Connect with us

З життя

Мама віддала все брату — тепер я більше не приїжджаю, і це її дивує

Published

on

В невеличкому містечку під Житомиром, де старі вишневі сади зберігають спогади з минулого, моє життя у 52 роки змарноване зрадою, яку не можу пробачити. Мене звати Оксана, і моя мати, Ганна Іванівна, своєю волею про спадщину розбила мені серце. Вона віддала все братові, а тепер дивується, чому я перестала її відвідувати, допомагати та піклуватися. Її подив — як сіль на рану, а мій біль — це ціна за роки відданості, які вона не оцінила.

### Родина, заради якої я жила

Я була старшою донькою в сім’ї. Мати виховувала нас з братом Ігорем сама, після того як батько пішов, коли мені виповнилося 10. Я швидко дорослішала: готувала, прибирала, дивилася за молодшим Ігорем, поки мама працювала на двох роботах. Вона завжди казала: «Оксанко, ти моя опора». Я пишалася цим, жертвувала своїми мріями, щоб допомогти родині. Ігор же ріс безтурботним — він був маминим улюбленцем, її «хлопчиком», якого вона пестила.

Я вийшла заміж, народила двох дітей, але ніколи не забувала про маму. Коли вона хворіла, я возила її по лікарях, купувала ліки, привозила щотижня продукти. Ігор, хоча й жив у тому ж містечку, з’являвся рідко. Він одружився, завів сина, але його візити до матері були лише для вигляду. Я не осуджувала — думала, що так і має бути: я, старша, беру на себе більше. Але мамине рішення про спадщину перевернуло все.

### Удар, якого я не чекала

Рік тому мама оголосила, що переписала будинок, ділянку та заощадження на Ігоря. «Він чоловік, йому треба ростити сина, а ти, Оксанко, і так упораєшся», — сказала вона. Я заціпіла. Будинок, який я допомагала ремонтувати, город, який я полола, гроші, частину яких я сама їй давала, — все відійшло братові. Мені не дісталося нічого, навіть символічної частки. Її слова були як ляпас: моє життя, моя турбота, мої жертви нічого не варті.

Я намагалася поговорити, пояснити, як мені боляче. «Мамо, я ж усе для тебе робила, чому ти так?» Вона відмахнулась: «Не жадібничай, Оксанко, у тебе чоловік, діти, а Ігор — мій син». Її байдужість убила в мені щось. Ігор, дізнавшись про спадок, лише здвигнув плечима: «Мама краще знає». Він не запропонував поділитися, не подякував за роки, коли я тягнула все на собі. Їхня змова — мама й брат — стала для мене зрадою, яку не можу забути.

### Мій біль і розрив

Після цього я перестала їздити до мами. Не дзвоню, не привожу продукти, не питаю, як вона. Мої діти, Марічка й Андрійко, питають: «Мамо, що з бабусею?» Я не знаю, як пояснити, що бабуся обрала їх дядька, а не мене. Чоловік, Юрій, підтримує: «Оксанко, ти не зобов’язана терпіти таке». Але всередині я розриваюся. Мені 52, і я теж втомилася — від роботи, від клопотів, від життя. Я теж потребую підтримки, але мама цього не бачить.

Вона дзвонить, скаржиться подругам, що я «кинула її». «Оксана така невдячна, я її виростила, а вона відвернулася», — говорить вона, і чутки доходять до мене. Невдячна? Я віддала їй 30 років свого життя, а вона віддала все братові, який з’являвся раз на місяць. Її подив — це насмішка над моїм болем. Я не жадібна, мені не треба її дім. Мені треба справедливість, визнання, любов, яких я не отримала.

### Остання крапля

Нещодавно Ігор завітав до мене. «Мама погано почувається, приїдь, допоможи», — сказав він. Я запитала: «А ти чому не допомагаєш? У тебе ж тепер усе їїнш майно». Він щось буркнув про зайнятість і пішов. У ту мить я зрозуміла: ніщо не зміниться. Мама й брат вважають, що я повинна їм служити, навіть після того, як вони мене відкинули. Я більше не поїду. Нехай Ігор, з його будинком і грошима, тепер піклується.

Я відчуваю провину — мама старіє, їй важко. Але я не можу переступити через себе. Її рішення про спадщину — це не просто гроші чи будинок, це її вибір, де я опинилася непотрібною. Я не можу вдавати, що все гаразд, коли моє серце розбите. Мої діти, мій чоловік — ось моя родина, і я житиму для них, а не для тих, хто мене не цінує.

### Мій крик про справедливість

Ця історія — мій протест проти неправди. Ганна Іванівна, можливо, не хотіла мене образити, але її вибір знищив наш зв’язок. Ігор, можливо, не розуміє, як мені боляче, але його байдужість — частина цієї рани. У 52 роки я хочу жити для себе, для тих, хто мене любить. Нехай мама дивується, нехай плітки ходять містечком, але я не повернуся. Я — Оксана, і я обираю свою гідність, навіть якщо це значить втратити матір.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × один =

Також цікаво:

З життя43 хвилини ago

At 49, with Two Grown-Up Children and a Beloved Husband — He Chose Youth and Ruined Everything

At 49, with two grown-up kids and a loving husbandhe chose youth and destroyed everything. In a quiet little village...

З життя2 години ago

If you think I do nothing for you, try living without me!” — wife finally snaps

“If you think I dont do anything for you, try living without me!” snapped Emily. That evening, the silence in...

З життя3 години ago

Here’s the Truth About Your Fiancée, Son,” Said the Father Coldly, Handing Him a USB Drive

“Heres the truth about your fiancée,” his father said flatly, tossing a flash drive onto the table. Josh kept glancing...

З життя4 години ago

Here’s the Truth About Your Bride,” Said the Father Coldly, Handing His Son a Flash Drive

Heres the truth about your fiancée, his father said flatly, holding out a flash drive. Edward kept glancing at his...

З життя4 години ago

As Katya settled the bill, Sergei slipped away. Just as she began to pack the groceries, he made his exit. Upon leaving the shop, Katya spotted Sergei outside, casually smoking a cigarette.

While Emily paid for the groceries, James stood back. As she began packing the bags, he walked out of the...

З життя5 години ago

Did Your Mother Just Assume I’m Her Personal Maid?” – Wife Draws the Line at Mother-in-Law’s Demands

**Diary Entry A Moment of Clarity** There comes a point when patience simply snapslike a thread pulled too tight. Mine...

З життя5 години ago

A Sweet Treat on Someone Else’s Dime

A Slice of Someone Elses Pie “Put your hand on your heartmy blood pressures all over the place. The doctor...

З життя6 години ago

My Stepson Challenged That Saying: Only Real Mothers Get to Sit Up Front!

**Diary Entry** I never thought Id be the one to challenge that sayingthat only *real* mothers belong in the front...