З життя
Запланований тихий вечір з друзями перетворився на кошмар через несподіваного гостя
**Щоденник**
Тої вечірки мав стати символом маленької перемоги – святкуванням мого недавнього підвищення. Я продумала все до дрібниць: меню, вино, сервіровку, навіть список музики для настрою. Хотілося чогось теплого, без пафосу, але з душею. Просто зібрати близьких, посміятися, почувати, що життя – це не лише робота та рахунки.
Запросила лише п’ятьох: найкращу подругу Марійку з чоловіком Тарасом, старого друга з університету – Богдана, та колегу, з якою останнім часом зблизилась – Олену. Всі знали одне одного, тому очікувала затишку, без дурних церемоній.
Все почалося ідеально. На столі – канапки, фаршировані печериці, сири. Гості прийшли вчасно, у гарному настрої. Вино лилося, розмови спливали легко – Марійка з Оленою обговорювали подорожі, Богдан розповідав кумедні історії з нової роботи. Я посміхалася: все йшло по плану.
А потім – стук у двері.
Здивувалася – усі вже тут. Може, сусід або доставка помилилася? Відкриваю… і бачу незнайомця, який одразу заявляє:
— Привіт! Я Вітко, друг Марійки. Вона казала, можна зайти. Ну, я ж не заважу?
І, не чекаючи відповіді, зайшов у хату.
Я завмерла. Ніякого Вітка Марійка мені не згадувала. Обернулася до неї пильним поглядом – вона опустила очі й пробурчала:
— Ну я… випадково розказала, а він сам напросився…
Ледь стримала роздратування. Та вирішила не псувати вечір. Вдала, що все гаразд, налила йому вина, познайомила з іншими. Усі переглянулися, аледь кивнули.
Але незабаром стало зрозуміло – це був той гість, якого не треба було ні на яких вечерях.
Вітко базікав без перерви, не слухав нікого, перебивав, жартував невпопад, реготав найголосніше, і вино в його келиху зменшувалося швидше за всіх – як і почуття міри.
Марійка занервувала. Вона натягувала усмішку, але виглядала так, ніби хотіла зникнути. Тарас мовчав, Богдан котив очима, а Олена ледве стримувалася, щоб не піти.
Найгіршим став момент, коли Вітко раптом підвівся і, хитаючись, підняв келих:
— За дружбу!.. І за нові знайомства! – гукнув він. – Хоча, якщо чесно, я не розумію, як ви взагалі з Марійкою спілкуєтесь. Вона, звичайно, класна, але ну дуже зануда!
Повіт втовір в кімнаті застиг, а моє терпіння тріснуло – я підвелася й спокійно, але рішуче вказала йому на двері.
For about an hour, I observed young would-be parents who had only just left sixth form.
For about an hour, I observed a pair of soon-to-be parents, barely out of sixth form. Not long ago, I...
“You’re Not a Wife, You’re a Servant. You Don’t Even Have Children!” – When Helena Moved in During Renovations, Her Mother-in-Law’s Cruelty Tested Her and Her Husbands Marriage in Their London Home
Youre not a wife, youre a servant. And you dont even have children! Mum, Emily will be staying here for...
“My Wife’s Mum Is Loaded—We’ll Never Need to Work!” My Friend Tom Was Sure His Rich Mother-in-Law Would Provide Forever, But Life Had Other Plans
Mate, let me tell you a story about my friend, James. Hes always been the type to look for an...
I Lost the Will to Help My Mother-in-Law After Discovering What She Did—But I Also Can’t Bring Myself to Leave Her Alone
I lost the urge to help my mother-in-law when I found out what shed done. But I cant just leave...
“We Really Should Have Prepared for the Baby’s Arrival Sooner! – My Unforgettable Hospital Discharge: My Husband Left Everything Till the Last Minute, the House Was a Mess, and Nothing Was Ready for Our Newborn—Should I Blame Him, My Family, or Myself?”
You should have got everything ready for the baby sooner! My leaving the hospital was rather unusual. My husband was...
“I Don’t Want to Be a Mum! I Want to Go Out!” – My Daughter’s Confession That Shook Our Family My daughter became pregnant at 15 and kept it a secret for months. My husband and I only found out when she was five months along—abortion wasn’t an option. We never learned who the baby’s father was; she barely remembered his age. We were devastated, but our daughter insisted she wanted to be a mum. I knew she didn’t understand what that meant. After a difficult birth, she quickly lost interest in her son, leaving me to care for both of them. When I begged her for help, she replied, “You love him, so adopt him! I’ll be his sister—I want to go out, have fun with my friends, go clubbing!” We feared postnatal depression, but it turned out she simply felt no maternal bond. We eventually became our grandson’s guardians as our daughter grew distant, leaving at night and ignoring her child. For years, nothing changed—until, suddenly, everything did. Our grandson thrived, and one day his mother’s heart melted. She became a devoted mum, cherishing every moment and declaring, “I’m so happy I have a son—he’s the most precious thing in my life!” At last, our family found peace and happiness.
“I don’t want to be a mum! I want to move out!” my daughter tells me. My daughter fell pregnant...
This Is Exactly What I Did When I Found Two Cruise Vouchers in My Husband’s Pocket—One of Them Was in Another Woman’s Name
Honestly, you wont believe what happened. So, this is what I did when I found two vouchers for a sea...
I Paid the Price for My Son’s Happiness: How I Chose and Won the Perfect Daughter-in-Law for My Beloved Son
I paid for my sons happiness For a long time, I wrestled with the thought, but eventually decided I would...