З життя
Мені 62 роки, йому 68. Розлучаємося через 35 років шлюбу…
Мені 62, йому 68. Ми розлучаємось… Після 35 років шлюбу
Мене звуть Оксана Іванівна, мені шістдесят два. Мого чоловіка звати Борис Петрович, йому шістдесят вісім. Разом ми прожили понад тридцять п’ять років. Здавалося б, життя вже налагодилося, діти виросли, дім повний спогадів, попереду – спокійна старость удвох. Я вірила, що у нас усе добре. Так, побут, так, мало романтики. Але ж ми – родина.
На Новий рік діти, як завжди, «передали» нам свого кота та поїхали святкувати десь у Карпати. Ми з Борисом лишилися самі. Одного з цих довгих вихідних він сказав, що хоче поїхати у рідне село на кладовище – провідати батьків, заодно заїхати до сестри. Я проводжала його без зайвих питань.
Минув тиждень. Він повернувся – зовні все як завжди. А ще через кілька днів він раптом заявив, що подав на розлучення. Спокійно так, без істерик. «Я так більше не можу. Я зустрів людину, яка мене розуміє. І яка зможе мене… зцілити».
Я просто оніміла. Спочатку подумала – жартує. Але він говорив усе це цілком серйозно. Виявилося, поки я піклувалася про дім, прала його сорочки та варила борщ, він відновив зв’язок із давньою коханою – із жінкою, із якою зустрічався ще до нашого шлюбу. Вона знайшла його через інтернет. Живе в тому ж місті, де й його сестра. І коли він поїхав «на могилки», насправді провів три дні у неї.
Вона – вдова. І, за його словами, у неї «все є»: трикімнатна квартира у Львові, дача на Івано-Франківщині, кілька машин і… здібності медіума. Вона, мовляв, практикує нетрадиційну медицину, лікує травами, робить масажі, читає аури та, як він висловився, «вміє розпізнавати хвороби на енергетичному рівні». Навіть рак, якщо він на початковій стадії, може «заговорити».
Вона пообіцяла йому здоров’я, турботу і, як бонус, дачу з машиною в подарунок – якщо він розлучиться і одружиться з нею. Ось так, за три дні, розвалилося все, що ми будували десятиліттями.
Він вимагав, щоб я терміново пішла до ЗАГСу та подала на розлучення. Я відмовилася. Сказала, що не братиму участь у цьому цирку. Тоді він сам подав документи. Про те, що призначено засідання, я дізналася випадково – від знайомої в суді. Прийшла, приголомшена, і вимагала пояснень.
А він написав у позові, що ми «не жили разом уже шість років» і «не спали в одному ліжку п’ятнадцять років». Усе це брехня. Так, між нами був холод, так, ми більше були як сусіди – але жили під одним дахом, ділили побут, розмовляли, вирішували спільні справи. І я не можу зрозуміти, як людина, з якою я прожила все своє свідоме життя, могла так легко викреслити мене заради якоїсь самозванки з «тибетськими маслами» та обіцянками «енергетичного очищення».
Зараз я чекаю суду. Сплю погано. Іноді просто не маю сили встати з ліжка. Все руйнується. Не так страшний сам розлучення, як от ця зрада. Він живе в нашій квартирі, але розмовляє зі мною, як із чужою. Холодно, відсторонено, ніби я йому набридла, ніби увесь цей час він терпів. А коли я, як остання наївна жінка, попросила його опам’ятатися, він лише знизав плечима: «Оксано, ми вже давно живемо як сусіди. Я хочу бути з тими, хто мене цінує».
Мені страшно. Не за себе. За ту жінку, яка була зі мною все життя – ту, яку я вже не впізнаю у дзеркалі. Як тепер жити, коли все, що вважала міцним, виявилося ілюзією? Коли ти шістдесят два роки була дружиною, а за одну зиму раптом перетворилася на нікому не потрібну стару?…
“Two Weeks to Pack Up and Find Somewhere Else to Live: Daughters Offended After Mum Draws the Line”
“Two weeks to pack your things and find somewhere else to live.” The daughters were offended. Sarah lost her husband...
Twenty Years Later, I Recognise My Younger Self in the Boy On the Eve of His Wedding, Arthur Suspected Martha of Cheating—Even Though She Swore She Was Faithful, He Refused to Listen. Two Decades On, He Met Her Son—His Spitting Image… They Shared a Storybook Romance—Passionate, Extraordinary, and the Envy of All Around Them. Just as They Prepared for the Wedding That Never Happened, Martha Revealed She Was Pregnant. Instead of Joy, Arthur Accused Her of Infidelity, Insisting the Baby Couldn’t Be His. Devastated, Martha Gave Birth and Raised the Child Alone, Despite Pleas from Friends Who Saw Her Devotion. Arthur Offered Abortion, but She Refused—and Waited in Vain for His Apology. They Lived Separate Lives. Whenever Their Paths Crossed, Arthur Looked Away, Refusing to Recall the Past He’d Buried. Raising Her Son as a Single Mum Was a Struggle, but Martha Poured Her Heart into It, Working Multiple Jobs to Give Him a Good Life. Her Son, Chris, Became Her Pride and Protector, Earning a Degree, Serving in the Forces, and Finding Work. He Stopped Asking About His Father—He Understood Without Words. At Twenty, Chris Was the Image of Arthur—The Man Martha Had Loved So Deeply. One Day, Their Paths Crossed: Martha, Arthur, and Chris, All Together. Arthur Couldn’t Deny the Likeness and Was Stunned into Silence. Three Days Later, Arthur Came to Martha and Asked, “Can You Forgive Me?” “Long Ago…” Martha Whispered. And So, the Stories of ‘Daddy’ Came Alive—As Chris Met His Father for the First Time.
