Connect with us

З життя

Свекровь спасла меня после ухода мужа

Published

on

Муж ушёл, прихватив всё. А выручила меня… свекровь.

Когда я осталась одна с шестимесячной дочкой на руках и пустыми карманами, мне казалось — жизнь кончена. Супруг не просто ушёл — он сбежал, забрав все наши сбережения, чтобы обустроиться с новой семьёй. Оставил нас в съёмной однушке без гроша, без слов. Я не знала, за что хвататься.

Не ждала помощи ни от кого. Родная мать отрезала: «Места нет». У неё уже ютилась старшая сестра с детьми, и её слово было законом. Я стала чужой. Брошенной. Одинокой.

И вдруг — стук в дверь. Глазам не поверила, когда на пороге увидела… Антонину Степановну — мою свекровь. Женщину, с которой у нас годами были холодные, натянутые отношения. Ждала упрёков, колкостей, но она лишь твёрдо сказала:

— Собирайся быстрее. Поедешь с ребёнком ко мне.

Я опешила.

— Антонина Степановна, я… Спасибо, но, может, не стоит… — залепетала я, но она перебила:

— Брось! Ты же не чужая — мать моей внучки. Поехали.

Взяла малышку на руки, погладила по щёчке и ласково прошептала:

— Пойдём, зайка. Бабушка тебе песенку споёт. Будем гулять, куколок одевать… А мама пока вещи соберёт.

Я онемела. Та самая женщина, которая когда-то шипела, что я «заманила её сына в ловушку ребёнком», теперь нежно прижимала мою дочь к себе. Механически собрала сумки. До сих пор не верила.

Антонина Степановна отдала нам с дочкой большую комнату в своей хрущёвке, а сама перебралась в кладовку. Я попробовала возразить, но она отмахнулась:

— Ты мать. Ребёнку простор нужен. Скоро ползать начнёт. А мне и на тахте сойдёт, я не избалованная.

На ужин подала тушёные овощи с курицей.

— Ты же грудью кормишь, — пояснила. — Могла бы и котлет поджарить, но тебе сейчас полезнее так.

В холодильнике стояли баночки с пюре.

— Пора прикорм начинать. Если не понравится — другое купим. Говори, если что.

Тут я не выдержала и разрыдалась. Никто в жизни не был так добр ко мне. Прижалась к ней, как малое дитя, и сквозь слёзы выдавила:

— Спасибо… Не знаю, где бы мы были без вас.

Она обняла меня:

— Тихо, голубка. Мужики — они как перекати-поле: куда ветер, туда и катятся. Я сама одна сына подняла. Его отец сбежал, когда тот сопливым был. Не дам внучке в нищете расти. Всё наладится. Ты крепкая. Вместе справимся.

Так и зажили втроём. Год пролетел незаметно. На день рождения дочки мы втроём задували свечи на торте: я, малышка и та, кого прежде считала недругом. Пили чай, смеялись, и в тот миг я чувствовала себя не одинокой матерью-одиночкой, а частью настоящей семьи.

И вдруг — звонок в дверь.

— Мам, — раздался голос бывшего мужа, — хочу тебе кое-кого представить. Это Лера. Можно у тебя пару месяцев пожить? Работы нет, на квартиру не хватает…

У меня кровь отлила от лица. Всё внутри сжалось. Боялась — а вдруг впустит? Всё-таки её кровь…

Антонина Степановна даже бровью не повела.

— Иди отсюда. И её забирай. Бросил жену с младенцем на руках, теперь ещё и наглости прибавилось? Ты мне больше не сын. А ты, девица, смотри — такие долго не задерживаются. Захотел — пришёл, захотел — сбежал.

Я стояла, не веря ушам. Эту женщину будто подменили — она стала мне ближе родной. Той, что в самый тёмный час не отвернулась, а привела в дом.

Шесть лет мы прожили вместе. Антонина Степановна была рядом, когда я снова полюбила и вышла замуж. На свадьбе она заняла место матери, гордо вела меня под руку к алтарю. А через месяц мы узнали, что ждём мальчика. Она расплакалась от счастья. Тогда я поняла: иногда жизнь забирает одно, чтобы дать больше. И родными становятся не по крови, а по сердцу.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × 1 =

Також цікаво:

З життя3 хвилини ago

Мій син покинув дружину з дітьми заради іншої: я не можу цього пробачити

Моє серце болить від сорому і болю за свого сина. П’ять років тому мій син, Тарас, зруйнував свою родину, зрадивши...

З життя4 хвилини ago

Чому ти вимагаєш від мене ділитися спадком?

Тихий вечер у нашому затишному домі в Чернігові. Я, Оксана, щойно закінчила мити посуд після вечері, мій чоловік Олег грав...

З життя8 хвилин ago

Подарунок на річницю, що змінив моє життя назавжди

Записки в щоденнику: Подарунок на річницю, який змінив моє життя Сьогодні Марія довго дивилася у дзеркало. Виглядала вона ідеально —...

З життя16 хвилин ago

Кулон, що змінив усе: як дружина повернула чоловіка до життя

Однієї кулон змінив усе: як дружина повернула чоловіка до життя — Любий, я сьогодні заскочу до Оксани, — промовила Мар’яна,...

З життя17 хвилин ago

Новий шанс життя після гніву, який я не могла більше терпіти

Я не могла більше терпіти його гнів, але життя подарувало мені новий шанс Вечір у нашій київській квартирі був таким...

З життя53 хвилини ago

Подарунок на річницю, що змінив усе моє життя

Подарунок на річницю, який перевернув моє життя Дар’я уважно розглядала своє відображення у дзеркалі. Сьогодні вона була особливо гарна: акуратно...

З життя1 годину ago

Чому ти ненавидиш того, хто дбає про тебе?

Моє життя в маленькому селі під Вінницею перетворилося на безкінечний жах. Я, Оксана, вже багато років живу під одним дахом...

З життя1 годину ago

Мій син покинув сім’ю заради іншої жінки, і я не можу це пробачити.

Моє сердце болить від сорому й жалю за свого сина. П’ять років тому мій син, Тарас, зруйнував свою сім’ю, зрадивши...