З життя
Я гадала, що ми з колишнім зближаємося, а він використав мене для помсти сестрі
Я вірила, що кохання може повернутися. Що якщо воно справжнє, то зможе подолати навіть найглибші рани. Тому, коли через два роки після розставання мені написав Максим — моя минула любов — щось всередині затремтіло. Несподівана тривога, солодка туга за минулим і ніжна надія заповнили моє серце.
Ми розійшлися болісно. Були образи, гіркі слова, непробачені провини. Я довго приходила до тями, намагаючись не згадувати його. Навіть зустрічалася з іншим, але його образ лишався у мені — як шрам, що не загоюється. Коли він запропонував зустріч, я погодилася. Наївно думаючи, що все вже позаду.
Ми побачилися в маленькій кав’ярні на Старому Подолі. Я прийшла першою, і коли він увійшов — серце закалатало так, ніби хотіло вискочити з грудей. Він був все той самий — впевнена хода, легка неголеність, цей теплий погляд, який я так добре пам’ятала. Він посміхнувся і обійняв мене. На мить я відчула себе знову тією дівчиною, яка колись вірила у щастя.
Говорили довго. Спочатку про пустяки — роботу, новини, життя. Його голос був м’яким, а погляд — уважним. Начебто він дійсно хотів знати, як я жила ці два роки. І я, дурна, почала вірити. Може, не все втрачено? Може, ще є шанс?
А потім щось змінилося.
Він відкинувся на спинку стільця, погляд став холодним, наче він боровся із собою. У мене защеміло в грудях.
— Соломіє… — він глянув на мене. — Мені треба щось сказати. Це важко, але ти мусиш почути.
— Що з тобою? — голос перервався. — Ти мене лякаєш.
Він зітхнув, провів рукою по обличчю.
— Я прийшов сюди не для того, щоб почати знову. Все це… — він розвів руками, — не тому, що сумував.
Земля пішла з-під ніг.
— Тоді навіщо? — прошепотіла я.
Він замовк на секунду, потім проказав:
— Я використовую тебе, Соломіє. Щоб відплатити твоїй сестрі. Марічці.
Усе обернулося пітьмою.
— Що?.. Ти… що ти кажеш?
— Твоя сестра… зрадила мене, — його голос став ледовим. — Вона прикидалася, що кохає, а потім пішла до іншого. Сміялася за моєю спиною. Тепер я граю з нею. А ти — мій козир.
Я не могла вірити. Моя сестра… моя рідна людина, єдина, кому я довіряла. Вона не могла так вчинити. А Максим… усі його слова, усі погляди — це була брехня?
— Що вона зробила? — слова застряли в горлі.
— Вона зіграла моїм серцем, — очі його почорніли. — Ти не уявляєш, як це боляче. Тепер вона мусина відчувати те саме.
Світ розколовся.
— Ти використовуєш мене, щоб зрадити Марічці? Щоб зробити мені боляче? За що?
— Знаю. Пробач. Але інакше не вийде. Вона має зрозуміти.
Сльози спалахнули в очах. Я не могла зібрати думки. Біль, зрада, сором — все злилося в один кулак, що стискав серце.
— Ти грав моїми почуттями, — прошепотіла я. — А я… я справді думала, що щось може бути…
Він відвернувся.
— Мені шкода, Соломіє. Але я теж страждав.
Я різко підвелася. Руки тремтіли.
— Годі. Я не стану частиною твоєї гри. Я не лялька. Я жива людина. І не дозволю тобі ламати моє серце заради помсти, якої я навіть не розумію.
Він не зупиняв мене. Просто сидів, опустивши голову. А я йшла по холодній вулиці, сльози палили щоки, і лише одне питання билося в голові: “Як я могла бути такою сліпою?”
Я більше ніколи не стану чиїмось знаряддям. Ніколи. І якщо доведеться втратити і колишнє кохання, і сестру — хай буде так. Бо брехня, навіть у ім’я кохання, — це зрада. А я обираю правду. Навіть якщо вона боляча.
“My Wife’s Mum Is Loaded—We’ll Never Need to Work!” My Friend Tom Was Sure His Rich Mother-in-Law Would Provide Forever, But Life Had Other Plans
Mate, let me tell you a story about my friend, James. Hes always been the type to look for an...
