Connect with us

З життя

Мій чоловік настільки вважає себе центром всесвіту, що вирішив диктувати мені умови.

Published

on

Мій чоловік Микола останнім часом так уявив себе центром світу, що вирішив, ніби має право ставити мені умови. І не якісь там прості, а такі, від яких у мене кров холоне. Він заявив, що розлучиться зі мною, якщо я не припиню спілкуватися зі своєю донькою Олесею від першого шлюбу. Серйозно? Це моя дитина, моя кров, моє життя. І він думає, що може просто взяти та викреслити її з мого серця своїми погрозами? Я досі не можу повірити, що людина, з якою я ділила роки життя, дійшла до такого.

Усе почалося кілька місяців тому. Микола завжди був чоловіком з характером, але раніше я вважала це скоріше силою, ніж вадою. Він впевнений, рішучий, звик, щоб усе було по-його. Коли ми одружилися, я думала, що знайшла надійного партнера, який підтримуватиме мене та прийматиме мою сім’ю. Олеся тоді була ще маленькою, їй було всього п’ять років. Вона відразу прив’язалася до Миколи, називала його «татом Колєю». Я була щаслива, бачачи, як вони ладнають. Але з часом щось змінилося.

Микола почав віддалятися від Олесі. Спочатку це були дрібниці: він перестав цікавитися її справами, не питав, як пройшов день у школі, не хотів з нею гратися, як раніше. Я списувала це на втому — у нього важка робота, часто затримується допізна. Але потім він почав дратуватися, коли я згадувала про Олесю. «Ти занадто багато часу їй приділяєш», — кинув він якось під час вечері. Я оніміла. Олеся — моя донька, як я можу не приділяти їй часу? Вона живе з моєю мамою, Тетяною Василівною, у сусідньому місті, і я бачу її тільки по вихідних. Ці зустрічі — моя віддушина, мій спосіб залишатися для неї матір’ю, попри відстань.

А потім пішли ультиматуми. Місяць тому Микола сів навпроти мене на кухні, схрестив руки і з каменним обличчям заявив: «Я більше не хочу, щоб ти їздила до Олесі кожні вихідні. Це заважає нашій сім’ї». Я подумала, що перечула. Якій сім’ї це заважає? Ми з ним удвох, дітей у нас немає, а Олеся — частина мого життя. Я намагалася пояснити, що не можу кинути доньку, що вона й так пережила розлучення батьків, що їй потрібна моя любов. Але Микола лише відмахнувся: «Вона вже велика, справиться. А якщо ти не перестанеш, я подам на розлучення».

Я сиділа, немов оглушена. Розлучення? Через те, що я хочу бути матір’ю своєї дитини? Це було настільки безглуздо, що я навіть не знала, як реагувати. У той момент я зрозуміла, що людина, яку я вважала своєю опорою, бачить у мені не дружину, а когось, хто мусить підкорятися його правилам. Він не просто хотів обмежити моє спілкування з Олесею — він хотів контролювати моє життя.

Я почала пригадувати інші моменти. Як Микола критикував мою маму, Тетяну Василівну, за те, що вона «занадто пестує» Олесю. Як він кривився, коли я купувала доньці подарунки або оплачувала її гуртки. Як він одного разу сказав, що «минуле має залишитися в минулому», маючи на увазі мій перший шлюб і мою доньку. Тоді я пропустила це повз вуха, але тепер усе складалося в єдину картину. Він не просто не хотів приймати Олесю — він хотів, щоб її взагалі не було в нашому житті.

Я не знаю, що робити. Частина мене хоче зібрати речі та піти негайно. Я не можу жити з людиною, яка ставить мені такі умови. Але інша частина боїться. Ми з Миколою разом сім років, у нас спільний дім, спільні плани. Я вклала в ці стосунки стільки сил, стільки надій. І як я поясню Олесі, що її мати знову сама? Вона вже питає, чому тато Коля більше не дзвонить і не приїжджає. Як я скажу їй, що він хоче, щоб я забула про неї?

Тетяна Василівна, моя мати, каже, що я маю захищати свою доньку, навіть якщо це означатиме втрату чоловіка. «Ти ніколи не пробачиш собі, якщо вибереш його, а не Олесю», — сказала вона по телефону. І вона права. Олеся — це не просто частина мого минулого, це моє серце, моя відповідальність. Я пам’ятаю, як тримала її на руках, коли вона народилася, як вона вперше посміхнулася, як вчилася ходити. Я не можу зрадити її заради людини, яка бачить у ній проблему.

Але Микола не відступає. Дні тому він знову підняв цю тему, і його слова звучали щужорсткіше: «Або ти вибираєш мене, або свою доньку. Я не збираюся жити з жінкою, яка щоЯ готова забрати Олесю і почати нове життя, навіть якщо це означає йти вперед самотужки.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

17 + 3 =

Також цікаво:

З життя15 хвилин ago

Mark, we’ve waited five years. Five. The doctors said we’d never have children. And now… this.

“Mick, weve waited five years. Five. The doctors said wed never have children. And now” I froze by the gate,...

З життя1 годину ago

“Mick, we’ve waited five years. Five. The doctors said we’d never have kids. And now… this.”

**Diary Entry 5th July, 1993** “Mick, weve been waiting five years. Five. The doctors said wed never have children. And...

З життя2 години ago

Lonely Housekeeper Finds a Phone in the Park. When She Turned It On, She Couldn’t Believe Her Eyes

A lonely caretaker found a phone in the park. Turning it on, she was left speechless for a long time....

З життя2 години ago

Lady Hoffman Turned Her Gaze Once More Toward the Side Window

Mrs. Hartwell turned her gaze once more toward the side window. The car glided slowly through the honking streets of...

З життя3 години ago

Lady Hoffmann Turned Her Gaze Once More Toward the Side Window

Mrs. Whitmore turned her gaze once more toward the side window. The car crept slowly through the honking city, but...

З життя4 години ago

As Katya settled the bill, Sergei slipped away. Just as she began to organise her shopping, he made his exit. Stepping outside, Katya stumbled upon Sergei, who was leisurely smoking a cigarette.

While Emily paid at the till, George drifted away. As she began stacking groceries into bags, he slipped out entirely....

З життя4 години ago

Moving Men Delivered Furniture to a New Apartment and Were Stunned to Recognize the Owner as a Long-Lost Pop Star

The movers arrived at the new flat with the furniture and nearly dropped their boxes when they recognized the woman...

З життя5 години ago

Hanna Vasylivna, this girl must continue her studies. Bright minds like hers are rare—she has a true gift for languages and literature. You should see her work!

“Miss Hannah, you must let the girl continue her studies. Bright minds like hers dont come along often. She has...