Connect with us

З життя

Мій чоловік так уявив себе центром всесвіту, що вирішив диктувати мені умови.

Published

on

Мій чоловік Андрій останнім часом настільки себе затінив, що почав вважати, ніби має право диктувати мені умови. І не просто будь-які, а такі, від яких у мене холоне кров. Він заявив, що розлучиться зі мною, якщо я не припиню спілкування зі своєю донькою Олесею від першого шлюбу. Серйозно? Це моя дитина, моя кров, моє життя. І він думає, що може просто взяти та викреслити її з мого серця своїми погрозами? Я досі не можу повірити, що людина, з якою я прожила стільки років, дійшла до такого.

Все почалося кілька місяців тому. Андрій завжди був характерним, але раніше я вважала це силою, а не вадою. Він впевнений у собі, рішучий, звик, щоб усе було так, як він хоче. Коли ми одружилися, я думала, що знайшла надійного партнера, який підтримуватиме мене та прийматиме мою родину. Олеся тоді була ще маленькою, їй було лише п’ять років. Вона відразу прив’язалася до Андрія, називала його «татом». Я була щаслива, бачачи, як вони знайшли спільну мову. Але з часом щось змінилося.

Андрій почав віддалятися від Олесі. Спочатку це були дрібниці: він перестав цікавитися її справами, не питав, як справи у школі, не хотів гратися з нею, як раніше. Я списувала це на втому — робота у нього важка, часто затримується допізна. Але потім він став дратуватися, коли я згадувала про Олесю. «Ти занадто багато уваги їй приділяєш», — кинув він якось під час вечері. Я оніміла. Олеся — моя донька, як я можу не турбуватися про неї? Вона живе з моєю мамою, Оленою Миколаївною, у сусідньому місті, і я бачу її лише на вихідних. Ці поїздки — моя віддушина, мій спосіб бути для неї матір’ю, незважаючи на відстань.

А потім почалися ультиматуми. Місяць тому Андрій сів навпроти мене на кухні, склав руки на грудях і з каменем у голосі заявив: «Я більше не хочу, щоб ти їздила до Олесі кожні вихідні. Це заважає нашій родині». Я подумала, що мені почулося. Якій родині? У нас немає спільних дітей, а Олеся — частина мого життя. Я намагалася пояснити, що не можу кинути доньку, що вона вже пережила розлучення батьків, що їй потрібна моя любов. Але Андрій лише відмахнувся: «Вона вже велика, розбереться. А якщо не припиниш, я подам на розлучення».

Я сиділа, наче приголомшена. Розлучення? Через те, що я хочу бути матір’ю своїй дитині? Це було настільки абсурдно, що я навіть не знала, як реагувати. У той момент я зрозуміла: людина, яку я вважала своєю опорою, бачить у мене не дружину, а когось, хто повинен підкорятися його правилам. Він не просто хотів обмежити моє спілкування з Олесею — він хотів контролювати моє життя.

Я почала згадувати інші моменти. Як Андрій критикував мою маму за те, що вона «надто пестить» Олесю. Як він кривився, коли я купувала доньці подарунки або оплачувала її гуртки. Як одного разу сказав, що «минуле має залишитися в минулому», маючи на увазі мій перший шлюб і Олесю. Тоді я не звернула на це уваги, але тепер усе складалося в одне ціле. Він не просто не хотів приймати Олесю — він хотів, щоб її взагалі не було в нашому житті.

Я не знаю, що робити. Частина мене хоче зібрати речі й піти прямо зараз. Я не можу жити з людиною, яка ставить мені такі умови. Але інша частина боїться. Ми з Андрієм разом сім років, у нас спільний дім, спільні плани. Я вклала в ці стосунки стільки сил, стільки надій. І як я поясню Олесі, що її мама знову сама? Вона вже запитує, чому тато Андрій не дзвонить і не приїжджає. Як я скажу їй, що він хоче, щоб я забула про неї?

Моя мама Олена Миколаївна каже, що я повинна захищати доньку, навіть якщо це означає втратити чоловіка. «Ти ніколи не пробачиш собі, якщо вибереш його, а не Олесю», — сказала вона по телефону. І вона права. Олеся — це не просто частина мого минулого, це моє серце, моя відповідальність. Я пам’ятаю, як тримала її на руках, коли вона народилася, якТому завтра я піду до адвоката, щоб почати боротьбу не лише за своє майбутнє, а й за право бути матір’ю своєї дитини.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вісім + п'ять =

Також цікаво:

З життя42 хвилини ago

Чому моя сестра вважає, що мамина квартира повинна бути тільки її: шукаю поради та підтримки

**Щоденник Наталії** **Розділена сім’я** У невеликому містечку під Вінницею, де старі каштани шепочуть про минуле, моє життя у 37 років...

З життя45 хвилин ago

Моя втома від щоденних обідів для дочки з дітьми

У невеличкому містечку біля Черкас, де старі подвір’я тонуть у вишневих садках, моє життя у 60 років перетворилося на безкінечний...

З життя50 хвилин ago

Побег с ребенком: как я мысленно готовлюсь оставить мужа и его семью позади в этой деревне.

Уже мысленно сложила сумку с самым необходимым, чтобы сбежать с сыном от мужа и его родителей из этой глухой деревни....

З життя1 годину ago

Ранковий ритуал мами о 5:30

Мамине ранок о пів на шосту Минулої суботи ми з моїм чоловіком, Тарасом, прокинулись о пів на шосту, ніби нас...

З життя1 годину ago

Ранковий світанок мами о 5:30

Мамине ранок о 5:30 Минулої суботи я з чоловіком, Олегом, прокинулися о п’ятій ранку, немов нас розрядом вразило. А все...

З життя2 години ago

Ранок мами: Новий день о 5:30

Мамине ранкове свято о п’ятій тридцять Минулої суботи ми з чоловіком, Іваном, прокинулись о п’ятій ранку, ніби нас хтось облив...

З життя2 години ago

Вчерашний день рождения: грандиозный провал или эпичный триумф?

Вчера был мой день рождения, и до сих пор не пойму — то ли это был полный провал, то ли...

З життя2 години ago

Обіцянки сватів про розкішне нове житло для сина виявилися оманливими

Свати на весіллі тільки й твердили, що наш син переїжджає до палацу — але їхні обіцянки виявилися брехнею. У невеликому...