Connect with us

З життя

«Я ретельно спостерігала за дівчиною під час вечері» – майбутня невістка не підходить моєму сину

Published

on

«Я весь вечір придивлялася до дівчини» — моя майбутня невістка не підходить моєму синові

У невеличкому містечку під Хмельницьким, де тихі вулички зберігають тепло родинних традицій, моє життя у 54 роки затьмарене тривогою за майбутнє сина. Мене звуть Валентина Іванівна, і кілька днів тому мій син Тарас привів познайомити мене зі своєю дівчиною, моєю майбутньою невісткою. Я весь вечір спостерігала за нею, розпитувала, і мої висновки невтішні. Чесно кажучи, я не думаю, що ця дівчина, Соломія, підходить моєму Тарасу. Моя материнська інтуїція шепоче, що це помилка, але як мені захистити сина, не зруйнувавши наші стосунки?

Мій син — моя гордість

Тарас — мій єдиний син, моя радість і надія. Я виховувала його сама після розлучення з чоловіком, вкладаючи всю душу. Він виріс розумним, добрим, працьовитим — працює програмістом, знімає квартиру, мріє про родину. У 27 років вперше серйозно закохався, і я раділа, що хоче представити мені свою дівчину. «Мамо, Соня — особлива, тобі сподобається», — сказав він із посмішкою. Я готувалася до зустрічі з відкритим серцем, але щось пішло не так.

Соломія прийшла до нас на вечерю. Я накрила стіл — борщ, вареники, домашній пиріг, усе, як Тарас любить. Хотіла, щоб вечір був теплим, сімейним. Але з перших хвилин відчула напругу. Соня, висока, з яскравим макіяжем і модним одягом, трималася впевнено, але її манери мене насторожили. Вона ледві привіталася, сіла за стіл, ніби це її дім, і почала розповідати про себе, не питаючи нічого про мене.

Вечір, який усе показав

Я весь час придивлялася до неї. Розпитувала: де працює, хто її батьки, які у неї плани. Соломія — графічна дизайнерка, 25 років, живе сама, родом із сусіднього міста. На словах усе добре, але її відповіді були якимись порожніми. Вона хвалилася своїми проєктами, подорожами, але жодного слова про родину, про цінності. Коли я запитала, чи хоче вона дітей, вона розсміялася: «Ой, це ще не скоро, я ще хочу пожити для себе». Тарас посміхнувся, а в мене серце стиснулося. Мій син мріє про дітей, а вона — про свободу.

Її поведінка за столом лише посилила мої сумніви. Вона майже не їла мій борщ, копирсала вареники, а пиріг взагалі не торкнулася, сказавши: «Я стежу за фігурою». Я не чекала похвали, але її байдужість до моїх зусиль зачепила. Вона весь час сиділа у телефоні, листувалася, а коли Тарас намагався втягнути її у розмову, відповідала коротко, наче їй нудно. Я бачила, як мій син дивиться на неї з захопленням, але в її очах не було того ж тепла. Вона здавалася мені холодною, егоїстичною, неготовою до родини.

Мої побоювання та висновки

Після вечері я не спала всю ніч. Соня не схожа на дівчину, яка буде піклуватися про Тараса. Він — людина родинна, любить затишок, традиції, а вона — вся у своїх амбіціях, у соцмережах, у «житті для себе». Я боюся, що вона розіб’є йому серце. Мої подруги, вислухавши мене, розділилися: одні кажуть, що я драматизую, інші — що моя інтуїція права. Але я знаю свого сина. Йому потрібна жінка, яка його підтримуватиме, а не тягнутиме за собою у світ вічних тусовок і кар’єри.

Я згадувала, як Тарас розповідав про Соню. Він казав, що вона надихає його, що з нею відчуває себе живим. Але я бачу інше: він підлаштовується під неї, змінює свої звички, навіть рідше дзвонить мені. Вона вже впливає на нього, і це лякає. Що буде, якщо вони одружаться? Вона забере його від родини, від мене, від усього, що він любить? Чи, гірше, він стане її тінню, нещасним, але закоханим?

Мій обов’язок як матері

Я не хочу, щоб Тарас повторив мої помилки. Мій шлюб розпався, тому що я обрала людину, яка дивилася в інший бік. Я не можу дозволити синові зв’язати життя з дівчиною, яка, як мені здається, не любить його по-справжньому. Але як сказати йому це? Я намагалася натякнути після вечері: «Тарасе, Соня гарна, але, може, вона не зовсім твоя?» Він нахмурився: «Мамо, ти її не знаєш, дай їй шанс». Його захист Соні вразив мене. Невже він не бачить того, що бачу я?

Я боюся, що якщо наполягатиму, втрачу його. Тарас — доросла людина, сам обирає свою долю. Але я — мати, і мій обов’язок — захистити його. Я думаю поговорити з Сонею наодинці, дізнатися про її наміри. Або розповісти Тарасу про свої побоювання, але м’яко, щоб не відштовхнути. Але що, якщо він обере її, а не мене? Ця думка розриває мені серце.

Мій крик про любов

Ця історія — мій крик материнської любові. Соломія, можливо, гарна дівчина, але я не вірю, що вона підходить моєму Тарасу. Я не хочу бути свекрухою, яка втручається, але не можу мовчати, бачачи, якЯ знаю, що любов мого сина сильніша за будь-які мої побоювання, і якщо він вирішить бути з нею, я мушу навчитися прийняти це.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 × один =

Також цікаво:

З життя27 хвилин ago

Розбиті крила кохання: коли минуле нагадує про себе

Розбиті крила кохання: коли минуле стукає у двері Оля повернулася додому раніше зазвичай. Проект, над яким вона працювала без відпочинку,...

З життя34 хвилини ago

Сердце, разрывающееся от тайны

Тайна, разрывавшая сердце В последнее время Артёму начало казаться, что родители скрывают от него что-то важное, словно тяжёлый секрет. Эта...

З життя34 хвилини ago

«В одиноченні на 67-му році: благаю про допомогу, але залишаюсь самотньою»

«Мені 67 років, і я живу сама. Благаю дітей забрати мене до себе, але вони відмовляються. Не знаю, як жити...

З життя1 годину ago

Кулінарне викриття: правда, що зруйнувала заручини

**Розгортка на кухні: правда, що зруйнувала заручини** Того вечора, коли до Тараса завітав його товариш дитинства Богдан, все почалося як...

З життя1 годину ago

Дитячі суперництва: історія надії

Ох, слухай, я тобі розкажу одну історію… Дмитро вийшов на ґанок батьківської хати, глибоко вдихнув тепле вечірнє повітря села та...

З життя2 години ago

В плену у диктатора

Жизнь под властью деспота Когда судьба загнала нас с мужем в тупик, нам пришлось перебраться к его отцу в провинциальный...

З життя2 години ago

Гостинцы взяты – мой путь без возврата.

**Мой дневник** Я забрала подарки и ушла навсегда. Я была старшей в многодетной семье, выросшей в маленькой деревеньке под Омском....

З життя2 години ago

Останній пиріжок бабусі: історія про забуття, любов та самотність

Останній паляничок бабусі Олени: історія про забуття, любов і самотність На околиці загубленого села під Житомиром, у маленькій хаті, жила...