Connect with us

З життя

«Безсоромність замість виплати боргу: скандал на моєму ювілеї!»

Published

on

Ти мала сорок років, коли святкувала ювілей, і планувала провести його скромно, без зайвої пишноти. Та життя, як завжди, вміє перетворювати звичайну дату на справжню драму. За місяць до свята мені подзвонила Оксана — сестра мого чоловіка, з якою в нас від самого початку були напружені стосунки.

— Де збираєшся святкувати? — запитала вона так, ніби вже збирала валізи.

— Ще не думала, — зніяковіло відповіла я. Було зарано обговорювати, тим більше знаючи Оксанині звички.

— О, значить, гроші в тебе є. Позич нам з Іваном п’ять тисяч. Дуже потрібно, поверну максимум за два тижні, — благала вона своїм жалісливим голосом, від якого завжди мурашки бігли по спині.

Я не люблю ні позичати, ні давати в борг. Особливо таким, як Оксана. Від самого початку вона намагалася «випросити» в мене гроші — то на дітей, то на ремонт, то на зламану техніку. Я завжди відмовляла — ввічливо, але рішуче. Але цього разу вона взяла мене за живе.

— У дітей температура, треба ліки, — сказала вона, добиваючи «святим» аргументом.

Я здалася. Переказала гроші на картку. Пройшло два тижні — мовчання. Місяць — ні слова. Тоді я вирішила: на ювілеї сама нагадаю.

Святкували ми в затишній кав’ярні. Гості веселилися, лунали тости. Але я не знаходила собі місця. Оксана з чоловіком прийшли вчасно, жартували, їли, сміялися, наче нічого не сталось.

— Я позичила твоїй сестрі п’ять тисяч на ліки для дітей, вона обіцяла повернути за два тижні, — прошепотіла я чоловікові, коли він помітив мою нервозність.

— Не поверне, — різко відповів він, навіть не моргнувши. — Вона мені вже п’ять років винна три тисячі. Знаю її — грошей ти не побачиш.

Але я все ж вирішила поговорити.

— Оксано, привіт. Дякую, що прийшли. Хотіла заговорити… — почала я обережно, ніби ступала по тонкому льоду.

— Тут усе просто чудово! — перебила вона, цілуючи мене в щоку. — Страви божественні, особливо салат із кукурудзою — даси рецепт?

— Я не про це. Місяць тому ти позичала в мене гроші…

Оксана засміялася, запрокинувши голову:

— П’ять тисяч? Коли це я в тебе такі гроші брала? Ти завжди відмовляла, не пам’ятаю такого. Може, вигадала?

Я оніміла.

— Я перевела тобі гроші на картку, на ліки. Можу показати переказ, якщо не віриш, — сказала я, відчуваючи, як обличчя спалахує.

Оксана миттєво зблідніла, але швидко взяла себе в руки.

— А, так… Було таке. Просто я не запам’ятовую непотрібні мені речі, — процедила вона, схрестивши руки.

— Ти обіцяла повернути за два тижні. Пройшов місяць, я хотіла б отримати назад…

І тут почалося.

— Ти зовсім без совісті?! — вигукнула вона так, що всі за сусідніми столиками обернулися. — У мене діти хворіли, а ти з мене гроші вимагаєш! Звичайно, тобі не зрозуміти, адже у тебе власних дітей немає!

Мене ніби вдарили. Оксана йшла в атаку.

— А подарунок? Ми купили тобі подарунок! Просто забули вдома. До речі, на п’ять тисяч! Тож ми в розрахунку. Не очікувала від тебе такої жадібності!

— Який подарунок? Ви нічого не дарували, — тихо прошепотіла я, ошелешена.

— Забули! Але він є! — гаркнула Оксана. — Усе, ми йдемо! Іване, ходімо! Тут нас не поважають!

Її чоловік доїв курчачу ніжку, витер рукавом рота й мовчки пішов за нею.

Як тільки вони пішли, до мене підійшла свекруха — Ганна Миколаївна. Спокійно взяла мене під руку й відвела у бік.

— Сама винувата, що дала. Я своїй доньці не позичаю. Якщо й даю — знаю, що не поверне. Твої п’ять тисяч пішли на підвіску, яку ти бачила на її шиї.

У мене перехопило дух.

— І подарунка тобі ніхто не купував. Вигадка. Просто скажи дякую, що не здоров’ям розплатилася. Вважай — за науку, — і вона підморгнула, наче дала мені життєвий урок.

Оксана перестала з нами спілкуватися. Пройшло вісім місяців. Ні дзвінків, ні повідомлень. А потім раптом — не прийшло вітання. І вона образилася.

— Я думала, ви хоча б переказ зробите, — подзвонила й заявила з докором.

— А тобі нічого не надійшло? — здивувався мій чоловік. — Перевір жовтень минулого року. П’ять тисяч.

— Дуже смішно! — прошипіла вона і кинула трубку.

Ми більше не спілкувалися. Зустрілися через п’ять років — на похоронах Ганни Миколаївни. За півроку продали її квартиру, поділили гроші. І з того часу ніхто з нас не подзвонив першим. І, чесно кажучи, стало легше.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × три =

Також цікаво:

З життя38 хвилин ago

Get Out of Here, You Ugly Old Man!” They Shouted, Chasing Him from the Hotel. Only Later Did They Discover Who He Truly Was—But It Was Too Late.

“Get out of here, you filthy old man!” they shouted as they shoved him out of the hotel. Only later...

З життя2 години ago

Darling, could you pick me up from work? – She called her husband, hoping to avoid a tiring forty-minute journey on public transport after a long day.

**Diary Entry** *15th May 2023* Love, can you pick me up from work? Emily called her husband, hoping to skip...

З життя2 години ago

Listen, Mum,” Victor said softly when they were alone in the kitchen, “I’ve been thinking for a long time about whether to tell you this.

“Katie, Mum,” Victor began softly when they were alone in the kitchen, “I’ve been meaning to talk to you about...

З життя3 години ago

Get Out of Here, You Ugly Old Man!” They Yelled, Chasing Him from the Hotel. Only Later Did They Discover Who He Really Was—But It Was Too Late.

“Get out of here, you filthy old man!” they shouted after him as they threw him out of the hotel....

З життя3 години ago

You Can Think Whatever You Like About Me, but You’ll Never Prove a Thing” — Mother-in-Law Threatens, Forcing Her Daughter-in-Law into an Impossible Dilemma

“Think what you like about me, but youll never prove a thing,” the mother-in-law hissed, cornering her daughter-in-law with a...

З життя3 години ago

When the Roar of the Mercedes Engine Faded into the Trees, the Silence Weighed on Me Like a Heavy Blanket

**Diary Entry 12th October** When the rumble of the BMWs engine faded into the trees, the silence pressed down on...

З життя4 години ago

Why Did I Agree to Let My Son and Daughter-in-Law Move In with Me? I Still Don’t Know.

Why did I agree to let my son and his wife move in with me? I still dont know. Im...

З життя4 години ago

When I Stepped Out of the Shower After Standing Under the Water for Ten Minutes, Numb to Heat or Cold, He Was Already on the Couch Scrolling Through His Phone

When I stepped out of the showerwhere Id stood under the water for at least ten minutes, numb, not feeling...