Connect with us

З життя

Старая собака вместо внуков: молчание и вина

Published

on

Она променяла внуков на старого пса, а потом молча хоронила свою вину

— Татьяна, забери своего сорванца! Он доводит моего бедного Барсика! — резко бросила Нина Степановна, тыча пальцем в потрёпанного пса, дрожавшего в углу. — Я же сказала — немедленно!

Татьяна, побледнев, отвела маленького Ваню в сторону и прошептала: «Прости, солнышко».

Из кабинета вышел Виктор, устало проводя рукой по лицу:

— Опять скандал? Вы мне весь рабочий день испортили!

— Рабочий день! — фыркнула свекровь. — Мой Барсик и так на ладан дышит, а вы со своими воплями и пелёнками! Всё, хватит! Живите сами! Или думали, вечно на моей шее сидеть?

— Мам, ну зачем так? Мы помогаем, Таня по хозяйству всё делает…

— Мне всё равно! Я своё отжила, теперь вы живите! Собирайтесь. Три дня — и чтобы духу вашего не было!

Виктор зло глянул на пса и молча захлопнул дверь. Таня подошла к кроваткам, где спали её двойняшки, присела на край и расплакалась.

— Уедем сегодня, — сказал муж, сжимая её плечи.

— Куда, Витя? Денег нет, жилья нет…

— Серёга ключи оставил, уехал в отпуск. Поживём там, я подработаю. Всё наладится, Тань, обещаю.

Она кивнула и стала собирать вещи. На прощание Нина Степановна даже не вышла — лишь крикнула из кухни:

— Уезжаете? Ну и доброго пути!

Но судьба приготовила им иной путь. В такси, увозившем их, на полном ходу врезался грузовик. Виктор и дети погибли сразу. Таня выжила, но попала в реанимацию в критическом состоянии.

Она пролежала в коме два месяца. И в один промозглый день её веки дрогнули. Первой, кого она увидела, была Нина Степановна.

— Танюша, родная! Слава богу, очнулась… — прижимала она её руки к щекам.

— Кто… вы? — едва выдавила Таня.

— Мама… — солгала свекровь, пряча дрожь в голосе.

Нина Степановна скрыла правду. Уговорила врачей не говорить ничего. «Не время», — решила она. Вещи Вити и малышей выбросила, фото спрятала на антресоли. Она хотела отмотать время назад. Хоть что-то исправить.

Таню выписали. Дома она медленно приходила в себя. Единственным, кому она доверяла, был физиотерапевт Игорь. С ним она улыбалась. А Нина Степановна… её прикосновения казались чужими, ледяными.

Однажды свекровь, протирая пыль, встала на табурет. Нога подкосилась, она упала и сломала бедро. Таня отвезла её в больницу, но дома остались документы.

Вернувшись, она заметила коробку на антресоли. Открыла. Фотографии. Она, Витя, двойняшки… Всё всплыло в памяти. Боль пронзила голову. Таня закричала.

Она ворвалась в больницу, сжимая снимки.

— Говорите правду… Где мои дети? Где Витя?!

Нина Степановна разрыдалась. Впервые искренне. Слёзы вины, горя, раскаяния. Но молчала — будто ножом по сердцу. Таня рухнула без чувств.

Очнувшись, она выбежала на улицу. Под дождём, не видя дороги, мчалась к мосту. Смотрела на воду. «Шаг — и тишина. Конец…»

И вдруг — крепкие руки. Это был Игорь.

— Таня… Я не отпущу. Плачь. Кричи. Но не уходи. Я с тобой.

Она вжалась в его грудь и рыдала, как никогда. Он молча гладил её по волосам.

Впереди было многое — прощение, боль, жизнь с нуля. Но в тот момент, под холодным дождём, началась новая страница. Без былого счастья, но с проблеском надежды.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × 4 =

Також цікаво:

З життя17 хвилин ago

Сусіди знали про Івана: бездолонний, безногий, юродивий, такий собі чотирилапий умілець з різними титулами.

Отаку історію тобі розкажу, про тих сусідів наших. Увесь квартал знав, що Іван — то безрука й безнога житлова худоба,...

З життя23 хвилини ago

Їй сказали, що вона не може бути на церемонії… Але вона стала зіркою!

Того дня мало бути ідеальним. Сонце м’яко пробивалося крізь віття, вкриваючи золотим туманом ряди стільців та квіткові арки. Олена поправляла...

З життя1 годину ago

Лена намагається впоратись після розриву, але свекруха приносить несподівані проблеми.

Не можу знайти спокою. На руках дрімала маленька Софійка, а я все стою біля вікна. Годину вже минуло, а відійти...

З життя1 годину ago

Можливість помилитися.

Коли Олеся випадково дізналася про батькову коханку, світ став химерним як сни. Він прогулював школу, щоб супроводжувати подругу Мар’яну до...

З життя1 годину ago

Вона пригостила кавою бездомного… а потім він увійшов до її офісу у костюмі.

Сьогодні пройнятий холодом понеділок у Києві. Вітер ріже крізь шарфи, навіть найстильніші перехожі поспішають швидше. Я, Соломия Коваленко, міцніше стискаю...

З життя1 годину ago

Я вважала, що знайшла своє щастя…

Лена вже розраховувалася в касі, а Микола стояв осторонь. Коли вона почала розкладати продукти по пакетам, він і зовсім вийшов...

З життя3 години ago

Сміються з бідної старушки в лікарні, поки не з’явився знаменитий лікар із несподіваним повідомленням…

У лікарні тривав звичайний робочий день. В залі очікування люди, занурені в свої клопоти – хтось гортав телефон, хтось байдуже...

З життя4 години ago

На весіллі зі мною обходилися як з прислугою — поки мій мільярдер-фіancé не взяв мікрофон

Я досі пам’ятаю аромат свіжих троянд на весіллі. Кришталевий брязкіт келихів, гомін сміху — ніщо не могло заглушити те почуття...