Connect with us

З життя

Кулінарний рай вдома

Published

on

Кулінарний рай у Соломії

Коли ми з Максимом зайшли до квартири Соломії, мене одразу огорнув такий аромат, що я майже забула, навіщо прийшла. Пахло свіжоспеченим м’ясом, теплим хлібом і спеціями, які немов танцювали у повітрі. Я зупинилася на порозі, заплющила очі й глибоко вдихнула — це був запах затишку, свята та чогось чарівного. А коли подивилася на стіл, то й слов з уст не випустила. Там стояли страви, гідні музейної виставки. Чесно, я навіть не знала, що робити першим — милуватися чи брати тарілку.

Соломія, моя давня подруга, завжди вміла готувати, але цього разу вона перевершила саму себе. Ми з Максимом прийшли до неї на вечерю — вона запросила нас «просто так», без нагоди, щоб поспілкуватися. Я, звичайно, очікувала чогось простого: салатик, може, запекла курка, чай з печивом. Але те, що я побачила, було справжнім гастрономічним святом. Стільник аж тріщав: рум’яна свиняча вирізка з травами, картопля з чебрецем, овочі, викладені немов натюрморт, і пиріг із золотавою скоринкою, від якого пахло яблуками та корицею. А ще три різних соуси у крихітних глечиках — і кожен виявився маленьким шедевром.

«Соло, ти що, ресторан збираєшся відкривати?» — вигукнула я, не силкуючись відвести очі від цієї краси. Соломія лише засміялася й махнула рукою: «Та годі, Оленко, я просто хотіла вас пригостити. Сідайте, зараз спробуємо!» Максим, мій чоловік, який звичайно мовчазний, вже простягав руку до виделки, але я його зупинила: «Почекай, дай хоча б сфотографую, таке треба в інсту запостити!» Соломія скривилася, але було видно, що їй приємно. Вона завжди так — вкладає душу в страву, а потім робить вигляд, ніби це дрібниця.

Ми сіли за стіл, і почалася справжня бенкет. Я спробувала м’ясо — воно тануло у роті, з легким присмаком часнику та чогось ще, що я навіть не змогла розпізнати. «Соло, що за чарівність?» — запитала я, а вона усміхнулася: «Секретний інгредієнт — любов!» Я, звичайно, засміялася, але, чесно кажучи, повірила. Бо як інакше пояснити, що навіть звичайний салат із помідорів і огірків у неї став справжнім кулінарним твором? Максим, який зазвичай їсть мовчки, раптом сказав: «Соломіє, якщо ти так готуєш щодня, я до тебе переїжджаю». Ми всі зареготалися, але я помітила, як він вже окомирює, де взяти додачу.

Поки ми їли, Соломія розповідала, як готувала кожну страву. Виявилося, вона провела на кухні цілий день, а деякі рецепти дісталися їй від бабусі. «Ось цей пиріг, — казала вона, — бабуся пекла на всі свята. Я тільки додала ванілі та трішки більше кориці». Я слухала й думала: звідки в неї стільки терпіння? Я, якщо чесно, на кухні й години не витримаю. Моя коронна страва — макарони з сиром, і то якщо сир уже натертий. А тут — ціла симфонія смаків, і все зроблено з такою любов’ю, що хочеться обняти господиню.

Але найдивовижніше було те, яку атмосферу створила Соломія. Не лише їжа, а й увесь її дім немов дихав теплом. На столі стояла крихітна вазочка з квітами, свічки створювали затишну півтьму, а з динаміків тихо лунала якась джазова мелодія. Я зловила себе на думці, що давно не відчувала себе так розслаблено. Навіть Максим, який зазвичай після вечері занурюється у телефон, сиделМаксим сидів, усміхаючись, і розповідав історії зі студентських часів, а я ловила себе на думці, що саме такі вечори роблять життя справді насиченим.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × 4 =

Також цікаво:

З життя2 години ago

— Ми з твоїм чоловіком закохані один в одного і скоро одружимося, — оголосила незнайомка. — Тож збирайте речі та залишайте наш дім.

— Ти Єва? Дружина В’ячеслава? — Так… А ви хто? — Це неважливо. Важливо, нащо я прийшла! Збирайте речі та...

З життя5 години ago

Я люблю іншу, але покидаю все – останні слова чоловіка перед неминучою зрадою

М’яке вечірнє світло пробивалось крізь тюль. Оксана поставила на стіл дві тарілки з вечерею й глянула на годинник. Вісім вечора....

З життя6 години ago

Сорок років на згадку: перегляд старих фотографій за кухонним столом

Оксана Іванівна сиділа на кухні, перебираючи світлини в телефоні. Сорок років — кругла дата. Вона хотіла влаштувати справжнє свято, запросити...

З життя8 години ago

Приготуй, прибери та заробляй сам – я не твоя служниця!

— Хочешь ковбасок чи яєшню? — запитала Олеся. Андрій сидів за столом, гортаючи новини в телефоні. — Ковбаски. Тільки без...

З життя10 години ago

Краса квітів: Життя поруч з розкішшю

Жінка жила у гарному будиночку. Поруч, на квітнику, розцвітали гортензії й петунії. Фіолетове шаленство кольорів просто запаморочувало. Вона згортала ноги...

З життя13 години ago

«Вік не перешкода: несподіване відкриття»

Григорій зніяковів, коли дізнався, що дівчина молодша за нього аж на дванадцять років. Йому тридцять, їй — вісімнадцять. Так, вона...

З життя16 години ago

Дорога додому: втомлена, але сповнена сподівань.

Сон був мов із казки, але водночас дивний і тривожний. Оксана поспішала додому. Десята година вечора, а їй так хотілося...

З життя16 години ago

Вигнання з дому: жінка з поламаним чемоданом вирушає в невідомість!

Олені було 72 роки, коли власний син вигнав її з дому — і все через одну просту причину: вона втратила...