Twenty years later I see in this boy a spitting image of my younger self. The evening before the wedding,...
“What Do You Mean You Won’t Change Your Name?!” My Mother-in-Law Yelled at the Registry Office
What do you mean you dont want to change your surname? my mother-in-law shouted across the registry office. Emily never...
How My Mother-in-Law Ended Up Without a Home: Why I Refuse to Support My Brother-in-Law’s Family or Rent Them a Flat, and the Story of the Three-Bedroom Apartment I Bought Before Marriage
How My Mother-in-Law Ended Up Without a Home I’m convinced we have no obligation to support my brother-in-law and his...
My Mother-in-Law Decided to Move into My Flat and Gave Her Own Home to Her Daughter: Now My Husband Expects Me to Welcome His Mum into the Home I Bought Myself
My mother-in-law has decided she wants to move into my flat and give her own place to her daughter. My...
You Steal from My Son—He Can’t Even Afford a Lightbulb! On Sunday morning, I was tucked under a blanket on the sofa. My husband had gone to visit his mum to “change the lightbulbs,” but of course, the real reason for calling her darling son over was something else entirely: “Son, did you forget that Igor’s birthday is today?” My husband is a real spendthrift. His salary barely lasts a few days. Thankfully, he gives me enough to cover the bills and groceries, but the rest goes on the latest video games and everything that goes with them. I don’t mind, really—I’d rather let him enjoy his hobbies than have him drinking in the shed or disappearing off to nightclubs. Besides, I once read that the first forty years of childhood are the hardest for a man. But I’m not telling you all this for sympathy. I’m explaining why my husband’s pockets are always empty! I don’t have those problems; I even manage to save a little, and often lend my husband money when he’s desperate—but never for his mum, his nieces, or his sister. Of course, I remembered Igor’s birthday, so I bought him a present a week ago. Before my husband headed over to the family, I handed him the gift and settled down to watch a film. I didn’t go—there’s no love lost between me and the in-laws. They think I don’t love him because I won’t let him spend our money on them or babysit his sister’s kids. Once, I agreed to watch his sister’s little ones for an hour, but they picked them up half a day later! I was late for work, and when I dared to complain, his mum and sister called me shameless and rude. After that, I refused every request for babysitting, though I never minded my husband spending time with the kids—honestly, I liked playing with them too. Not long after my husband left, the whole family turned up at our house, nieces in tow. His mum marched straight in and declared: “We’ve decided that since it’s Igor’s birthday, we’ll give him a tablet he picked out himself—worth £400. You owe me £200 for your share. So, pay up.” I might buy the boy a tablet, but never such an expensive one. Naturally, I refused to hand over any money. Even my husband started having a go at me for being greedy. So, I opened the laptop, called Igor over, and within five minutes, we’d chosen a gadget together that he really liked. He raced off to his mother, who was still sulking in the hallway. My sister-in-law always seems to have sticky fingers—something valuable tends to “stick” to them. My mother-in-law, needless to say, wasn’t impressed and immediately kicked off: “No one asked you to do that! You were supposed to give us the money. My son can’t even buy a lightbulb for himself—give me £200 now! You know that’s my son’s money.” She even tried rummaging through my handbag, which was on the nightstand. I shot my husband a look and hissed, “You have three minutes to get them out of this house!” So my husband dragged his mother out the door—three minutes was all he needed. And honestly, I’d much rather my husband spends his money on games than have his mum pocket the lot. Better he spends it on what makes him happy, than let those freeloaders nick it from him. Sitting here now, I think—maybe I should have married an orphan!
Youre robbing my son, he cant even afford a light bulb! Sunday morning. I lay wrapped up on the sofa,...
We Had Such High Hopes That My Mum Would Retire, Move to the Countryside, and Leave Her Three-Bedroom Flat to Me and My Husband!
We had high hopes that my mum would retire, move to the countryside, and leave her three-bedroom flat to my...
An Inheritance from an Ex-Husband or a Surprise from the Mother-in-Law A Gift from My Alcoholic Ex: Left Alone to Care for His Difficult Mother Ten Years After Our Divorce—But When She Passed, I Discovered the Unexpected Legacy She Left Behind
So, listen to this its honestly like something out of a telly drama. Years ago, Alices husband, Pete, who was...