Connect with us

З життя

«Чому мій син не запросив мене на своє весілля: обіцянка запізнілого візиту з тортом»

Published

on

«Чому мій син сказав, що я не запрошена на його весілля»: Він намагався мене втішити, пообіцяв, що наступного дня вони приїдуть з дружиною в гості та принесуть торт

Коли Денис був маленьким, йому ледь виповнилося шість, його батько просто зник з нашого життя. Одного дня — і порожній дверний проріз. Я залишилася сама, з дитиною та глухою тишею замість родинного тепла. Ніхто не підтримав, і я стала йому матір’ю, батьком, опорою та годувальницею — усе в одній людині. Працювала без відпочинку, бралась за підробітки, недосинала ночами і не мала права хворіти. Головне — щоб у мого сина було все. Щоб він не почував себе гірше за інших дітей, у яких були обидва батьки.

Ніколи не думала про себе. Жодного разу не поставила власне життя на перший план. Так, були чоловіки. Навіть ті, що пропонували мені спільний дім. Але я не могла. Боялася, що Денис почуватиметься зайвим, що хтось інший займе моє місце в його серці. Мені вистачало однієї любові — до нього. Усе тепло, уся турбота, усе серце — лише йому. Жила його інтересами, його успіхами, його сміхом.

Денис вирів гарним, розумним, неймовірно добрим хлопцем. Вступив до університету, закінчив із відзнакою. Знайшов добру роботу, став впевненим у собі чоловіком. І ось тоді в його житті з’явилася Оля. Він розповів про неї, коли вони вже зустрічалися півроку. Мені вона здалася доброю, чемною, вихованою. Але холоднуватою. Занадто холоднуватою.

Через кілька тижнів після чергового візиту Денис повідомив, що вони вирішили одружитися. Я раділа, як дитина. Вже уявляла, як підбиратиму сукню, як зустрічатиму гостей, як обійму сина перед РАГСом, привітаю наречену, як всі разом сміятимемося, фотографуватимемося, підніматимемо келихи… Адже це один із найважливіших днів у житті матері — весілля її дитини!

Та Денис чомусь не поспішав із деталями. Я постійно питала: коли дата? де реєстрація? у що мені вбратися? І він у певний момент важко зітхнув і сказав:
— Мам, весілля не буде. Ми просто розпишемося в РАГСі. Без гостей. Без банкету. Лише ми удвох. Так вирішила Оля.

Спочатку я навіть не зрозуміла. Як — без весілля? Без мене? Він пояснив, що Оля не хоче витрачатися на свято, що їм зараз важливіше збирати на власне житло. Що якщо запрошувати когось, доведеться кликати й її родичів, а це вже велика кількість людей. А якщо запросити лише мене — буде незручно. Ось вони й вирішили просто розписатися удвох.

А потім Денис сказав те, що розкололо мені серце:
— Мам, тебе не запрошують. Якщо ти прийдеш — почнуться питання. А ми не хочемо нікого ображати з родини Олі. Тож будь ласка, просто залишся вдома.

Я мовчала. Ніби хтось ударив мене у груди. Як так? Це ж мій син. Я народила його, виростила, віддала йому всю себе. А в найважливіший день його життя — мені там немає місця?

Я запропонувала заплатити за банкет, хоча б частково. Сказала, що це буде мій подарунок — скромно, але від щирого серця. Але вони відмовилися. Кажуть, вже все вирішили інакше.
— Ми наступного дня приїдемо до тебе, привеземо торт, посидимо, — тихо додав Денис. — Просто, по-родинному.

А я стояла й думала: це тепер і є «по-родинному»? Це зараз так прийнято — відрізати матір від весілля, ніби непотрібний елемент? Де місце всім моїм рокам тривоги, безсонних ночей, втрачених шансів, щоб у нього було все? Як можна було навіть подумати, що я можу не бути поруч?

Я не засуджую Дениса. Він не злий. Він просто обрав спокій. Вибрав не хвилювати човен. Не сперечатися з дружиною. Не псувати відносини з новою родиною. А стара, моя — може й почекати. Навіть якщо це та, що дала йому життя.

Серце болить.
І так, я не знаю, як зустрічати їх із цим тортом. Не знаю, яку вибрати міну — щиру чи натягнуту. Бо всередині — сльози, образа й порожнє місце за весільним столом, де мала сидіти я. Мама…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × чотири =

Також цікаво:

З життя15 хвилин ago

Неперевершене відкриття: забирайте близнюків, ви в списку батьків!

**Щоденниковий запис** Нічого не знаю, у графі “батько” записані ви, забирайте близнюків! Через три роки після розлучення я раптом став...

З життя1 годину ago

Непроста любов.

— Не поїду! — випалила Мар’яна й із тріском зачинила двері. — Аж ось яка королева! — Лариса Петрівна підтягла...

З життя2 години ago

Любов без меж

– Знаєш, доню, як то кажуть: не кожна Оксана — киянка, не кожний Іван — чорнобилець. Святих на тій бідній...

З життя3 години ago

Легкий шлях веде до суворих наслідків

М’яко постелить — твердо спати — Ну, цього разу сподіваюсь, не на три дні з’явитесь? Затримаєтесь довше у нас? Марічко!...

З життя4 години ago

Я вважала, що знайшла своє щастя…

Я гадала, що заміж вийшла… Поки Соломія розраховувалася за покупки, Тарас стояв осторонь. А коли вона почала складати їх у...

З життя4 години ago

Я вважала, що знайшла щастя…

Думав, що одружився… Поки Соломія розраховувалася за покупки, Богдан стояв осторонь. А коли дівчина почала класти їх у пакети, він...

З життя5 години ago

Наречена не дозволила затьмарити себе — Її вчинок вразив усіх

Кажуть, весілля викривають у людей найкраще, а часом і найгірше. Відколи Соломія Карпівець заручилась із Дмитром Шевченком, вона відчувала, що...

З життя5 години ago

Наречена не дозволила затьмарити себе — її вчинок залишив усіх без слів

Кажуть, весілля виявляють найкраще в людях, але часом й найгірше. З того дня, як Оксана заручилася з Андрієм, вона відчувала:...