Connect with us

З життя

«Свекровь разрушила брак, но теперь просит вернуть сына. Уже слишком поздно»

Published

on

Сегодня утром снова пришло сообщение от неё. Вся эта история всплыла снова, будто не затянувшаяся рана, а свежий порез.

Меня зовут Светлана, мне тридцать два, и совсем недавно я развелась. Его звали Артём. Мы прожили вместе чуть больше трёх лет, но что это были за годы? Не любовь, не семья — война. Только враг был не он. А его мать, Раиса Семёновна.

С самого начала я ей не угодила. Ещё до свадьбы она шептала Артёму, что я «не из их круга», что «слишком гордая», что «испорчу его будущее». Её коронная фраза:
— Женись на деньгах, а не на чувствах, а то будешь лаптем щи хлебать.

После свадьбы я пыталась подружиться. Вела её по врачам, дарила подарки, звала на чай. В ответ — только яд. Она тыкала Артёму, что я не умею печь пироги, что дети будут больными — мол, у моей тётки «нога кривая». А однажды заявила, что видела, как я «подмигиваю» дворнику.

Она вечно лезла в наши дела. Врывалась без звонка, подслушивала разговоры, разыгрывала сцены ревности. Уверяла Артёма, что я ему изменяю, а потом привела в дом какую-то Катю — свою «идеальную невестку». Устроила ужин при свечах в нашей же квартире! Сама накрыла, сама убрала. А я в тот день до ночи задерживалась на работе.

Артём сначала отмахивался:
— Мать у меня чудит, не бери в голову.
Но постепенно он замкнулся. Перестал защищать. Когда я плакала, молчал.

А потом я сдалась. По ночам просыпалась в холодном поту, сердце колотилось, вес уходил. Однажды осознала: я не живу, а мучаюсь. Не могу смотреть, как его мать методично губит наш брак, а он лишь наблюдает. Собрала вещи и ушла. Без криков. Без драм. Просто — всё.

Артём даже не попытался остановить. Через день вернулся к маме. Казалось, она победила.

Прошло два месяца. В субботу утром — звонок в дверь. На пороге Раиса Семёновна. В слезах, с трясущимися руками, держит коробку конфет — «к чаю».
— Света… — шёпотом выдавила. — Вернись к Артёму… Он пропадает… Уволился, пьёт, говорит, жить не хочет…

Сначала я онемела. Потом рассмеялась.
— Вы же этого добивались, помните? Чтобы я ушла. Чтобы нас не было. Вот и радуйтесь — теперь он только ваш. Вы так старались.

Захлопнула дверь. Не из злости. Просто — больно.

С тех пор она пишет каждый день. Умоляет. Пишет, что не понимала, как я «держала Артёма в руках», какая я «хорошая хозяйка» и «чистый человек». Читаю и не верю. Та самая женщина, что три года травила меня?

Я не вернусь. Не могу снова войти в ту клетку. Даже если он изменится — я уже не та Света. Я больше не жду чужой любви, не ищу одобрения. Хочу лишь покоя. Тишины. Счастья — без её ядовитых намёков и пустых взглядов.

Пусть Раиса Семёновна празднует победу. Вот только награда у неё… не такая, о которой она мечтала. Пусть теперь разбирается. Если сможет.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три × чотири =

Також цікаво:

З життя11 хвилин ago

Я спробував повернутися до колишньої через 30 років, але вже запізнився

Мені 54 роки. І в мене нічого не лишилося. Звуть мене Олег. З моєю дружиною Оленою ми прожили разом тридцять...

З життя21 хвилина ago

Занадто пізно для повернення до минулого після тридцятирічного шлюбу

Тепер мені 54. І в мене нічого не залишилось. Мене звати Олег. Зі своєю дружиною Галиною ми прожили разом тридцять...

З життя26 хвилин ago

Свекруха вирішила оселитися у нас: я зібрала речі та поїхала до батьків

Мене звуть Оксана. П’ять років тому ми з чоловіком, Олегом, купили квартиру в містечку під Львовом, мріючи про щасливе сімейне...

З життя30 хвилин ago

Между молотом и наковальней: выбор между семьёй и супругом

Ну вот, представляешь, такая ситуация у меня… Будто меж двух огней: мать требует помощи, а муж в категорическом отказе. Менья...

З життя41 хвилина ago

Мій ювілей пропустили, подарована квартира для них виявилась замалою

До свого шістдесятиріччя я готувалася з особливою турботою. Днями обдумувала кожну дрібницю: склала меню, закупила продукти, наперед приготувала улюблені родинні...

З життя41 хвилина ago

Їду відпочивати і няньчитися ні з ким не буду: Чому свекруха залишила нас у скруті

У кожній родині бувають свої труднощі. Дехто ділить спадщину з лютью, дехто бореться із залежностями або пробачає зради, а дехто...

З життя52 хвилини ago

Їду відпочивати, і ніхто мені не буде заважати!: Свекруха залишила нас у скрутному становищі

У кожній родині бувають свої складнощі. Десь ділять спадщину з лютью, десь бороняться від п’янства або пробачають зради, десь люди...

З життя1 годину ago

Повернути минуле кохання через 30 років виявилося запізно

Мені 54, і в мене нічого не лишилось. Звати мене Віктор. З моєю дружиною Оленою ми прожили разом тридцять років....