Connect with us

З життя

Тайна второй семьи: неожиданная драма

Published

on

10 мая 1998 года

Сегодня вспомнил историю, которая перевернула нашу жизнь. Таня до сих пор называет это «чудом», а я – «испытанием, которое нас сплотило».

Звонил телефон. Женский голос, ледяной:
«Знаете, что ваш муж растит сына в другом городе? Мальчика зовут Витька». Трубку бросили.

Мы с Таней жили тогда в Выборге. Две дочки – Катюша и Алёнка – души в нём не чаяли. Я, грешным делом, ревновал: целовал их перед сном, водил в цирк чаще, чем я. Последние месяцы замечал – замыкается, злится по пустякам. Спит плохо.

«Работа, Серёжа, – отмахивался он. – Завал на стройке».

Но телефонный звонок всё расколол.

Когда Таня выпалила: «Кто такой Витька?» – я увидел, как у него руки затряслись. Словно прорвало: три года назад, роман с бухгалтершей, беременность. Девка отказалась делать аборт – хотела денег. А когда родила – запила. Мальчишку бросила на мать-пенсионерку.

«Не мог оставить сына в таком аду», – шептал он, а у самого зубы стучали.

Таня простила его в ту же ночь. Я бы, наверное, не смог.

А через месяц – случай в «Весне», нашем кафе. Вижу: сидит мой зять с парнишкой, тот мороженое уплетает. И вдруг наша знакомая из опеки шепчет: «У него и мать, и отец есть, а живёт как беспризорник».

Таня подошла к их столику. Витька, грязный, в рваных кедах, вдруг кинулся к ней: «Тётя! Вы заберёте меня?»

Сейчас этому «Витьке» – 25. Виктор Степанович, хирург. Вчера принёс диплом с отличием. Бабка его, кстати, перед смертью призналась: дочь с детства ненавидела мужчин. Родила назло, а ребёнка – в помойку.

Смотрю на фото: я с Таней, три наших выпускника, пять внуков. Главное – не кровь. Главное – не отворачиться, когда чужой ребёнок тянет к тебе руки.

Отец Николай говорит, что мы искупили грех его матери. А я думаю: просто спасли себя. Без этого мальчишки наша семья была бы… неполной. Как пирог без начинки.

P.S. Катюша назвала сына Витей.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × два =

Також цікаво:

З життя13 хвилин ago

Не відчуває болю, не сподівається, не сумує

Не плаче, не чекає, не сумує Чоловік Оленки завжди був стриманим, тихим, спокійним, ввічливим. Тарас і двадцять три роки тому...

З життя15 хвилин ago

Приход поліцейського з собакою на урок розкрив неймовірну таємницю вчительки початкових класів

У школі було свято — День професій. Вчителька початкових класів Оксана Петрівна Семенюк вірила, що її учні мають знати про...

З життя1 годину ago

Сприятливий знак

Добрий знак За п’ять днів до Нового року Марійка отримала таку порцію образи, розпачу й приниження, що ледве прийшла до...

З життя2 години ago

Снежинки у танці зустрічі

Сніжинки летять назустріч Після двадцяти років разом у багатьох бувають напружені моменти в родині. Дар’ю з Максимом це також не...

З життя3 години ago

Випробування, які варто подолати

Випробування, які треба пройти Віра Андріївна чекала на чоловіка та сина з відрядження. Вони поїхали у сусідню область з діловими...

З життя4 години ago

Мій син подивився мені в очі і сказав: «У нас більше немає для тебе місця. Тобі потрібно йти». І я пішла. Я мовчки вийшла. Наступного дня я використала свої заощадження — і що сталося далі…

Мій син подивився мені в очі й сказав: «Для тебе в нас більше немає місця. Ти маєш піти». І я...

З життя4 години ago

Мій син подивився мені в очі і сказав: «У нас більше немає місця для тебе. Тобі потрібно піти.» І я пішла. Я відправилася у невідомість, маючи при собі лише гроші, які ще…

Мій син подивився мені в очі й сказав: “Для тебе в нас більше немає місця. Тобі треба йти.” Отже, я...

З життя4 години ago

Щастя знаходить тих, хто вірить і чекає на нього

**Щастя приходить, коли його вірять і ждуть** У восьмому класі після шкільного новорічного свята Олеся втекла з Дмитрком. Їм захотілося...