Connect with us

З життя

Зрада чоловіка: таємниця, розкрита братом

Published

on

Оксана мчала вулицями бурхливого Львова до своєї другої квартири, стискаючи кермо аж до болю в пальцях. Її серце билося від лютості: сусіди знову скаржилися на брата чоловіка, який перетворив її спадщину на притулок для гулянок. Але те, що вона побачила, увійшовши в квартиру, стало справжнім ударом. Брат чоловіка відкрив їй жахливу правду про зраду чоловіка, і тепер її світ розсипався. Оксана стояла перед вибором, який роздирав її душу: пробачити зраду чи почати життя з чистого аркуша.

— Оксанко, це ж мій брат, йому нема де жити, — умовляв її чоловік Тарас, коли все починалося. — З Іриною він розлучився, куди йому діватися?

— Не хочу пускати Віктора у бабусину квартиру, — нерішуче заперечила Оксана.

— Він нічого не зіпсує, — наполягав Тарас. — Ну не до батьків же йому їхати?

— А чому ні? — вчепилася вона за цю думку.

— Чоловікові сорок п’ять, соромно з батьками жити, та й особисте життя у нього є, — Тарас благально подивився на дружину.

— Гаразд, нехай живе, але якщо сусіди ще раз поскаржаться — я його вижену! — здалася Оксана після довгої паузи.

— Все буде добре! — зрадів Тарас, потираючи руки.

У Тараса були свої плани на квартиру. Він хотів під виглядом «допомоги брату» використовувати її для побачень з коханкою, про яку його тридцятирічна дружина навіть не здогадувалася.

— Зараз же відвезу Віктора, підбадьорю! — вигукнув Тарас, вихопив ключі і вибіг з дому.

— Так поспішає, ніби сам туди збирається, — усміхнулася Оксана і пішла займатися справами.

Тарас повернувся лише через три години. Оксана, побачивши світло фар, вибігла у двір.

— Де ти так довго пропадав? Я вже збиралася шукати! — напівжартома сказала вона.

— Показував Віктору квартиру, — ухильно відповів Тарас, приховуючи справжню причину.

— Слухай, а він хоча б за світло і воду платитиме? — раптом спитала Оксана.

Тарас завагався, його погляд заметушився. Він не обговорював це з братом.

— Ну знаєш, якось ніяково брати гроші з рідного брата, особливо зараз, коли у нього так погано, — сказав він з докором. — За квартиру все одно ми платимо, він багато не накрутить.

Оксана, піддавшись на умовляння, погодилася, що брати гроші з родича — негарно. Але щойно Віктор заселився, квартира перетворилася на хаос. День і ніч там лунала музика, збиралися галасливі компанії, приходили різні жінки, лунали крики й сва́рки. Сусіди почали викликати дільничного, але той лише виписував штрафи, не в змозі втихомирити квартиранта.

Віктор поскаржився братові на проблеми.

— Сусіди доколупалися, — сказав він. — Ми ж тихенько себе поводимо, а вони поліцію кличуть. Зроби щось, бо якщо мене виженуть, тобі сюди теж ходу не буде, — пожартував він.

— Я все влаштую, але ти припини шуміти, — відповів Тарас. — Якщо Оксана дізнається — нам кінець!

— Більше не буду, — пообіцяв Віктор, але тієї ж ночі сусіди знову викликали поліцію.

Одна з сусідок, не витримавши, дізналася, кому належить квартира, і знайшла Оксану в соцмережах. Вона запитала, чи знає господиня про те, що відбувається, і про візити дільничного. Відповідь Оксани шокувала сусідів: вона й гадки не мала.

Через годину Оксана вдерлася в квартиру, палаючи від люті.

— Привіт! — усміхнувся Віктор, відчиняючи двері.

— Вікторе, на тебе скаржаться сусіди! — вистрілила вона. — Вимагаю, щоб ти звідси вилізав!

— Вилізав? — здивувався він. — Вибач, але ти не виправдала довіри!

— Це ти не виправдав довіри! — відрізала Оксана. — Забирайся!

— О, так? Тоді послухай дещо про свого чоловіка! — зло підкинув Віктор.

— Що ти несеш? — вона завмерла, дивлячись на нього у вічі.

— Не лише я тут порушую спокій, — хмикнув Віктор. — Твій Тарас теж молодець.

— Як це? — її голос задрижав.

— Він приводить сюди свою коханку, — випалив Віктор. — Вже три місяці! А ти, невістко, навіть не в курсі!

Новина вдарила, як блискавка. Оксана відчула, як земля тікає з-під ніг.

— Геть звідси! — крикнула вона, показуючи на двері.

— А з чоловіком що робитимеш? — усміхнувся Віктор.

— Не твоя справа! — гаркнула вона. — Провалюй!

Віктор, посміхаючись, почав збирати речі й за двадцять хвилин зник. Оксана залишилася сама у розгромленій квартирі. Увійшовши всередину, вона не впізнала бабусиної оселі: від затишку не лишилося й сліду. Брудні стіни, розкидані речі, запах тютюну — усе кричало про те, як її обдурили. Вона розчинила вікна, намагаючись вигнати дух зради.

Дома її чекала важка розмова з Тарасом. Спочатку він усе заперечував, але, притиснутий до стВона глянула на телефон і зупинила палець біля контакту свого найкращого друга Марічки, знаючи, що тепер настав час починати нову сторінку без озирання назад.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ятнадцять + чотири =

Також цікаво:

З життя32 хвилини ago

My Husband Claimed I Should Serve His Friends, So I Strolled Off to the Park

James declared that I was to tend to his mates, and I slipped out for a walk in the park....

З життя1 годину ago

The Workshop Instead of the Office

Emily Clarke removes her headset and holds it for a heartbeat, feeling a faint warmth travel from the strap to...

З життя2 години ago

Refusing to Babysit My Sister-in-Law’s Kids on My Day Off Made Me Public Enemy Number One

I often think back to that October Friday when my only free day in two weeks turned into a battlefield....

З життя3 години ago

The Neighbour Has Decided She Can Ask for Anything! Now All That’s Left Is for Her to Move In with Me.

Dear Diary, Its been a trying few weeks, and I feel the need to get my thoughts down on paper....

З життя3 години ago

Standing Your Ground: The Right to Queue

03April I rose before the alarm on my old mobile, though I never needed it. Still, habit kept me setting...

З життя4 години ago

Standing Your Ground: The Right to Queue

03April I rose before the alarm on my old mobile, though I never needed it. Still, habit kept me setting...

З життя6 години ago

The Step-Son: A Tale of Unexpected Bonds

14March2025 Today I finally put the whole mess of my childhood onto paper, hoping the act of writing will finally...

З життя6 години ago

A Nephew is Closer to His Uncle Than a Son

Take him away forever! Harriet snapped, her voice sharp. What about the formalities? James retorted in the same tone. Had...