Connect with us

З життя

Моя боротьба з невидимим ворогом: як мій колишній мучитель отруює моє існування

Published

on

У маленькому містечку під Львовом, де плітки розносяться швидше за вітер, моє життя, яке почалося з кохання, тепер переповнене тривогою. Мене звуть Олеся, мені 29, і я вийшла заміж за Тараса — чоловіка, який уже мав шлюб за плечима. У нас народився син, Яринко, і здавалося, що все добре. Та тінь його колишньої дружини, яка живе в тому ж місті, отруює моє щастя. Я не знаю, чи нормальне те, що відбувається, чи я втрачаю розум.

**Кохання з минулим**

Тарас причарував мене своєю добротою та впевненістю. Він старший за мене на десять років, і його досвід був для мене опорою. Коли ми зустрілися, він уже три роки як розлучився. Його перший шлюб із Наталею тривав сім років, дітей у них не було. Тарас казав, що вони розійшлися через її зради, і я йому вірила. Ми одружилися два роки тому, і незабаром з’явився Яринко — наша маленька радість. Я гадала, що минуле залишилося позаду, але помилялася.

Наталя живе в нашому місті, і її присутність відчувається скрізь. Вона працює в місцевій кав’ярні, ходить у той же магазин, що й я, і, здається, знає все про наше життя. Я ловила її погляди, сповнені зневаги, коли ми випадково зустрічалися. Спочатку я думала, що це збіг, але потім почалися речі, які змусили мене сумніватися у своєму розсуді.

**Тінь минулого**

Все почалося з дрібниць. Хтось написав крейдою на нашому паркані: «Поверни чоловіка». Я стерла напис, не сказавши Тарасу, але всередині усе стислося. Потім у соцмережах мені почали надходити анонімні повідомлення: «Ти зайняла не своє місце», «Він все одно повернеться до мене». Я блокувала їх, але страх зростав. Одного разу я знайшла під дверима стару фотографію Тараса й Наталі — вони сміялися, обіймаючись. Я запитала у Тараса, а він лише знизав плечима: «Мабуть, їй нудно. Не звертай уваги». Та як не звертати, коли її тінь скрізь?

Найстрашніше сталося місяць тому. Я гуляла з Яринком у парку, і Наталя підійшла до мене. Вона посміхалася, але її слова були отрутою: «Ти думаєш, він твій? Він досі дзвонить мені вночі». Я заніміла. Вона пішла, а я стояла, мов паралізована. Дома влаштувала Тарасові допит. Він божився, що не спілкується з нею, що вона бреше, щоб знищити нашу родину. Я хочу йому вірити, але сумніви гризуть мене. А раптом вона каже правду? А раптом він досі кохає її?

**Родина під ударом**

Моє життя перетворилося на параною. Я перевіряю телефон Тараса, коли він спить, стежу за його реакцією, коли ми проходимо повз кав’ярню, де працює Наталя. Ненавиджу себе за це, але не можу зупинитися. Яринко — моє світло, але навіть його усмішка не заглушує страх, що наша родина може розпастися. Моя мати, бачачи мій стан, каже: «Лесь, тікай від нього. Чоловік із таким минулим — це проблеми». Але я кохаю Тараса. Він гарний батько, турботливий чоловік, але його минуле — як міна, готова вибухнути.

Я намагалася поговорити з Наталею, написала їй, попросила залишити нас у спокої. Вона відповіла: «Ти не знаєш, із ким зв’язалася. Він завжди буде моїм». Її слова — як отрута, що повільно вбиває мене. Я не знаю, бреше вона чи ні, але її впевненість лякає. Чому вона не може його відпустити? Чому продовжує нас переслідувати? І чому Тарас такий спокійний, наче це нормально?

**Мій внутрішній біль**

Я не знаю, чи це нормально. Може, я перебільжу? Може, колишня дружина просто не може змиритися і скоро відступить? Чи мені варто копати глибше, щоб дізнатися правду? Я боюся, що якщо почну розбиратися, знайду те, що зруйнує мою родину. Але й жити в цьому страху більше не можу. Мої подруги кажуть: «Забий, вона просто заздрить». Але як забити, коли її тінь у кожному кутку мого життя?

ТараЯ підійшла до вікна, глянула на мокрий від дощу асфальт і зрозуміла — сьогодні я знайду відповіді, навіть якщо вони зруйнують усє.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

16 − 3 =

Також цікаво:

З життя43 хвилини ago

Це мені точно було не потрібно…

Цього мені лише не вистачало… Марічка жила сама. Дітей у них із чоловіком не було. Спочатку сподівалися, намагалися, потім вирішили...

З життя2 години ago

Зцілення від нестачі

Ліки від біди Оксана з Олегом познайомилися ще в інституті. Обоє жили в гурітку. Що будуть разом, вирішили одразу, але...

З життя3 години ago

Пробач, що чекала так довго…

Ось адаптована історія в українському культурному контексті: Олекса давно не був вдома. Перші два роки, навчаючись у коледжі в іншому...

З життя4 години ago

Весілля старшого брата

Свадьба старшого брата Смужка неба над обрієм уже палахкотіла рожевим, скоро повстане сонце. У купе всі спали, тільки Родіону не...

З життя5 години ago

Мрійливий диван

Диван «Мрія» Роман і Соломія зустрічалися вже два роки. Соломія залишалася ночувати в Романа, коли його мати їздила на дачу...

З життя6 години ago

Як він міг? Мати померла лише кілька місяців тому, а він вже приніс додому цю…

Як він міг? Мама померла всього кілька місяців тому, а він уже привів у дім цю… Марічка бігла зі школи,...

З життя7 години ago

І все ще існує любов

— Юре, ти не туди повернув. Треба було проїхати далі, — вигукнула Мар’яна. — Я правильно повернув, — спокійно відповів...

З життя8 години ago

Я відчував твій слух, мамо

— Бабусь, казку розкажеш? — запитав шестирічний Дениско. — Лише коротку. Вже час спати. Завтра в садочок не прокинешся, —...