Connect with us

З життя

Вместо одиночества старушке с узелком судьба преподнесла счастье

Published

on

Старушка с узелком в руках приготовилась к одиночеству… но судьба, как истинная русская, подкинула ей сюрприз.

В любом возрасте жизнь может ударить посильнее сковородой. Особенно — когда тебе за семьдесят. Прожила, отдала всё, что могла, а в итоге — сидишь, как береза после бури: одинокая, скрипучая, и все мимо проходят. Хуже одиночества только предательство — когда те, ради кого душу рвала, вдруг разворачиваются спиной. И Дарья Степановна была уверена: её час настал.

В тот вечер она сидела в своей комнате, слушала, как за стеной возится на кухне невестка Людмила, и вспоминала. О сыне Витьке, которого уже три года как нет. О внуке Саше, который укатил в Москву и звонит раз в полгода. О себе — старой, неуклюжей, вечно «не к месту». Она чувствовала себя лишней. Поэтому даже не удивилась, когда в комнату вошла Людмила с лицом, как у бухгалтера перед сдачей отчёта:

— Дарья Степановна, собирайтесь. Отвезу вас в одно место. Думаю, вам понравится.

Старушку будто обухом стукнуло. Сердце ушло в пятки, пальцы вцепились в подлокотники кресла.

— Куда? — прохрипела она.

— Увидите, — уклонилась Людмила, глядя куда-то в сторону.

Этого было достаточно. Дарья Степановна знала, как бывает. Сначала терпят, потом злятся, а потом — без лишних слов — увозят. Туда, где пахнет казённой кашей и безысходностью. Где никто не обнимет и не скажет: «Мама, всё будет хорошо».

После смерти Вити она продала свою хрущёвку — деньги ушли на врачей, лекарства, бессонные ночи. Когда его не стало, она осталась одна. Идти было некуда, и Людмила разрешила ей пожить у них. Отношения всегда были, как лёд на Неве в апреле — вроде цело, но ходить страшно. Зато внучка Катюша — её радость — искренне любила бабушку, и это хоть как-то согревало душу.

— Можно я с Катюшей попрощаюсь? — тихо спросила Дарья Степановна, теребя край фартука.

— Ну конечно, — удивилась Людмила. — Только быстрее.

Собралась она быстро. Вещей — кот наплакал. Один потрёпанный узелок, в который она аккуратно сложила всё своё богатство: фотографии, тёплые носки, любимую кружку. У порога замерла, провела рукой по дверному косяку — будто прощалась с прошлым. Потом покорно поплёлась за невесткой. Мелкими шажками, будто по тонкому льду.

Всю дорогу Дарья Степановна смотрела в окно, но ничего не видела. Мир за стеклом казался чужим. Она ехала, как на казнь, и думала: «Ну почему Людка терпела её так долго? Почему не выставила раньше?»

— Приехали, — сказала Людмила.

Старушка подняла глаза. И ахнула. Вокруг — будто сошла картина Левитана: лес, речка, вдали холмы. Пахло хвоей и свежестью. Никаких больничных стен, казённых заборов. Только дом — маленький, деревянный, словно из сказки.

— Что это? — прошептала Дарья Степановна, теряясь.

Людмила глубоко вздохнула:

— Витя рассказывал, как вы мечтали о домике у реки. Я долго думала, как исполнить его мечту. Продала квартиру, и мы купили это место. Теперь будем жить все вместе. Катюше — отдельную квартиру в Екатеринбурге, чтобы начинала свою жизнь. А вы… здесь будете счастливы. Простите, что не сказала сразу — хотела сюрприз сделать.

Дарья Степановна замерла. Не верила. Не понимала. Стояла с узелком, который сжимала, как последнюю надежду, и смотрела на невестку. А потом — разрыдалась. Не от горя. Не от страха. А оттого, что её услышали. Что она кому-то нужна. Что её не бросили.

— Прости меня, Люда… За все мои ворчания, за упрёки. Я была не права, — прошептала она, обнимая невестку.

— Да ладно, Дарья Степановна. Всё позади. Теперь мы семья. Я всегда буду рядом.

Они стояли посреди нового двора, обнявшись, как родные. А за их спинами журчала речка, шептались берёзы, и начиналась новая жизнь — где старость не страшна, а любовь — не понарошку.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × 2 =

Також цікаво:

З життя10 хвилин ago

ДВОЄ КРИЛ

Відтоді кожного ранку дивлюсь на сонце, що заглядає у вікно нашої нової квартири, і дякую долі за цей спокій та...

З життя1 годину ago

Сусіди знали про Івана: бездолонний, безногий, юродивий, такий собі чотирилапий умілець з різними титулами.

Отаку історію тобі розкажу, про тих сусідів наших. Увесь квартал знав, що Іван — то безрука й безнога житлова худоба,...

З життя1 годину ago

Їй сказали, що вона не може бути на церемонії… Але вона стала зіркою!

Того дня мало бути ідеальним. Сонце м’яко пробивалося крізь віття, вкриваючи золотим туманом ряди стільців та квіткові арки. Олена поправляла...

З життя2 години ago

Лена намагається впоратись після розриву, але свекруха приносить несподівані проблеми.

Не можу знайти спокою. На руках дрімала маленька Софійка, а я все стою біля вікна. Годину вже минуло, а відійти...

З життя2 години ago

Можливість помилитися.

Коли Олеся випадково дізналася про батькову коханку, світ став химерним як сни. Він прогулював школу, щоб супроводжувати подругу Мар’яну до...

З життя2 години ago

Вона пригостила кавою бездомного… а потім він увійшов до її офісу у костюмі.

Сьогодні пройнятий холодом понеділок у Києві. Вітер ріже крізь шарфи, навіть найстильніші перехожі поспішають швидше. Я, Соломия Коваленко, міцніше стискаю...

З життя2 години ago

Я вважала, що знайшла своє щастя…

Лена вже розраховувалася в касі, а Микола стояв осторонь. Коли вона почала розкладати продукти по пакетам, він і зовсім вийшов...

З життя4 години ago

Сміються з бідної старушки в лікарні, поки не з’явився знаменитий лікар із несподіваним повідомленням…

У лікарні тривав звичайний робочий день. В залі очікування люди, занурені в свої клопоти – хтось гортав телефон, хтось байдуже...