I Lost the Will to Help My Mother-in-Law After Discovering What She Did—But I Also Can’t Bring Myself to Leave Her Alone
I lost the urge to help my mother-in-law when I found out what shed done. But I cant just leave...
“We Really Should Have Prepared for the Baby’s Arrival Sooner! – My Unforgettable Hospital Discharge: My Husband Left Everything Till the Last Minute, the House Was a Mess, and Nothing Was Ready for Our Newborn—Should I Blame Him, My Family, or Myself?”
You should have got everything ready for the baby sooner! My leaving the hospital was rather unusual. My husband was...
“I Don’t Want to Be a Mum! I Want to Go Out!” – My Daughter’s Confession That Shook Our Family My daughter became pregnant at 15 and kept it a secret for months. My husband and I only found out when she was five months along—abortion wasn’t an option. We never learned who the baby’s father was; she barely remembered his age. We were devastated, but our daughter insisted she wanted to be a mum. I knew she didn’t understand what that meant. After a difficult birth, she quickly lost interest in her son, leaving me to care for both of them. When I begged her for help, she replied, “You love him, so adopt him! I’ll be his sister—I want to go out, have fun with my friends, go clubbing!” We feared postnatal depression, but it turned out she simply felt no maternal bond. We eventually became our grandson’s guardians as our daughter grew distant, leaving at night and ignoring her child. For years, nothing changed—until, suddenly, everything did. Our grandson thrived, and one day his mother’s heart melted. She became a devoted mum, cherishing every moment and declaring, “I’m so happy I have a son—he’s the most precious thing in my life!” At last, our family found peace and happiness.
“I don’t want to be a mum! I want to move out!” my daughter tells me. My daughter fell pregnant...
This Is Exactly What I Did When I Found Two Cruise Vouchers in My Husband’s Pocket—One of Them Was in Another Woman’s Name
Honestly, you wont believe what happened. So, this is what I did when I found two vouchers for a sea...
I Paid the Price for My Son’s Happiness: How I Chose and Won the Perfect Daughter-in-Law for My Beloved Son
I paid for my sons happiness For a long time, I wrestled with the thought, but eventually decided I would...
For About an Hour, I Watched Two Soon-to-Be Parents—Barely Out of Sixth Form—at the Gynaecologist’s Waiting Room Recently, I had an appointment with my gynaecologist. As usual, there was a queue and the doctor was running late. Behind me stood a heavily pregnant girl, about eighteen, accompanied by the soon-to-be dad of the same age. These “parents” paid no mind to the queue and acted as they fancied. The father was loudly giggling up and down the corridor because he was having a son: – Isn’t it brilliant, it’s a boy? Heeeeeeeeeeee… He said this about ten times, then suddenly realised: – Oh, we haven’t named him yet! Let’s name him after one of the doctors! He paced the hallway, reading off doctors’ names and making comments on each. On completing his ’rounds’, he plopped down next to the girl, still giggling. An elderly woman passing by politely asked him: – Young man, would you please calm yourself? The lad looked at her, baffled, and replied: – Granny’s pregnant too! Hoo-ha-ha-ha… His girlfriend giggled softly, both of them with equally vacant expressions. With some effort, I managed not to start an argument with the pregnant girl. Next, the soon-to-be dad launched into a new topic—food. – I’m famished! Ya-ya-ya-ya-ya… – I’m hungry, and it’ll be another half hour in this queue… – Let’s go get sausage rolls! We’ll come back after! – I don’t want sausage rolls. – You’ve become so picky! Hoo-ha-ha-ha… Everyone’s head was pounding from listening to them, but thank goodness, the pair finally left—I don’t know if they went for sausage rolls or pasties, but that was irrelevant. The important part was that they were gone. With horror, I thought about what kind of upbringing their child would get. Chances are, that child will turn out just as poorly raised. Maybe the grandparents will step in, but if they raised these two, I doubt things will be any different with the grandchild.
For nearly an hour, I watched the soon-to-be parents, both barely out of sixth form. Not long ago, I had...
I Used to Accuse My Husband of Living in My House—One Weekend He Packed His Bags and Left
I gave my husband an earful, accusing him of living in my flat. One weekend, he quietly packed his bags...