Connect with us

З життя

Как свекровь испортила мой подарок её матери

Published

on

В небольшом городке под Петербургом, где огни кафе мерцают, словно огоньки в тумане, моя жизнь в 32 года омрачена конфликтом со свекровью, ранившим меня до глубины души. Меня зовут Алевтина, я замужем за Дмитрием, детей у нас нет, но вся моя страсть уходит в работу шеф-повара в дорогом ресторане. Недавно хозяин заведения попросил меня испечь торт для его пожилой матери, и я вложила в него всю душу. Но когда я подарила такой же торт маме свекрови, та унизила мои старания, и теперь я не знаю, как справиться с этой болью.

Семья, в которой я мечтала стать своей

Дмитрий — моя опора. Мы женаты пять лет, он работает в логистике, а я живу кулинарией. Свекровь, Галина Васильевна, живёт со своей восьмидесятилетней матерью, Валентиной Степановной, в соседнем районе. Галина Васильевна всегда была строгой, но я старалась: приезжала в гости, помогала, уважала её мать. Валентина Степановна — добрая, но слабенькая, и я хотела порадовать её на юбилей.

Моя работа — это не просто рецепты. Я создаю десерты, которые гости называют шедеврами. Когда хозяин ресторана, Виктор Петрович, подошёл ко мне и сказал: «Левушка, у мамы завтра день рождения, приготовь для неё что-то особенное», — я согласилась без раздумий. Я сделала торт — воздушный, с малиной и золотистой глазурью. Его мама была в восторге, а Виктор Петрович выдал мне премию — пять тысяч рублей.

Подарок, ставший оскорблением

Вдохновлённая успехом, я решила повторить торт для Валентины Степановны. Весь вечер я колдовала над бисквитом, украшала его с трепетом. В день рождения мы приехали к свекрови. Я вручила торт, рассказала, как старалась. Валентина Степановна улыбнулась, но Галина Васильевна тут же сморщила нос: «Алевтина, это что, твой ресторанный шик? Там же одна химия, бабушке нельзя такое. Лучше бы простой пирог испекла, как все нормальные люди».

Я онемела. Химия? Мой торт — из натуральных сливок и свежих ягод! Валентина Степановна попробовала кусочек и прошептала: «Вкусно», но свекровь перебила: «Мам, не ешь, тебе нельзя». Она сунула торт в холодильник, не дав даже разрезать, и поставила на стол свой пирог, приговаривая: «Вот это настоящее, без заморских штучек». Я стиснула зубы, чтобы не расплакаться.

Тихая ярость

Дома я рассказала Дмитрию. Он лишь вздохнул: «Лева, мама просто беспокоится за бабушку». Беспокоится? Она унизила меня при всех! Галина Васильевна всегда так: мою работу называет «не женской», намекает, что пора рожать, а не «пудрить людям мозги тортами». Мой торт, который восхитил маму Виктора Петровича, для неё — «понарошку».

Подруга Марина говорит: «Перестань ей что-то дарить, она этого не стоит». Но я хотела порадовать Валентину Степановну, а не свекровь. Дмитрий просит не ссориться: «Мама у нас такая, смирись». Но как смириться, если каждое еёНо как смириться, если каждое её слово оставляет во мне тихую, горькую трещину.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × 5 =

Також цікаво:

З життя7 хвилин ago

Шанс на помилку.

Гармидер у душі. Про татову коханку Олеся довідалась випадково – того дня вона прогуляла школу, бо супроводжувала подругу до тату-майстра....

З життя1 годину ago

Каву безхатьку – і раптом він у костюмі з’явився в її офісі!

Холодний понеділковий ранок у центрі Києва прорізав повітря гострим вітром, що заставляв навіть найелегантніших перехожих пришвидшити крок. Соломія Коваленко міцно...

З життя2 години ago

Вони Сприймали Мене Як Слугу На Весіллі — Поки Мій Мільярдерний Наречений Не Взяв Мікрофон

Я досі пам’ятаю аромат свіжих троянд на весіллі. Білосніжну скатертину, брязкіт кришталевих келихів, гомін сміху — ніщо не могло заглушити...

З життя3 години ago

Як Нінка планувала своє весілля

Ох, дивіться, як Оленка заміж збиралась Ніхто в селі не міг зрозуміти, чому Оленці так у коханні не щастить. Дівчина...

З життя4 години ago

Подвійне життя мого партнера

Подвійне життя моєї дружини — Ти знову не ночувала вдома, Оксан, — мій голос звучав рівно, майже холодно. Але всередині...

З життя5 години ago

ДВОЄ КРИЛ

Відтоді кожного ранку дивлюсь на сонце, що заглядає у вікно нашої нової квартири, і дякую долі за цей спокій та...

З життя6 години ago

Сусіди знали про Івана: бездолонний, безногий, юродивий, такий собі чотирилапий умілець з різними титулами.

Отаку історію тобі розкажу, про тих сусідів наших. Увесь квартал знав, що Іван — то безрука й безнога житлова худоба,...

З життя6 години ago

Їй сказали, що вона не може бути на церемонії… Але вона стала зіркою!

Того дня мало бути ідеальним. Сонце м’яко пробивалося крізь віття, вкриваючи золотим туманом ряди стільців та квіткові арки. Олена поправляла...