З життя
Мені 70. Я зовсім одна і тягарем для дочки.
Мені сьогодні сімдесят. Я самотня, як підліток у пустому дворі. Стала тягарем для власної доньки.
— Донечко, приїдь увечері, прошу… Самотужки не впораюся…
— Мамо, я по вуха в роботі! Годі скиглити. Та гаразд, заїду.
Я стояла біля телефону, міцно стискаючи слухавку, а сльози котилися по обличчю. Від образи. Від болю. Від усвідомлення — для своєї єдиної доньки я стала зайвим клопотом. Згадала, як сама ростила Оксану, як тягла все на собі. Ніколи в житті їй ні в чому не відмовила. Усе їй — найкраще. Усе — лише заради неї. Мабуть, у цьому й була моя помилка. Занадто балувала, занадто любила, занадто вірила, що, виростивши її щасливою, і сама буду щаслива.
Коли Оксані було одинадцять, у моєму житті з’явився чоловік. Вперше за довгі роки я відчула себе жінкою. Але Оксана влаштувала такий галас, що довелося з ним розлучитися. Хоч моє серце кричало, я обрала доньку. Завжди обирала її. А тепер… тепер мені сімдесят. Я самотня в цьому світі, як в’язень у порожній кімнаті. Хвороби гризуть, сили йдуть, і єдина людина, на кого сподівалася — моя донька — відмахується від мене, як від набридливої мухи.
Оксана вже двадцять років у шлюбі. Має трої дітей, але я їх бачу рідко. Чому? Не знаю. Може, їм теж сказали, що я «заважаю».
— Мамо, що знову трапилося? — увірвалася в двері роздратована Оксана.
— Мені призначили уколы… Ти ж медсестра, можеш допомогти?..
— Що, щотижня приїжджати? Ти жартуєш?
— Оксанко, зараз такий ожеледиця, я просто не дійду до поліклініки…
— Ну то заплати, щоб мені був хоч якийсь сенс сюди мотатися! За «дякую» ніхто не працює!
— У мене немає грошей…
— Ну й чудово! Проси когось іншого! — і грюкнула дверима.
Вранці я вийшла з дому на дві години раніше — повільно йшла по засніженій дорозі, стискаючи в руці направлення і шепочучи: «Ти впораєшся, лише б дійти…» А сльози лилися самі. Від болю. Від самотності. Від тих слів, які ніколи не забуду: «Ти для мене тягар».
Біля входу до поліклініки до мене підійшла молода жінка:
— Пустіть бабусю! Вам погано? Ви плачете?
— Ні, дитинко. Це не від болю. Це від життя…
Вона сіла поруч, вислухала. Я розповіла їй усе. Як це не дивно, легше було говорити з незназізнатися чужій людині, ніж тій, що колись була моїм усьому.
At 49, with Two Grown-Up Children and a Beloved Husband — He Chose Youth and Ruined Everything
At 49, with two grown-up kids and a loving husbandhe chose youth and destroyed everything. In a quiet little village...
If you think I do nothing for you, try living without me!” — wife finally snaps
“If you think I dont do anything for you, try living without me!” snapped Emily. That evening, the silence in...
Here’s the Truth About Your Fiancée, Son,” Said the Father Coldly, Handing Him a USB Drive
“Heres the truth about your fiancée,” his father said flatly, tossing a flash drive onto the table. Josh kept glancing...
Here’s the Truth About Your Bride,” Said the Father Coldly, Handing His Son a Flash Drive
Heres the truth about your fiancée, his father said flatly, holding out a flash drive. Edward kept glancing at his...
As Katya settled the bill, Sergei slipped away. Just as she began to pack the groceries, he made his exit. Upon leaving the shop, Katya spotted Sergei outside, casually smoking a cigarette.
While Emily paid for the groceries, James stood back. As she began packing the bags, he walked out of the...
Did Your Mother Just Assume I’m Her Personal Maid?” – Wife Draws the Line at Mother-in-Law’s Demands
**Diary Entry A Moment of Clarity** There comes a point when patience simply snapslike a thread pulled too tight. Mine...
A Sweet Treat on Someone Else’s Dime
A Slice of Someone Elses Pie “Put your hand on your heartmy blood pressures all over the place. The doctor...
My Stepson Challenged That Saying: Only Real Mothers Get to Sit Up Front!
**Diary Entry** I never thought Id be the one to challenge that sayingthat only *real* mothers belong in the front...