Connect with us

З життя

«Я спросила про яйца для пирога, а меня назвали жадной»: Невестка решила купить свой холодильник и запретить мне есть их еду

Published

on

Бывают в жизни моменты, когда не поймёшь — то ли смеяться, то ли плакать. Вот и вчера у меня случилось такое, что до сих пор внутри всё дрожит. Задумала я пирог испечь — давно уж семью не радовала домашней выпечкой. Погода хорошая, настроение приподнятое, внучка в комнате возится. Всё приготовила, только яиц не хватает. Подхожу к холодильнику, открываю — пусто. А ведь точно были! Специально отложила, чтоб не трогали. Ан нет — исчезли.

Ну, я к невестке — может, взяла, может, куда переложила? А она как взъерепенится: «Что, для внучки яиц жалко? Она утром омлет ела!» Стою, слова вымолвить не могу. Сердце так и обрывается от обиды. Говорю: «Ну и дурёха же ты!» Да, сорвалось. Нехорошее слово, но как иначе, когда тебя в жадности обвиняют за пару яиц, которые ты сама же и купила?

А она в ответ: «Куплю себе холодильник, и пусть каждый своё ест!» Представляешь? В одной квартире, под одной крышей, да с разными холодильниками? Это уже не семья — коммунальная квартира какая-то. И всё из-за чего? Из-за того, что я — мать да бабушка — осмелилась спросить про пропавшие яйца.

Молодость моя прошла, живу скромно, без излишеств. Эта двушка — всё, что у меня есть. Досталась с трудом, чудом даже. На пенсию живу, каждую копейку берегу. На рынок хожу — там подешевле, по акциям продукты беру. А молодым, как они говорят, «некогда». Работают, устают — понимаю. Сын с утра до ночи пашет, чтоб семью хоть как-то на ноги поставить. На отдельное жильё пока не надеяться. Снимать — дорого, ипотека — не потянуть. Вот и живём вчетвером: я, сын, невестка да внучка Машенька. Стараюсь не мешать, даже радуюсь, что не одна.

Но жить вместе — это не только общий холодильник и туалет. Это уважение. Понимание, что старик — тоже человек, у него есть свои нужды, привычки и, прости Господи, право хоть иногда пирог испечь. А тут — скандал на пустом месте. Да не впервой уже: то сковородку не там оставят, то кастрюлю мою заберут, то продукты слопают, которые я на ужин припасла. Молчала, терпела. А тут не сдержалась. Потому что дело не в яйцах, не в холодильнике и даже не в пироге.

Дело — в отношении. В той горечи, когда всю жизнь отдавал, заботился, кормил, растил, а тебе потом заявляют, что ты «жадный». А ведь я их сама к себе позвала, не выгоняла, не отворачивалась. Квартиру поделила, всё общее, живём как можем. А теперь мне предлагают: ешь отдельно, живи отдельно, и вообще не высовывайся.

Понимаю, поколения разные. У них свои порядки, у меня свои. Но семья — это не про раздельные холодильники. Не про то, кто что съел. Это про уважение, заботу и благодарность. Я не требую почитания. Но услышать в свой адрес, что я жадина — больно. До слёз.

Теперь вот думаю: ладно уж. Пусть едят что хотят. Не останется — сарайскую кашу сварю. Вместе ужинать? Пусть без меня. Только запомните: не потому, что я обиделась или скупая. А потому что вы сами этого захотели. А я… я просто сделаю выводы. И запомню.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сімнадцять + тринадцять =

Також цікаво:

З життя4 хвилини ago

Сюрприз за дверима сина: розбите серце о 4 ранку після пекарського ранку

Прокинулась о четвертій ранку, щоб спекти дітям млинців — але те, що зустріло мене біля квартири сина, розірвало мені серце...

З життя5 хвилин ago

«Тепер у мене друга свекруха — її слова змінили моє життя»

Сьогодні мій щоденник отримав новий запис: «Тепер у мене друга свекруха, Тетяна Іванівна» — ці слова змінили моє життя. У...

З життя5 хвилин ago

Мені вже 69 років, і я маю право розповісти про своє життя — таємниці, які більше не можу приховувати

Мені вже 69, і я маю право говорити про своє життя — таємниці, які більше не можу ховати У невеличкому...

З життя18 хвилин ago

Вчорашній день народження: фіаско чи епічне святкування?

Мій день народження був учора, і, чесно кажучи, досі не розумію — чи це був грандіозний провал, чи найепічніше свято...

З життя26 хвилин ago

Мені 69 років, і я маю право говорити про своє життя — таємниці, які більше не можу приховувати

Мені вже 69 років, і я маю право говорити про своє життя — таємниці, які більше не можу ховати. У...

З життя30 хвилин ago

Я вже подумки зібрала сумку, щоб втекти з дитиною від сімейних утисків

Сьогодні я у думках зібрала сумку з найнеобхіднішим — треба втікати з сином від чоловіка та його родини з цього...

З життя36 хвилин ago

После 47 лет брака муж внезапно объявил о разводе: удар, от которого я не могу оправиться

После 47 лет совместной жизни мой муж неожиданно заявил, что хочет развестись. Его слова стали для меня ударом ниже пояса,...

З життя1 годину ago

Таємниця, що розриває мене зсередини, у величному будинку моєї мами

Живу я з матір’ю у її величезному маєтку — та таємниця, яку я ховаю, розриває мені сердце. У тихому селі...