Я приніс погані новини, але батьки вразили мене ще більше

Олег їхав у старенькому автобусі по загрузлих дорогах до батьків у передмісті Львова, і серце його стискалося від важкого передчуття. Він мав повідомити їм новину, яка перевернула б їхній світ — про розлучення з дружиною. Але те, що він почув у батьківському домі, стало справжнім ударом. Його немолоді батьки, яких він вважав взірцем міцної родини, оголосили про власний розрив, і ця драма затьмарила все, що він готувався сказати. Тепер Олег стояв перед вибором, який змінював його життя, а в душі шаленіла буря зі страху, провини й нерозуміння.

Новина про розлучення з Марією давалася йому важко. Можна було б мовчати, але чутки в їхньому невеликому селищі розносилися швидко. Марія могла подзвонити батькам і розповісти все зі злості, а брат чи сестра ненароком пробовкнулися б при зустрічі. Олег вирішив, що краще самому відкрити правду, аби потім не виправдовуватися. Він розумів: життя непередбачуване, і від помилок ніхто не застрахований.

Олег піднявся знайомими сходами, натиснув дзвінок. Двері відчинив батько, Віктор Іванович, з похмурим виразом обличчя, наче вже знав, навіщо син прийшов.

— Здоров, — буркнув він. — Добре, що прийшов. Заходь.

— Здоров, тату, — відповів Олег, але в голові блиснула тривога: «Невже хтось уже розповів?» — Мама вдома?

— Вдома, вдома, — роздратовано кинув батько. — Куди їй дітися? Сидить, як пані капризна.

— Ти про що? — не зрозумів Олег. — Що з тобою?

— А те, що з мене досить! — раптом вигукнув батько, розвернувся і, сопучи від злості, пішов у кімнату.

Олег, приголомшений, пішов за ним. У вітальні батько впав на диван, схрестивши руки. Мами, яка зазвичай сиділа з в’язанням, не було. Олег заглянув у спальню і побачив її — Галину Павлівну, яка стояла біля вікна. Її обличчя було темніше хвилі.

— Прийшов? — холодно запитала вона. — Вже пішов від Марії чи тільки збираєшся?

— Звідки ти знаєш? — серце Олега стиснулося. — Чому ти про це питаєш?

— Бо мені треба знати, знімаєш ти квартиру чи ні! — різко відповіла мати.

— Яку квартиру? — розгубився він.

— Ту, де ти живеш після розлучення! — чітко вимовила вона.

— Поки не знімаю, — відповів Олег. — Але як ви дізналися, що я розлучаюся?

— Дізналися, — похмуро кинула мати. — Так от, сину, терміново шукай квартиру, бо я їду жити з тобою!

— Що? — Олег завмер, не вірячи вухам.

— Ні! — гримнув із вітальні голос батька. Він з’явився у дверях, палаючи від люті. — З Олегом буду жити я! А ти лишайся тут, квартира на тебе записана!

— Та ані в якому разі! — завизжала мати. — Я не залишуся в цьому домі, де все пройняте твоїм упертістю!

— Годі! — Олег переводив погляд з одного на іншого. — Ви взагалі про що? Куди ви збираєтеся?

— Туди, куди й ти! — заявив батько. — Молодець, сину, що вчасно задумав розлучення! Ох, який молодець!

— Чому молодець? — Олег відчував, як земля йде з-під ніг.

— Бо це якраз до речі! Ми з матір’ю теж розлучаємося! — випалив батько.

— Що?! — Олег остолбенів. Він чекав докорів, а натомість отримав шокуючу новину.

— Досить! — продовжив батько. — Ти дорослий, я нікому нічого не винен. Ми з матір’ю набридли одне одному, як ти з Марією. Я йду з тобою, і будемо жити удвох, по-чоловічому!

— Ні, з сином буде жити я! — перебила мати. — Ти мені не потрібен, а йому я стану в нагоді. Без дружини він пропаде, а я ще можу готувати. Правда, Олежу? Ти ж любиш мамині котлети?

— А я що, готувати не вмію? — спалахнув батько. — Та я ліпше за будь-яку кухарку! Борщ, плов — усе зможу!

— Ха! — усміхнулася мати. — Коли ти востаннє готував? Півстоліття тому?

— Ну і що? Ми, чоловіки, все вміємо! Нам жінки не потрібні, тільки пралька, мікрохвильовка та холодильник побільше, щоб їжі на місяць закупити! — заявив батько.

— Ти сина чому вчиш?! — обурилася мати.

— Досить! — гаркнув Олег, не витримавши. — Ви з глузду з’їхали? Вам під вісімдесят, а ви несете дурниці, як діти! Подивіться на себе!

— А ти сам! — хором викрикнули батьки. — Тобі майже п’ятдесят, а поводишся як хлопчисько! Не смій нас лаяти! Краще вибирай, кого візьмеш у нову квартиру!

— Звідки ви взяли, що я кудись іду? — вибухнув Олег. — У нас із Марією своя квартира!

— Як це? — здивувалася мати. — Ти ж розлучаєшся!

— Хто вам сказав? — запитав він.

— Марія. Твоя сестра передала, що ти їй дзвонив і все розповів, — відповіла мати.

— Я не розлучаюсь! — твердо сказав Олег. — Це був жарт!

— Жарт? — батько розгубився. — А ми тут із матір’ю вже налаштувалися на нове життя, плани будуОлег вийшов на вулицю, і його охопило відчуття, що батьки розіграли цілий спектакль, щоб врятувати його шлюб.