Connect with us

З життя

«Хотіли допомогти сусідці, а отримали скаргу. Ось так дякують?!»

Published

on

«Ми просто хотіли допомогти сусідці, а у відповідь отримали донос. Оце подяка?!»

— Нещодавно до нас додому прийшов соцпрацівник, — розповідає 35-річна Оксана. — Сказав, що надійшла анонімна скарга: нібито наші діти запущені, і ми не забезпечуємо їм нормальних умов. Він оглянув квартиру, заглянув у холодильник, поговорив з дітьми… Усе гаразд. Заповнив папери, попросив підписати, і пішов. Але я досі не розумію — хто і навіщо це зробив?

Оксана та Богдан одружені вже понад десять років. Виховують двох дітей — восьмирічного сина й п’ятирічну доньку. У родині лад, діти охайні, чемні, добре навчаються. Ні в школі, ні в дитячому садку не скаржаться. Та й самі малюки на запитання батьків відповіли, що в них усе добре. Виходить, скарга надійшла від когось іззовні. Але від кого?

Відповідь знайшлася несподівано. Через тиждень Оксана побачила у дворі Ярину — онуку їхньої літньої сусідки, бабусі Галини. Жінка згадала, як кілька років тому вони з Яриною посварилися ще при першій зустрічі. Стосунки між ними не склалися, і з того часу вони взагалі не спілкувалися. Але тепер усе стало на свої місця.

З бабусею Галиною в Оксани та її чоловіка були дуже теплі стосунки. Старенька раділа, коли поряд із нею оселилися молоді сусіди. Часто заходила на чай, приносила пиріжки, сиділа з маленьким Яриком, коли Оксані потрібно було терміново вийти. А Оксана й Богдан, у свою чергу, допомагали старенькі з покупками, приносили ліки, відвозили літом на дачу.

Коли бабуся захворіла, Оксана майже щодня приходила до неї — прибирала, готувала, слідкувала за її самопочуттям. Так, соцпрацівник теж навідував Галину, але від нього було мало користі. Родичів у бабусі, здавалося, не було: ніхто не дзвонив, не приїжджав, не цікавився.

— За вісім років я жодного разу не чула про її доньку чи онуку, — згадує Оксана. — Ми з чоловіком робили все, що могли, але в нас була своя родина. У якийсь момент я зрозуміла, що нам стає важко. Тоді я сама запропонувала бабусі пошукати її рідних — раптом вийде налагодити зв’язок.

Галина зі смутком продиктувала контакти. Оксана знайшла її доньку Марію й онуку Ярину у соцмережах. Написала їм, попросила приїхати — мовляв, мати у важкому стані, їй дуже потрібна підтримка.

Галина зраділа: «Невже приїдуть? Я їх не бачила п’ятнадцять років…» Востаннє донька бувала, коли Ярині було лише сім. Тоді вони жорВони жорстоко посварилися, і з того часу Марія більше не спілкувалася з матір’ю.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × два =

Також цікаво:

З життя35 хвилин ago

Сім’я мрії

**Ідеальна родина** — Ой, я боюсь, — зупинилася перед під’їздом Оксана. — Чого? Моїх батьків? — запитав Богдан і взяв...

З життя36 хвилин ago

Винуватцем є дощ

Понад усім винний дощ День був похмурим, але до вечора небо зовсім затягло хмарами, і пішов дрібний, нудний дощик. Весняні...

З життя2 години ago

Перший крок – найважчий

**Перший блин комом** Олена була гарною дівчиною двадцяти семи років. У її житті все було, як у пісні: «Ми вибираємо,...

З життя2 години ago

Дочка для щастя

Дочка для себе Марійка увійшла в квартиру й заслухалася. Швидко скинула плащ, черевики й одразу пройшла у кімнату до мами....

З життя3 години ago

Я піду до тата, бо ти погана.

Ти погана. Я піду до тата Щодня молоді люди проходили повз один одного, але нічого не відбувалося між ними —...

З життя3 години ago

На струнах літа: відлуння річки

Одного літнього дня на річці… Родина у Віри була дружня. Коли вона вчилася в третьому класі, у неї з’явилася сестричка...

З життя3 години ago

Зателефонуйте, будь ласка!

Викличте, будь ласка, Людмилу… Вранці Олену переслідувало передчуття, що щось має статися. Все, що мало статися, давно вже сталося. І...

З життя4 години ago

Привіт. Я дружина. Можна увійти?

Ох, слухай, я тобі розповім цю історію, але так, щоб вона звучала по-нашому. Вже тиждень медичний університет у Львові гудів...