Connect with us

З життя

Вместо одиночества старушке с узелком судьба преподнесла счастье

Published

on

Старушка с узелком в руках приготовилась к одиночеству… но судьба, как истинная русская, подкинула ей сюрприз.

В любом возрасте жизнь может ударить посильнее сковородой. Особенно — когда тебе за семьдесят. Прожила, отдала всё, что могла, а в итоге — сидишь, как береза после бури: одинокая, скрипучая, и все мимо проходят. Хуже одиночества только предательство — когда те, ради кого душу рвала, вдруг разворачиваются спиной. И Дарья Степановна была уверена: её час настал.

В тот вечер она сидела в своей комнате, слушала, как за стеной возится на кухне невестка Людмила, и вспоминала. О сыне Витьке, которого уже три года как нет. О внуке Саше, который укатил в Москву и звонит раз в полгода. О себе — старой, неуклюжей, вечно «не к месту». Она чувствовала себя лишней. Поэтому даже не удивилась, когда в комнату вошла Людмила с лицом, как у бухгалтера перед сдачей отчёта:

— Дарья Степановна, собирайтесь. Отвезу вас в одно место. Думаю, вам понравится.

Старушку будто обухом стукнуло. Сердце ушло в пятки, пальцы вцепились в подлокотники кресла.

— Куда? — прохрипела она.

— Увидите, — уклонилась Людмила, глядя куда-то в сторону.

Этого было достаточно. Дарья Степановна знала, как бывает. Сначала терпят, потом злятся, а потом — без лишних слов — увозят. Туда, где пахнет казённой кашей и безысходностью. Где никто не обнимет и не скажет: «Мама, всё будет хорошо».

После смерти Вити она продала свою хрущёвку — деньги ушли на врачей, лекарства, бессонные ночи. Когда его не стало, она осталась одна. Идти было некуда, и Людмила разрешила ей пожить у них. Отношения всегда были, как лёд на Неве в апреле — вроде цело, но ходить страшно. Зато внучка Катюша — её радость — искренне любила бабушку, и это хоть как-то согревало душу.

— Можно я с Катюшей попрощаюсь? — тихо спросила Дарья Степановна, теребя край фартука.

— Ну конечно, — удивилась Людмила. — Только быстрее.

Собралась она быстро. Вещей — кот наплакал. Один потрёпанный узелок, в который она аккуратно сложила всё своё богатство: фотографии, тёплые носки, любимую кружку. У порога замерла, провела рукой по дверному косяку — будто прощалась с прошлым. Потом покорно поплёлась за невесткой. Мелкими шажками, будто по тонкому льду.

Всю дорогу Дарья Степановна смотрела в окно, но ничего не видела. Мир за стеклом казался чужим. Она ехала, как на казнь, и думала: «Ну почему Людка терпела её так долго? Почему не выставила раньше?»

— Приехали, — сказала Людмила.

Старушка подняла глаза. И ахнула. Вокруг — будто сошла картина Левитана: лес, речка, вдали холмы. Пахло хвоей и свежестью. Никаких больничных стен, казённых заборов. Только дом — маленький, деревянный, словно из сказки.

— Что это? — прошептала Дарья Степановна, теряясь.

Людмила глубоко вздохнула:

— Витя рассказывал, как вы мечтали о домике у реки. Я долго думала, как исполнить его мечту. Продала квартиру, и мы купили это место. Теперь будем жить все вместе. Катюше — отдельную квартиру в Екатеринбурге, чтобы начинала свою жизнь. А вы… здесь будете счастливы. Простите, что не сказала сразу — хотела сюрприз сделать.

Дарья Степановна замерла. Не верила. Не понимала. Стояла с узелком, который сжимала, как последнюю надежду, и смотрела на невестку. А потом — разрыдалась. Не от горя. Не от страха. А оттого, что её услышали. Что она кому-то нужна. Что её не бросили.

— Прости меня, Люда… За все мои ворчания, за упрёки. Я была не права, — прошептала она, обнимая невестку.

— Да ладно, Дарья Степановна. Всё позади. Теперь мы семья. Я всегда буду рядом.

Они стояли посреди нового двора, обнявшись, как родные. А за их спинами журчала речка, шептались берёзы, и начиналась новая жизнь — где старость не страшна, а любовь — не понарошку.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

11 − 5 =

Також цікаво:

З життя16 хвилин ago

Батько-вірність

**Батько-герой** Оксана з торбою продуктів повільно піднімалася сходами на третій поверх, рахуючи щаблі. Так само вони рахували разом із сином,...

З життя1 годину ago

Привіт! Я був впевнений, що наша зустріч неминуча…

Минуло вже років з тих пір… Рік тому Дмитро їхав додому з роботи та раптом побачив її. Поки шукав розворот,...

З життя2 години ago

Повернись до мене…

Ори так до мене… Соломія ненавиділа своє тіло. З дитинства вона була повненькою і завжди заздрила худим однокласницям. Скільки вона...

З життя2 години ago

Привіт! Можна увійти? Я тут з іншого світу.

— Добрий день. Я дружина Юрка. Можна увійти?.. Тиждень медичний інститут гудів перед майбутніми змаганнями з волейболу. Команда лікарів грала...

З життя3 години ago

Сім’я мрії

**Ідеальна родина** — Ой, я боюсь, — зупинилася перед під’їздом Оксана. — Чого? Моїх батьків? — запитав Богдан і взяв...

З життя3 години ago

Винуватцем є дощ

Понад усім винний дощ День був похмурим, але до вечора небо зовсім затягло хмарами, і пішов дрібний, нудний дощик. Весняні...

З життя4 години ago

Перший крок – найважчий

**Перший блин комом** Олена була гарною дівчиною двадцяти семи років. У її житті все було, як у пісні: «Ми вибираємо,...

З життя4 години ago

Дочка для щастя

Дочка для себе Марійка увійшла в квартиру й заслухалася. Швидко скинула плащ, черевики й одразу пройшла у кімнату до мами....