Connect with us

З життя

Я була жахливою матір’ю: син відрікається від мене при зустрічі

Published

on

Я знала, що була жахливою матір’ю. Прийшла побачити сина — «У мене немає матері», — відповів він і пішов.

Коли Данилові виповнилося три роки, наш сімейний світ розвалився — чоловік зібрав речі та пішов. Без пояснень, без жалю. Я залишилася сама з дитиною, без підтримки, з порожнім гаманцем і гіркою обрадою в серці. За кілька місяців я погодилася поїхати працювати за кордон — сподівалася стати на ноги та дати синові гідне майбутнє.

Даню я залишила на опіку своїй матері. Саме вона водила його до садочка, вчила віршики, прасувала шкільну форму, коли він пішов у перший клас. Саме бабуся заспокоювала його вночі, коли він плакав від туги. А я… Я надсилала посилки, гроші, листи. Але приїжджала — рідко. Завжди щось заважало: робота, побут, нові стосунки.

Так, я закохалася. В іншому місті, в іншій країні, в іншого чоловіка. І одного дня усвідомила, що син — не вписується в те нове життя. Я намагалася не визнавати, але так і було. Він став для мене чимось далеким, важким, болючим нагадуванням про те, від чого втекла.

Коли Данило закінчив школу, вступив до університету. Навчався відмінно. Влаштувався в міжнародну компанію і почав працювати у Німеччині. Літав різними країнами, зростав професійно. Я пишалася ним, хоч і здалеку.

Одного разу у Франції він познайомився з дівчиною на ім’я Соломія. Виявилося, що вона теж з України. Між ними спалахнуло почуття. Незабаром вони почали жити разом. А коли Соломія завагітніла, пара вирішила повернутися до Львова, зіграли весілля та купили квартиру. Народився їхній син, Марко. Данило мріяв про велику родину, але дружина була іншої думки — їй хотілося ще пожити для себе.

Він дедалі частіше їздив у відрядження, але намагався компенсувати це грішми, подарунками, подорожами. Жив на знос, але вважав, що робить все правильно.

Одного разу він повернувся з поїздки раніше — затримався майже на два місяці. Соломії вдома не було. Марко грав із нянею. Дівчина зніяковіла, сказала, що господиня пішла на фітес. Щось у голосі видавало брехню. Поки Данило розкладав із валізи подарунки, син радісно підбіг і, схопивши іграшку, скрикнув:

— У мене вже така є! Дядько Артем таку саму подарував!

Усе стало зрозуміло. Соломія зізналася: у неї роман із Артемом вже більше року, і вона не збирається це приховувати. «Ти завжди десь літаєш, я просто втомилася бути сама», — сказала вона.

Наступного дня Данило подвін подав на розлучення, забрав сина і більше ніколи не озирався назад.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × чотири =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

Кохання не знає меж

-Знаєш, серденько, як кажуть, не кожна Марта — Київсьна, не кожний Тарас — Одеський. Святих на цій грішній землі замало....

З життя1 годину ago

Двері, які закриваються для кохання

Богдан стояв перед знайомими дверима й не спроможнавсь натиснути дзвінок. У руці він тримав велику сумку з речами, а в...

З життя2 години ago

У цій родині ти залишився за бортом

– Тебе тут нема! – Єлениний голос аж дзвенів від гніву. – Зрозуміла? У цій родині тебе вже відтепер немає!...

З життя2 години ago

Легко мріяти — важко жити

М’яке постелище — твердий сон. «Ну що, цього разу сподіваюсь, ви не на три дні? Затримаєтесь довше? Оленко! Чого мовчиш?»...

З життя3 години ago

ВИДАТНЯ УНІКАЛЬНІСТЬ

Зазвичай про таких як я кажуть — «у неї дар». Я ж завжди вважав це покаранням. Але про все по...

З життя4 години ago

Осиротіле дитинство: історія втрати і сили

Й осиротіла в шість років. Мама чекала третю дитину, коли нас із сестрою вже було дві. Я все пам’ятаю: як...

З життя5 години ago

Ювілейний торт завершив святкування

Валентина Петренко аккуратно поправила дрожащими руками скатерть під сервізом та знову поглянула на годинник. До з’яви гостей залишалося менше години,...

З життя6 години ago

Неперевершене відкриття: забирайте близнюків, ви в списку батьків!

**Щоденниковий запис** Нічого не знаю, у графі “батько” записані ви, забирайте близнюків! Через три роки після розлучення я раптом став...