Connect with us

З життя

Зависть, нахабство та нав’язування думок: як я обірвала зв’язок з родиною чоловіка

Published

on

Зависть, зухвалість і нав’язування своєї думки» — я розірвала зв’язок із родиною чоловіка

У невеликому містечку під Тернополем, де старовинні вулички дихають історією, моє життя у 35 років перетворилося на боротьбу за власну гідність. Мене звати Соломія, і я одружена з Данилом, чоловіком, якого люблю всім серцем. Але його рідні — мати, батько і сестра — своєю заздрістю, зухвалістю і постійним втручанням довели мене до межі, коли я ухвалила радикальне рішення: повністю припинити з ними спілкування. Це був мій крик свободи, але біль від цього кроку досі розриває мені серце.

Кохання під тиском

Коли я зустріла Данила, мені було 28. Він був добрим, надійним, з теплою посмішкою, від якої серцебиття прискорювалося. Ми одружилися через два роки, і я була готова будувати родину. Але з самого початку його родичі — мати Галина Михайлівна, батько Василь Олегович і сестра Мар’яна — дали зрозуміти, що я чужа. Вони посміхалися на весіллі, але їхні погляди були холодними, сповненими оцінки. Я сподівалася, що з часом вони мене приймуть. Як же я помилялася.

Галина Михайлівна від першого дня почала нав’язувати свою думку: як мені готувати, як одягатися, як поводитися з Данилом. «Соломіє, ти занадто багато працюєш, чоловікові потрібна господиня, а не кар’єристка», — говорила вона, хоча я лише дизайнер-фрілансер, який працює вдома. Василь Олегович піддакував, а Мар’яна, молодша сестра Данила, відкрито заздрила: нашій квартирі, моїм сукням, навіть нашому з Данилом коханню. Їхні слова й вчинки були як отрута, що повільно отруювала моє життя.

Заздрість і зухвалість

Заздрість Мар’яни була найбільш очевидною. Вона могла прийти до нас із сарказмом у голосі: «О, Соломіє, знову нова сукня? А я на таке не витрачаюся». Коли ми купили машину, вона фуркнула: «Даниле, краще б мені допоміг, аніж своїй дружині». Її слова ранили, але я мовчала, не бажаючи сварки. Галина Михайлівна була хитрішою: на людях мене хвалила, а вдома критикувала все — від моїх пирогів до мого виховання. «Ти не знаєш, як утримати чоловіка», — казала вона, хоч Данило був щасливий зі мною.

Зухвалість свекра виявилася, коли він почав вимагати, щоб ми їм допомагали фінансово. «Ви молоді, заробляєте, а ми з матір’ю на пенсії», — говорив Василь Олегович, хоча вони цілком самостійні. Вони приходили до нас без запрошення, їли нашу їжу, брали речі без дозволу. Одного разу Мар’яна забрала мій шарф, сказавши: «Тобі не личить, а мені якраз». Я була в шоці, але Данило лише знизав плечима: «Солю, не звертай уваги, вони такі».

Остання крапля

Все досягло межі місяць тому. Ми з Данилом вирішили взяти іпотеку, щоб купити будинок. Коли Галина Михайлівна дізналася, влаштувала скандал: «Ви витрачаєте гроші на себе, а ми з батьком у старому будинку живемо!» Мар’яна додала: «Соломіє, це ти його підбила, так? Хочеш все собі забрати?» Їхні звинувачення були несправедливі — ми роками їм допомагали, відмовляючи собі у відпочинку. Я намагалася пояснити, але вони не слухали. Василь Олегович заявив: «Якщо не допоможете нам, не чекайте, що будете в нашій родині».

Я подивилася на Данила, очікуючи, що він за мене заступиться. Але він мовчав, опустивши очі. Ця мовчанка стала для мене останньою краплею. Я зрозуміла: його родина ніколи мене не прийме, а їхня заздрість і зухвалість душитимуть нас, доки ми не зламаємося. Того вечора я сказала Данилові: «Ти або обираєш мене і нашу майбутню родину, або я йду». Він обійняв мене, обіцяв поговорити з рідними, але я знала — цього замало.

Рішення, яке врятувало мене

Я ухвалила рішення припинити будь-яке спілкування з його родиною. Я більше не відповідаю на дзвінки Галини Михайлівни, не відчиняю двері, коли вони приходять, не привітаю їх із святами. Було важко — я не хотіла бути тією, хто руйнує родину. Але я втомилася від їхньої критики, їхніх вимог, їхніх спроб зробити мене винною. Данило спочатку намагався мене переконати: «Солю, це ж рідні, вони не зі злого». Але я стояла на своєму: «Я не можу жити під їхнім тиском».

Тепер ми з Данилом вчимося будувати наше життя без його родини. Він і досі спілкується з ними, але рідше, і я не втручаюся. Галина Михайлівна дзвонить йому, скаржиться, що я «зруйнувала родину», Мар’яна пише гнівні повідомлення, а Василь Олегович мовчить, але його мовчання виразніше за слова. Я знаю, що вони звинувачують мене, але я не відчуваю провини. Я відчуваю свободу.

Біль і надія

Ця історія — мій крик про право бути собою. Заздрість, зухвалість і нав’язування своєї думки з боку родини Данила мало не знищили мене. Я люблю чоловіка, але не можу жертвувати собЯ йду вперед, тримаючи руку Данила, з вірою, що наша любов переможе.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ятнадцять − 14 =

Також цікаво:

З життя12 години ago

Stepfather

**Stepfather** Because youve got no business hanging around a young girl like that! snapped James. Excuse me? Youve completely messed...

З життя12 години ago

Returned Home—No Husband, No Trace of Him or His Belongings in Sight

She came home to find no husband and none of his belongings. “Whats with that look?” Zoe smirked. “Stan just...

З життя20 години ago

Back Home—No Husband, No Trace of Him Left

**Diary Entry** I came home to find neither my husband nor any of his things. Why are you looking at...

З життя20 години ago

Revenge for My Mother

**A Lesson in Control** *Diary Entry* The call came late at night, the voice on the other end distorted and...

З життя22 години ago

Avenged My Mother: A Tale of Justice and Retribution

**A Revenge for Mum** “Your daughter is with us. Bring £100,000, and she stays alive. I’ll send the meeting point...

З життя23 години ago

Of Course, Everyone Remembered It Perfectly

“Of course, everyone remembers perfectly well” “I dont remember because it never happened!” Peter Redford said seriously, looking at her...

З життя1 день ago

Of Course, Everyone Remembered It Perfectly

“I dont remember because it never happened!” said Redford, looking at her with his earnest, grandfatherly eyes. The conversation died...

З життя1 день ago

Shut Up!” He Snarled, Hurling the Suitcase to the Floor. “I’m Leaving You and This Dump You Call a Life.

“Shut it,” the husband snapped, tossing his suitcase onto the floor. “I’m leaving you and this dump you call a...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.