Connect with us

З життя

Кулінарний хаос: боротьба зі свекрухою

Published

on

Кулінарний пекло: війна зі свекрухою

Моє життя в маленькому містечку над Дніпром перетворилося на справжній жах через свекруху, яка вважає мене нікчемною господинею. Її нескінченні причепи до моєї кухні доводять мене до білого калення. Кожен її візит – це новий скандал, нові докори, які підточують мої сили. Я втомилася терпіти, і мій гнів ось-ось вибухне, загрожуючи зруйнувати крихкий мир у нашій родині.

Свекруха, Надія Іванівна, постійно наголошує, що я не вмію готувати. Її особливо бісить, що я готую на кілька днів уперед. «Чому мій син має їсти те саме три дні поспіль?! Невже ти не можеш щодня варити свіже?» – кидає вона зверхньо. Надія Іванівна – професійна кухарка, її страви – справжні шедеври. А я кухню не люблю. Для мене головне, щоб їжа була простою, їстівною і не забирала багато часу. Якщо ці умови виконано – я щаслива.

У будні я готую звичайні страви: борщ, вареники, картоплю з котлетами, гречану кашу. Мій чоловік, Андрій, не скаржиться – йому все підходить. Зате вихідні він перетворює на кулінарний марафон, вигадуючи складні рецепти. На це йде півдня, а мені потім доводиться мити гору посуду, забризкану плиту і підлогу, яку він чомусь завжди встигає запачкати. Я не проти його захоплення, але після роботи у мене немає сил на щоденні подвиги біля варильної панелі. Андрій це розуміє, а ось свекруха – ні.

Кожен її візит – як іспит. Вона відчиняє холодильник і кривиться: «Що це, знову вчорашній борщ? Невже так важко вранці розморозити курку, а ввечері зварити щось свіже? Це ж не займає багато часу!» На словах – звучить легко, але після робочого дня я мрію лише про одне – впасти на диван і закрити очі. Андрій співчуває мені і не вимагає свіжих страв щодня, але Надія Іванівна ніяк не хоче стати на моє місце.

Нещодавно я народила сина, Ярослава. Життя стало ще важчим. Малюк майже не спить вночі, я ходжу як привид, ледве тримаючись на ногах. Буває, що взагалі не встигаю готувати, і Андрію доводиться самому ставити пельмені. Свекруха, побачивши в холодильнику вчорашню кашСвекруха, побачивши в холодильнику вчорашню кашку, знову вибухнула: «У мого сина вже шлунок скручується від такої їжі, а ти навіть не соромишся!»

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 × 1 =

Також цікаво:

З життя26 хвилин ago

Наречена не дозволила затьмарити себе — Її вчинок вразив усіх

Кажуть, весілля викривають у людей найкраще, а часом і найгірше. Відколи Соломія Карпівець заручилась із Дмитром Шевченком, вона відчувала, що...

З життя27 хвилин ago

Наречена не дозволила затьмарити себе — її вчинок залишив усіх без слів

Кажуть, весілля виявляють найкраще в людях, але часом й найгірше. З того дня, як Оксана заручилася з Андрієм, вона відчувала:...

З життя1 годину ago

Коли трапляються неймовірні речі…

Богданчик міцно тримався за мамину спідницю, знаючи тепер, що його маленький світ наповнений ще й теплотою її сестер та далеких...

З життя1 годину ago

А ось і таке трапляється…

Таке буває… Ніхто не чекав на Романка у цьому світі. Але він прийшов. Проголосив себе голосним плачем, вимагаючи їжі, уваги,...

З життя2 години ago

Їй Сказали, Що Вона Не Може Брати Участь у Церемонії… Але Вона Стала Зіркою Події

День мав бути ідеальним. Сонце лагідно просвічувало через дерева, заливаючи золотим відтінком ретельно розставлені стільці та квітучі арки. Соломія поправила...

З життя3 години ago

Шанс на помилку.

Гармидер у душі. Про татову коханку Олеся довідалась випадково – того дня вона прогуляла школу, бо супроводжувала подругу до тату-майстра....

З життя4 години ago

Каву безхатьку – і раптом він у костюмі з’явився в її офісі!

Холодний понеділковий ранок у центрі Києва прорізав повітря гострим вітром, що заставляв навіть найелегантніших перехожих пришвидшити крок. Соломія Коваленко міцно...

З життя5 години ago

Вони Сприймали Мене Як Слугу На Весіллі — Поки Мій Мільярдерний Наречений Не Взяв Мікрофон

Я досі пам’ятаю аромат свіжих троянд на весіллі. Білосніжну скатертину, брязкіт кришталевих келихів, гомін сміху — ніщо не могло заглушити...