Connect with us

З життя

Битва за житло: шлях до майбутнього

Published

on

У житті кожного настає момент, коли доводиться робити важкий вибір, що розриває серце. Мене звуть Оксана, мені 48, і я опинилася саме в такій ситуації. У нашому невеличкому містечку над Дніпром мій син Тарас оголосив, що збирається одружитися зі своєю дівчиною Марічкою. Вони сповнені надій і мріють оселитися в нашій однокімнатній квартирі, яку ми з чоловіком здаємо в оренду. Але я категорично проти, і на те є причина, що гризе мене зсередини. Цей вибір може назавжди змінити наші стосунки з сином, але я не можу вчинити інакше, боючись за власне майбутнє.

Тарас і Марічка благають нас з чоловіком дозволити їм жити в тій квартирці. Зараз ми всі разом мешкаємо в двокімнатній, а однокімнатну купили кілька років тому, взявши кредит, який щойно виплатили. Вона — наш пенсійний план. Ми здаємо її, щоб мати хоч якийсь прибуток на старість. Зараз ці гроші — не найголовніше, але через роки вони стануть єдиною підтримкою. Без них нас чекає злидня, а я не хочу доживати віку, рахуючи копійки.

Марічка живе в тісній двокімнатній квартирі з батьками, молодшою сестрою та хворою бабусею. Її родина сподівається, що після весілля в їхньому домі стане вільніше. Батьки дівчини не можуть допомогти молодим з житлом, тому чекають на нас. Але я не можу погодитися. Якщо ми пустимо Тараса з Марічкою в ту квартиру, то ніколи не зможемо попросити їх звідти — особливо якщо з’являться діти. Ця думка жене мені, як тріска під ніготь, адже я знаю: доброта може обернутися лихом.

Моя подруга Ганна потрапила в таку саму пастку. Вона дозволила дочці та зятю жити в квартирі, яку здавала, попередивши, що це тимчасово. «Збирайте на своє, потім переїдете», — казала вона. Але вони не збирали. Натомість витрачали гроші на подорожі, дорогі речі та техніку. Незабаром у них народилися діти, і тепер Ганна не може їх вигнати. «Як я вижену доньку з малюками? — плакала вона. — І грошей з них не візьмеш, вона ж у декреті. А я ледве виживаю на пенсію!» Її сльози й розпач стали для мене попередженням. Я не хочу повторити її долю.

Я боюся, що Тарас і Марічка, отримавши квартиру, розслабляться. Вони житимуть у задоволення, не думаючи про завтра. Нащо їм збирати на своє, якщо є безоплатне? А ми з чоловіком залишимося з нічим. Коли вийдемо на пенсію, доведеться виживати на мізерні суми, відмовляючи собі у всьому. Ця думка лякає мене. Я не хочу, щоб моя старость перетворилася на боротьбу, коли не зможу дозволити собі навіть ліки.

Тарас дивиться на мене з обраЙого погляд повний болю, і я розумію, що цей вибір може забрати у мене сина, але здатися — означає втратити себе.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

11 − два =

Також цікаво:

З життя41 хвилина ago

Приготуй, прибери та заробляй сам – я не твоя служниця!

— Хочешь ковбасок чи яєшню? — запитала Олеся. Андрій сидів за столом, гортаючи новини в телефоні. — Ковбаски. Тільки без...

З життя3 години ago

Краса квітів: Життя поруч з розкішшю

Жінка жила у гарному будиночку. Поруч, на квітнику, розцвітали гортензії й петунії. Фіолетове шаленство кольорів просто запаморочувало. Вона згортала ноги...

З життя6 години ago

«Вік не перешкода: несподіване відкриття»

Григорій зніяковів, коли дізнався, що дівчина молодша за нього аж на дванадцять років. Йому тридцять, їй — вісімнадцять. Так, вона...

З життя9 години ago

Дорога додому: втомлена, але сповнена сподівань.

Сон був мов із казки, але водночас дивний і тривожний. Оксана поспішала додому. Десята година вечора, а їй так хотілося...

З життя9 години ago

Вигнання з дому: жінка з поламаним чемоданом вирушає в невідомість!

Олені було 72 роки, коли власний син вигнав її з дому — і все через одну просту причину: вона втратила...

З життя11 години ago

СМАЧНІ ПРИГОДИ У РЕСТОРАНІ.

**ПОХІД У РЕСТОРАН.** — Вперед за пригодами! — сказали одна одній кращі подруги, закидаючи валізи у багажник. Поїзд рушив точно...

З життя13 години ago

Не втрачай своє щастя заради змін, — викрикувала мати

Мамо, я більше не можу так жити, — Оксана стояла біля вікна, дивлячись на сіре небо, затягнуте важкими хмарами. —...

З життя15 години ago

Коли буденність розриває стосунки: зважитися на зміни чи залишитися?

— Ти зовсім звичайнішала. Погладшала. Не хочу шукати іншу, й у мене нікого нема на стороні, клянусь. — Але й...