Connect with us

З життя

З цього дня все зміниться: як жінка навчила чоловіка і сина повазі!

Published

on

“З цього дня все буде інакше!” — як одна жінка поставила на місце чоловіка та сина

Я не залізна. Я звичайна жінка, якій теж може бути погано. У якої болить голова, яка втомилася, яка працює цілий день, а ввечері тягне на собі важку сумку з продуктами, бо вдома — двоє чоловіків, здоровенних і ситих, які, схоже, думають, що їжа з’являється в хаті сама собою. А коли сили закінчуються, лишається одне — сказати вголос те, що давно верещить усередині.

Цей день видався особливо важким. В офісі аврал, начальник зранку на нервах, я ледь дочекалася кінця зміни. Вже стоячи на зупинці, зрозуміла — треба ще зайти в супермаркет: у холодильнику пусто, а вдома — чоловік Тарас і син Ярослав. Тарасу — сорок два, високий, кремезний, апетит відповідний. Ярославу — п’ятнадцять, займається боротьбою, після тренувань змітає з тарілок усе, що під руку потрапить.

Ішла додому, згинаючись під вагою пакетів, лаючи себе за те, що взяла стільки всього. Голова гула, кожен крок відлунював у скронях. Але не могла не зайти — адже хто, як не я?

Коли нарешті відчинила двері, Тарас уже був вдома. Лежав на дивані, дивився телевізор. Жодного питання, жодного погляду: “Як ти?” — наче мене й не існувало. Ярослав ще був на тренуванні. Мовчки пройшла у спальню, випила таблетку й лігла. Хоч п’ятнадцять хвилин — перевести подих, відпочити, прийти до тями.

Голова трохи відпустила, але не зовсім. Все одно почувала себе розбитою. Але підвелася й пішла на кухню. Там, крізь шум телевізора, лише мої кроки й брязкіт посуду. Швидко зварила макарони по-флотськи, порізала салат. Просто, ситно. Не до вигадок.

Ярослав прийшов пізніше. Покликала всіх до столу. Сіла поруч і почула те, від чого все всередині обірвалося.

— Знову макарони? — похмикав чоловік. — Могла б і щось цікавіше приготувати.

— А я б котлет хотів, — підтримав син, похитуючи виделкою в салаті.

Жоден не запитав, як я. Жоден не подякував. Вони знали, що в мене болить голова. Бачили, як я тягнула додому сумки. Чули, як я зітхала й ледь трималася на ногах. Але все, що вони сказали — “нам несмачно”.

Я мовчки поклала ложку, подивилася на обох. І наче щось усередині клацнуло.

— Не подобається вечеря? Не їжте. З цього дня все змінюється. Я втомилася бути обслуговчим персоналом. Хочеш котлет — готуй. Хочеш борщ — вари. Я більше не буду тягати на собі сумки, готувати, прибирати й отримувати за це похмикування. Відтепер я готую — так, на всіх. Але хтось із вас митиме посуд, інший — прибиратиме в хаті. Хто що робитиме — вирішуйте самі. Я праю лише те, що у кошику. Брудні шкарпетки під ліжком — не мої проблеми.

Раз на тиждень — у суботу — ідемо всією родиною до магазину й закуповуємо продукти. Я не тяглова кобила. Я не вантажник. Я не кухарка на виклик.

Я встала, поправила волосся й пішла у ванну. Обернулася біля дверей:

— А тепер я приймаю душ і лягаю спати. Хто митиме посуд — вирішуйте самі. Тільки знайте: якщо завтра вранці на кухні буде брудно — сніданку не буде. Все. На добраніч.

Я пішла. За спиною — тиша. Навіть телевізор хтось вимкнув. Я не оберталася. Я знала, що вони сидять і дивляться мені вслід. Здивовані. Може — розгублені. А може, уперше за багато років, — задумані.

І знаєте що? Я не відчула провини. Лише полегшення. Бо іноді, щоб тебе почули, треба перестати шепотіти й почати говорити голосно. Чітко. І без вибачень.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

15 − десять =

Також цікаво:

З життя3 години ago

Excuse me, may I join you for a meal?” asked the young homeless girl to the millionaire—what he did next left everyone in tears and changed their lives forever.

“May I eat with you, sir?” asked the homeless girl, her voice soft but cutting through the hum of the...

З життя3 години ago

At 49, With Two Grown-Up Children and a Devoted Husband — He Chose Youth and Shattered Everything

At 49, with two grown children and a loving husbandhe chose youth and destroyed everything. In a quiet village near...

З життя5 години ago

At 49, with Two Grown-Up Children and a Cherished Husband — She Chose Youth and Ruined Everything

At 49, With Two Grown Children and a Beloved HusbandHe Chose Youth and Destroyed Everything At 49, I had two...

З життя6 години ago

As Katya Settled the Bill, Sergei Drifted Away. Just as She Began Arranging Her Groceries, He Slipped Out. Upon Leaving the Shop, Katya Spotted Sergei Having a Smoke.

While Emily was paying at the till, Simon wandered off. By the time shed started packing the shopping bags, hed...

З життя7 години ago

As Katya settled the bill, Sergei drifted away. Just as she began to organise her shopping bags, he slipped out. Upon leaving the shop, Katya spotted Sergei, who was enjoying a smoke.

*Diary Entry* While Emily was paying at the till, George lingered by the door, distant. By the time she began...

З життя8 години ago

My Stepson Took on That Saying: Only Real Mothers Deserve a Place at the Front!

My stepson challenged that old saying: only real mothers belong at the front! When I married my husband, James was...

З життя10 години ago

My Stepson Took on That Saying: Only Real Mothers Have a Front Row Seat!

**Diary Entry** I never thought a simple saying would be challenged by my stepson: Only real mothers get the front...

З життя10 години ago

I Never Loved My Wife and Have Always Told Her: It’s Not Her Fault — We’re Just Fine Together

I Never Loved My Wife and Always Told Her So: Its Not Her Fault We Got On Just Fine I...