Connect with us

З життя

Я вирішив повернутися до колишньої дружини після 30 років шлюбу, але час було втрачено

Published

on

Тепер мені 54 роки. І в мене немає нічого.

Звуть мене Олег. З моєю дружиною Оленою ми прожили разом тридцять років. Усе це я вважав, що виконую обов’язки: працював, заробляв, а вона вела господарство, доглядала за домом. Я й слухати не хотів, щоб вона йшла працювати — думав, краще нехай буде вдома, поруч із дітьми.

Здавалося, жили непогано: без пристрасних почуттів, але з повагою. Але з роками я почав відчувати, що стомлююся. Все стало звичайним, нудним. Кохання зникло, залишився лише звичай. Я вважав це нормою — поки одного дня все не змінилося.

Того вечора я зайшов у корчму випити пляшку пива, і там зустрів Ганну. Вона була молодшою за мене на двадцять років — гарна, жвава, яскрава. Справжній ураган. Ми розговорилися, і я, наче хлопчина, закохався без пам’яті. Почалися таємні зустрічі, потім — роман.

За кілька місяців я зрозумів: більше не можу жити подвійним життям. Мені здавалося, що Ганна — моє порятунок, другий шанс на щастя. Я наважився і розповів Олені всю правду.

Вона вислухала мовчки. Ні сліз, ні скандалу. Тихе «зрозуміла». Тоді я подумав: мабуть, і вона до мене давно охолола, раз так спокійно відпустила. Лише зараз я усвідомлюю, який біль їй заподіяв.

Розлучилися швидко. Спільну квартиру продали. Ганна наполягала, щоб я не залишав Олені нічого — казала, почнемо нове життя з чистої сторінки. Олена змогла на свою частку купити маленьку однушку. Я ж, додавши заощадження, купив з Ганною двокімнатну.

Про гроші для колишньої дружини я тоді не подумав. Про те, як вона сама виживатиме без професії, теж. Мені здавалося, що настає найкращий період мого життя.

Наші дорослі сини відмовилися зі мною спілкуватися. Вважали, що я зрадив їхню матір, і їх можна зрозуміти. Але тоді я не переймався — був щасливий. Ганна чекала дитину, і я з нетерпінням очікував цю дитину.

Коли народився син, він був гарним хлопчиком… тільки ні на мене, ні на Ганну не схожий. Друзі пошепки висловлювали підозри, але я відмахувався: хіба могло бути щось погане в новому житті?

Тим часом побут ставав нестерпним. Працював лише я, господарство теж на мені. Ганна ж жила, як хотіла: пропадала ночами, приходила п’яна, влаштовувала сцени.

Через недосипання і нерви я став псувати робочі плани, і мене звільнили. Грошей бракувало, борги зростали. Життя перетворилося на безкінечний жах.

Так минуло три роки.

Поки мій брат, який ніколи не довіряв Ганні, не наполіг на тесті ДНК. Результат був безжальним: я не був батьком хлопчика.

Розлучилися ми одразу. Без зайвих слів.

Я залишився ні з чим: без родини, без дому, без поваги дітей. Зі соромом і самотністю.

Через деякий час я вирішив все виправити. Купити квіти, торт, вино і попросити в Олени пробачення. Мріяв почати все наново.

Але коли я приїхав за її старим адресом, двері відчинила незнайома жінка. Виявилося, Олена давно переїхала.

Я знайшов її новий будинок. Прийшов. Постукав. Двері відчинив чоловік. Людина Оленченого нового життя.

Виявилося, після розлучення вона влаштувалася на гарну роботу, зустріла гідного чоловіка і побудувала нове життя. Без мене.

Ми випадково зустрілися одного разу в кав’ярні. Я підійшов, спробував почати розмову, заговорив про минуле, попросив повернути все назад.

Вона подивилася на мене, ніби я був для неї чужим. Нічого не сказала. Просто встала і пішла.

І тоді я відчув всю гіркість своїх помилок.

Зараз мені 54. У мене немає ні дружинІ тепер я сиджу в порожній квартирі, де лунає лише ехо власних думок про те, як я втратив усе через свою сліпоту.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

двадцять − 3 =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

Коштовний подарунок за ціну втрати кохання

Олена натрапила у кишені халата на маленьку оксамитову коробочку й міцно стиснула її в долоні. Серце билося так, ніби хотіло...

З життя2 години ago

Нагодувала, прихистила, зрадила

Дощ стукав по даху старенької дачі, коли Марія Іванівна почула несміливе постукування у двері. Вона поклала в’язання, прислухалась. Стук повторився...

З життя4 години ago

Вибір, що змінив усе

Олеся Іванівна стояла на порозі власної хати, стиснувши в руках дві валізи, і ніяк не могла повірити в те, що...

З життя6 години ago

Гості на вихідних: незабутні миті

Колишні часи, ще за молодої України, до нас на вихідні нагрянули сва́ти… «Мамо, ти зовсім з глузду з’їхала?! Які сва́ти?!»...

З життя9 години ago

Три дні мовчання телефонів

Три дні без дзвінка Олена Миколаївна вчетверте за ранок підійшла до телефону, зняла слухавку, прислухалася до гудка й поклала назад....

З життя12 години ago

Вона обрала любов

Она сказала «так» Марія Іванівна стояла біля вікна, дивилась, як сусідка розвішує білизну на балконі навпроти. Ранкове світло м’яко падало...

З життя12 години ago

Я не твоя рідня, ось і вся правда

— Чого ти лізеш не у своє діло? — вигукнула Олеся, розмахучи руками. — Це моя донька, не твоя! —...

З життя15 години ago

Незнайомець, але найближчий

**Чужий, але рідний** — Маріє Іванівно, та ви що?! Так не можна! — Михайло Степанович аж здригнувся від здивування. —...