Connect with us

З життя

Сьогодні я зібрала всю свою сміливість, подивилась їм в очі і промовила:

Published

on

Ще недавно я зібрала усі свої сили, дивлячись у вічі свекрусі, Ганні Степанівні, та чоловікові, Івану, і сказала просто: “Вашої ноги більше не буде в нашому домі. Хочете любити та бачити внучку Оленку — треба було думати перед тим, як таке влаштовувати”. Я намагалася говорити ввічливо, але твердо, щоб вони зрозуміли: це не пусті слова. Після всього, що наробила свекруха, я більше не збираюсь терпіти її в нашому житті. І чесно кажучи, мені навіть полегшало, коли я це вимовила. Годі мовчати та ковтати образи заради “миру в родині”.

Все почалося кілька місяців тому, але, якщо заглибитися, проблеми з Ганною Степанівною тяглися роками. Коли я лише вийшла заміж за Івана, вона здавалася мені просто жінкою з характером. Любить покомандувати, понарікати, але хто зі свекрух не такий? Я намагалася бути терплячою, шанувала її як матір чоловіка, навіть прислухалася до її порад. Але з часом вона почала втручатися у все: як я готую, як виховую Оленку, як ми з Іваном витрачаємо гроші. Кожен її візит перетворювався на перевірку. “Катерино, чому у тебе пил на полицях? А Оленка чому без шапки гуляє? А це що за борщ, ти так чоловіка годуєш?” — і так без кінця.

Я мовчала, бо не хотіла сварок. Іван теж просив: “Катю, потерпи, вона ж мама, хоче як краще”. Але “як краще” у Ганни Степанівни означало критикувати мене при кожній нагоді. А потім вона переступила всі межі. Місяць тому я дізналася, що вона подала скаргу до органів опіки, стверджуючи, що я “погано виховую” Оленку. Мовляв, дитина у мене “занедбана”, у домі безлад, а я сама “не справляюся як мати”. Це після того, як я сім років живу для своєї доньки, не сплю вночі, коли вона хворіє, воджу її на гуртки, читаю їй казки! І ось ця жінка, яка приходить до нас раз на місяць, вирішила, що має право таке заявити?

Коли я дізналася про скаргу, була у шоці. Подзвонила в опіку, пояснила ситуацію, і, слава Богу, вони швидко зрозуміли, що це дурниця. Але сам факт! Вона хотіла виставити мене поганою матір’ю, щоб, як вона потім сказала, “забрати Оленку до себе на виховання”. Це що, вона збиралася відібрати в мене доньку? Я намагалася поговорити з нею, але Ганна Степанівна лише фыркнула: “Я для внучки стараюся, а ти, Катерино, невдячна”. Іван, замість того щоб її зупинити, лише промовив: “Мамо, ну не треба так, але ти ж для Оленки хотіла добра”. Добра? Це добро — лізти в нашу родину і руйнувати моє життя?

Після цього я довго думала, що робити. Хотіла просто перестати пускати її в дім, але розуміла, що без розмови не обійдеться. Оленка любить бабусю, і я не хотіла позбавляти її спілкування, але й терпіти таке більше не могла. Ще вчора, коли Ганна Степанівна знову прийшла “відвідати внучку”, я наважилася. Покликала її й Івана на кухню й сказала все, що накипіло. “Ганно Степанівно, — почала я, — ви переступили всі межі. Ваші скарги, ваші спроби вчити мене жити — це кінець. Ви більше не будете приходити до нас, поки не перепросите й не почнете поважати нашу родину. А ти, Ваню, якщо не можеш захистити мене й Оленку, подумай, на чиєму ти боці”.

Свекруха почервоніла. “Як ти смієш? — закричала вона. — Я для Оленки все роблю, а ти мені забороняєш її бачити?” Я спокійно відповіла: “Ви самі це зробили, коли подали скаргу. Хочете бачити Оленку — поважайте мене як матір”. Іван сидів мовчки, лише похитував головою. Потім вимовив: “Катю, може, не треба так різко?” Але я вже не могла зупинитися. “Різко? — перепитала я. — А лізти в наше життя, писати доноси — це не різко?” Ганна Степанівна схопилася й вийшла, грюкнувши дверима. Іван дивився на мене, наче на чужу, але я відчувала: я права.

Тепер я не знаю, що буде далі. Оленка поки що не розуміє, чому бабуся не приходить, і це розриває мені серце. Я пояснила їй, що бабуся трохи “посварилася” з нами, але ми все одно її любимо. Але я не відступлю. Я не хочу, щоб моя донька росла в атмосфері, де її матір принижують. Іван, схоже, починає щось усвідомлювати. Ввечері він сказав: “Катю, я поговорю з мамою, вона зайшла далеко”. Але я поки не вірю, що він зможе її вгамувати. Ганна Степанівна — не з тих, хто визнає свої помилки.

Я готуюся до того, що це може бути довга війна. Може, вона знову почне свої інтриги, тиснутиме на Івана чи намагатиметься маніпулювати через Оленку. Але я вже не та наївна невістка, що мовчала заради пристойності. Я мати, дружина, жінка, і я захищаю свою родину. Якщо Ганна Степанівна хоче бути частиною нашого життя, їй доведеться навчитися поважати мої межі. А якщо ні — це її вибір.

Поки що я намагаюся зосередитися на доброму. Оленка малює мені малюнки, ми разом печемо палянички, і я бачу, як вонаНаступного дня Іван вийшов з дому з сумним поглядом, обіцяючи владнати все, але я вже знала — справжній мир буде тільки тоді, коли Ганна Степанівна навчиться поважати наш дім.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ятнадцять − п'ятнадцять =

Також цікаво:

З життя14 хвилин ago

Mark, we’ve waited five years. Five. The doctors said we’d never have children. And now… this.

“Mick, weve waited five years. Five. The doctors said wed never have children. And now” I froze by the gate,...

З життя1 годину ago

“Mick, we’ve waited five years. Five. The doctors said we’d never have kids. And now… this.”

**Diary Entry 5th July, 1993** “Mick, weve been waiting five years. Five. The doctors said wed never have children. And...

З життя2 години ago

Lonely Housekeeper Finds a Phone in the Park. When She Turned It On, She Couldn’t Believe Her Eyes

A lonely caretaker found a phone in the park. Turning it on, she was left speechless for a long time....

З життя2 години ago

Lady Hoffman Turned Her Gaze Once More Toward the Side Window

Mrs. Hartwell turned her gaze once more toward the side window. The car glided slowly through the honking streets of...

З життя3 години ago

Lady Hoffmann Turned Her Gaze Once More Toward the Side Window

Mrs. Whitmore turned her gaze once more toward the side window. The car crept slowly through the honking city, but...

З життя4 години ago

As Katya settled the bill, Sergei slipped away. Just as she began to organise her shopping, he made his exit. Stepping outside, Katya stumbled upon Sergei, who was leisurely smoking a cigarette.

While Emily paid at the till, George drifted away. As she began stacking groceries into bags, he slipped out entirely....

З життя4 години ago

Moving Men Delivered Furniture to a New Apartment and Were Stunned to Recognize the Owner as a Long-Lost Pop Star

The movers arrived at the new flat with the furniture and nearly dropped their boxes when they recognized the woman...

З життя5 години ago

Hanna Vasylivna, this girl must continue her studies. Bright minds like hers are rare—she has a true gift for languages and literature. You should see her work!

“Miss Hannah, you must let the girl continue her studies. Bright minds like hers dont come along often. She has...