fell silent when, among the guests, twelve tall men appeared in full naval dress uniforms, their steps perfectly synchronised,...

З життя9 години ago

He Refused to Marry His Pregnant Girlfriend. His Mother Agreed, but His Father Stood Up for Their Unborn Child.

The air was thick with tension as Thomas stepped into the dimly lit cottage, his father, Arthur, pausing mid-motion by...

З життя9 години ago

He Refused to Marry His Pregnant Girlfriend. His Mother Agreed, but His Father Stood Up for the Unborn Child.

He refused to marry his pregnant sweetheart. His mother stood by him, but his father defended the unborn child. He...

З життя11 години ago

That Night, I Kicked My Son and Daughter-in-Law Out and Took Their Keys: The Moment I Realized — Enough Is Enough

That night, I took my son and his wife by the arm and snatched their keys from themit was the...