Connect with us

З життя

Мне 53, а маме 80 лет: каково жить с пожилой матерью

Published

on

“Мне 53, а моей маме 80”: как это — жить с пожилой матерью

Решила рассказать свою историю — вдруг кто-то узнает в ней себя. А может, кто-то даст совет. Не за жалостью пришла — просто сил больше нет. Будто в клетке живу, из которой не вырваться.

Мне пятьдесят три. Ещё работаю, до пенсии — как до луны. А маме — восемьдесят. Живёт со мной. Не скажу, что совсем беспомощна. Нет. Сама умывается, суп сварит, в магазин сходит, даже до сквера дойдёт. Но… как бы помягче сказать — высасывает из меня все соки. Будто к моей душе присосался вампир.

Приду с работы — как выжатый половик. Сяду, чай попью, выслушаю, как у неё день прошёл. А после мечтаю только об одном — запереться в комнате, включить телевизор и забыться сном.

Но не тут-то было. Мать ждёт разговора. И не просто разговора — нотаций. Будто мне снова пятнадцать, и я у доски стою с двойкой в дневнике.

— Вот если б ты за Петрова вышла, а не за этого своего… — твердит она, будто заевшая пластинка.

— Была бы сейчас в достатке, с детьми, а не одна, никому не нужная. Кроме меня.

— Радуйся, что мать у тебя ещё есть. Цени. Ухаживай.

Да, детей у меня нет. Муж… сбежал. Вернее, я понимаю его — не выдержал. Поженились, стали жить вместе. А через месяц после того, как мать переехала к нам, он подал на развод. Не осуждаю. Потому что для моей матери снимать квартиру, когда у нас трёшка в собственности, было верхом глупости.

Вот и живу в этой трёшке — с матерью. У каждой своя комната, но кухня и зал — общие. А главное — общий гнёт.

Каждый мой шаг под прицелом. Абсолютно каждый.

— Почему так поздно?
— На кой чёрт эту дрянь купила?
— Почему бельё не сменила?
— Опять кота не покормила!

И ни разу не услышишь: «спасибо», «умница», «хорошо выглядишь», «отдохни». Только упрёки. С рассвета до заката. Изо дня в день.

Съехать не могу. Зарплата — кот наплакал. На отдельное жильё не потяну. Даже если бы нашла — совесть замучает. Вдруг с матерью что случится?

Но, если честно, иногда кажется, что сойду с ума. Да, звучит ужасно. Да, это родная мать. Я благодарна ей за жизнь. Но иногда хочется исчезнуть. Хотя бы на день. Чтобы никто не пилил, не придирался, не висел на шее.

Я устала. Одинока, хотя и не одна. В капкане, из которого не вырваться ни телом, ни душой.

Где кончается долг и начинается жертва?

Имею ли я право на свои чувства?

Не знаю. Но так больше нельзя.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

два × 2 =

Також цікаво:

З життя6 хвилин ago

Не заглядай всередину

Не відкривай Мирослава Іванівна стояла біля вікна, притуливши долоню до холодного скла, і спостерігала, як двірник Тарасич згрібає останні жовте...

З життя3 години ago

Сусід виявився занадто відвертим

**Щоденник Валентини Іванівни** “Сусід знав забагато” — Валентино Іванівно! Зачекайте ж! — кричав сусід Борис Григорович, махаючи рукою та швидко...

З життя6 години ago

Вона з’явилася першою

Вона прийшла першою Ганна Степанівна прокинулася о п’ятій ранку, як завжди. Звичка сорока років роботи на фабриці нікуди не поділася,...

З життя7 години ago

Остання можливість для порятунку шлюбу

До краю Соломія стояла біля вікна й дивилась, як Тарас виписує вісімки на дворі своєю новою машиною. Сусідка Ганна Іванівна...

З життя9 години ago

Зрада від сестри

— Як ти могла?! — кричала Оксана, розмахучи зім’ятим папером. — Як ти могла підписати цю дурни́цю?! Марія здригнулася, відсунула...

З життя11 години ago

Прощення, яке запізнилося

**Запізніле пробачення** Соломія Олексіївна стояла біля вікна, спостерігаючи, як двірник згрібає останні жовте листя. Жовтень цього року видався дощовий, і...

З життя14 години ago

Стану твоїм головним вибором

Бо була запасним варіантом — Оленко! Та що ти робиш?! — голос у трубці тремтів від обурення. — Це ж...

З життя17 години ago

Зустріч, що змінила все

Олена Іванівна завжди казала, що доля любить підкидати сюрпризи саме тоді, коли їх найменш очікуєш. Але такого вона не передбачала...