Connect with us

З життя

Как свекровь испортила мой подарок её матери

Published

on

В небольшом городке под Петербургом, где огни кафе мерцают, словно огоньки в тумане, моя жизнь в 32 года омрачена конфликтом со свекровью, ранившим меня до глубины души. Меня зовут Алевтина, я замужем за Дмитрием, детей у нас нет, но вся моя страсть уходит в работу шеф-повара в дорогом ресторане. Недавно хозяин заведения попросил меня испечь торт для его пожилой матери, и я вложила в него всю душу. Но когда я подарила такой же торт маме свекрови, та унизила мои старания, и теперь я не знаю, как справиться с этой болью.

Семья, в которой я мечтала стать своей

Дмитрий — моя опора. Мы женаты пять лет, он работает в логистике, а я живу кулинарией. Свекровь, Галина Васильевна, живёт со своей восьмидесятилетней матерью, Валентиной Степановной, в соседнем районе. Галина Васильевна всегда была строгой, но я старалась: приезжала в гости, помогала, уважала её мать. Валентина Степановна — добрая, но слабенькая, и я хотела порадовать её на юбилей.

Моя работа — это не просто рецепты. Я создаю десерты, которые гости называют шедеврами. Когда хозяин ресторана, Виктор Петрович, подошёл ко мне и сказал: «Левушка, у мамы завтра день рождения, приготовь для неё что-то особенное», — я согласилась без раздумий. Я сделала торт — воздушный, с малиной и золотистой глазурью. Его мама была в восторге, а Виктор Петрович выдал мне премию — пять тысяч рублей.

Подарок, ставший оскорблением

Вдохновлённая успехом, я решила повторить торт для Валентины Степановны. Весь вечер я колдовала над бисквитом, украшала его с трепетом. В день рождения мы приехали к свекрови. Я вручила торт, рассказала, как старалась. Валентина Степановна улыбнулась, но Галина Васильевна тут же сморщила нос: «Алевтина, это что, твой ресторанный шик? Там же одна химия, бабушке нельзя такое. Лучше бы простой пирог испекла, как все нормальные люди».

Я онемела. Химия? Мой торт — из натуральных сливок и свежих ягод! Валентина Степановна попробовала кусочек и прошептала: «Вкусно», но свекровь перебила: «Мам, не ешь, тебе нельзя». Она сунула торт в холодильник, не дав даже разрезать, и поставила на стол свой пирог, приговаривая: «Вот это настоящее, без заморских штучек». Я стиснула зубы, чтобы не расплакаться.

Тихая ярость

Дома я рассказала Дмитрию. Он лишь вздохнул: «Лева, мама просто беспокоится за бабушку». Беспокоится? Она унизила меня при всех! Галина Васильевна всегда так: мою работу называет «не женской», намекает, что пора рожать, а не «пудрить людям мозги тортами». Мой торт, который восхитил маму Виктора Петровича, для неё — «понарошку».

Подруга Марина говорит: «Перестань ей что-то дарить, она этого не стоит». Но я хотела порадовать Валентину Степановну, а не свекровь. Дмитрий просит не ссориться: «Мама у нас такая, смирись». Но как смириться, если каждое еёНо как смириться, если каждое её слово оставляет во мне тихую, горькую трещину.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

одинадцять − 1 =

Також цікаво:

З життя5 хвилин ago

Сестра з іншого світу

Сводна сестра Після роботи Віра заїхала до торгового центру. У головного бухгалтера через кілька днів ювілей. Їх відділ доручив Вірі...

З життя1 годину ago

Батько-вірність

**Батько-герой** Оксана з торбою продуктів повільно піднімалася сходами на третій поверх, рахуючи щаблі. Так само вони рахували разом із сином,...

З життя2 години ago

Привіт! Я був впевнений, що наша зустріч неминуча…

Минуло вже років з тих пір… Рік тому Дмитро їхав додому з роботи та раптом побачив її. Поки шукав розворот,...

З життя3 години ago

Повернись до мене…

Ори так до мене… Соломія ненавиділа своє тіло. З дитинства вона була повненькою і завжди заздрила худим однокласницям. Скільки вона...

З життя3 години ago

Привіт! Можна увійти? Я тут з іншого світу.

— Добрий день. Я дружина Юрка. Можна увійти?.. Тиждень медичний інститут гудів перед майбутніми змаганнями з волейболу. Команда лікарів грала...

З життя4 години ago

Сім’я мрії

**Ідеальна родина** — Ой, я боюсь, — зупинилася перед під’їздом Оксана. — Чого? Моїх батьків? — запитав Богдан і взяв...

З життя4 години ago

Винуватцем є дощ

Понад усім винний дощ День був похмурим, але до вечора небо зовсім затягло хмарами, і пішов дрібний, нудний дощик. Весняні...

З життя5 години ago

Перший крок – найважчий

**Перший блин комом** Олена була гарною дівчиною двадцяти семи років. У її житті все було, як у пісні: «Ми вибираємо,...