Зрада за весільним столом

**Щоденник: Зрада під весільним столом**

Олена Петрівна нервово постукала у двері сина та невістки. В її серці плескалася радість — вона несла фотографії з розкішного весілля молодшої доньки, яке відбулося минулих вихідних. Двері розчинилися, і на порозі з’явилася невістка Соломія. Її обличчя було похмурим, а очі — червоними від сліз. «О, це ви? Заходьте», — кинула вона холодно. Олена Петрівна відразу відчула щось недобре. «Соломіє, щось сталося?» — обережно запитала вона, переступаючи поріг. «Сталося! Ми з вашим сином незабаром розлучимося!» — видихнула Соломія, і в її голосі дзвеніло гірке розчарування. «Як розлучимося? Чому?» — скрикнула свекруха, не вірячи вухам. «А ви й досі не знаєте, що наробив ваш син?» — з їдкою насмішкою відповіла Соломія. «Ні! Що він зробив?» — Олена Петрівна у німоті дивилася на невістку, відчуваючи, як серце стискається від тривоги.

Два місяці тому в затишному містечку над Дніпром розгорівся спір між Соломією та сестрою її чоловіка, Ярославою. «Весілля — це раз у житті! Чому ви не хочете відсвяткувати його як слід?» — обурювалася Ярослава, дізнавшись, що Соломія та її брат Тарас вирішили обійтися без пишного свята. «Мені здається, це марна витрата грошей. Краще вкласти їх у щось важливе», — спокійно сказала Соломія. «Наприклад?» — прищурилась Ярослава, у її голосі вчувався докір. «Зберегти на відпочинок, авто чи перший внесок за квартиру», — почала перераховувати Соломія. «Тобто гроші у вас є, але ви просто не хочете їх витрачати на весілля?» — здивувалася Ярослава. Соломія не відповіла прямо, але її мовчання говорило саме за себе.

Тарас і Соломія обмежилися скромною росписсю в ЗАГСі та невеличкою вечерею з найближчими. На родинний вечір довелося запросити й Ярославу з її нареченим. Спершу вона заявила, що не прийде, але в останній момент передумала. У Ярослави була своя причина — вона готувала сюрприз, який переверне весь вечір.

Після росписи молодята разом із гостями вирушили до батьків Соломії, у їхній просторий дім на околиці міста. Батьки невісти взяли на себе всі клопоти з гостинностями. Гостей було небагато — лише дванадцять осіб, але стіл ломився від домашніх страв.

Коли почалися тости на честь молодят, Ярослава раптом підвелася з келихом у руці. Її голос тремтів від хвилювання, але звучав гучно: «Бажаю щастя молодим! Але хочу сказати ще дещо: ми з Дмитром теж вирішили одружитися!» Усі погляди миттєво звернулися до неї. Гості гомоніли, вітаючи її, а Соломія відчула, як серце зжимається від образу. Ярослава, сяючи, приймала привітання, хизуючись, що влаштує грандіозне весілля, про яке говоритиме все місто.

Соломія до кінця вечора не могла позбутися гіркоти. Її день, що мав бути особливим, опинився в тіні чужої новини. Коли гості розійшлися, вона дала волю емоціям, звертаючись до Тараса: «Навіщо вона взагалі це сказала? Хотіла нам насолити? Нагадати, що ми не влаштували весілля на її смак?» — «Забий, Соломійко, — намагався заспокоїти її Тарас. — Зате наші гроші цілі, ми можемо витратити їх на щось важливе». — «А давай на море махнемо? — оживилася Соломія. — Хочу втекти від усієї цієї метушні». — «Давай завтра подумаємо», — ухильно відповів Тарас, і Соломія, втомлена емоціями, погодилася відкласти розмову.

Минуло два тижні, і Ярослава вручила Тарасу та Соломії запрошення на своє весілля. «Не хочу туди йти», — буркнула Соломія, вертячи в руках конверт. «Не хочеш — не підемо», — усміхнувся Тарас. «А може, тоді на море подамося? — оживилася Соломія. — Після того, як Ярослава зіпсувала наш вечір, бачити її не бажаю». Тарас раптом занервував. Його погляд забігав, а на чолі виступили краплі поту. «Може, потім поїдемо? На весілля сестри я не можу не піти», — нерішуче сказав він. «Тоді навіщо взагалі заперечував?» — образилася Соломія, відсуваючись.

Стиснувши зуби, Соломія все ж пішла на весілля Ярослави. Свято вражало: лімузин, бенкет у найкращому ресторані міста, феєрверки, професійні фотографи й оператори. «Оце розкіш, — похитала головою Соломія. — Плаття, мабуть, коштує сотні тисяч. Навіщо стільки витрачати на один день?» Тарас щось невиразно пробубонів, і Соломія не зрозуміла, схвалює він сестру чи ні.

Наступного дня Соломія знову заговорила про море: «Я вже знайшла квитки, поїхали!» — «Соломійко, грошей немає», — раптом сказав Тарас, і його усмішка видалася напруженою. «Як це немає? — розсміялася Соломія. — У нас же двісті тисяч відкладено, забув?» — «Я їх… позичив Ярославі на весілля, — вимовив Тарас, відводячи погляд. — Але вона поверне». Соломія зблідла, її голос задрижав: «Позичив? Без мого д«Наші гроші, за які ми так економили, а ти їх віддав на цю показуху без мого слова?» — прошепотіла Соломія, відчуваючи, як її світ руйнується на очах.