Connect with us

З життя

Старая собака вместо внуков: молчание и вина

Published

on

Она променяла внуков на старого пса, а потом молча хоронила свою вину

— Татьяна, забери своего сорванца! Он доводит моего бедного Барсика! — резко бросила Нина Степановна, тыча пальцем в потрёпанного пса, дрожавшего в углу. — Я же сказала — немедленно!

Татьяна, побледнев, отвела маленького Ваню в сторону и прошептала: «Прости, солнышко».

Из кабинета вышел Виктор, устало проводя рукой по лицу:

— Опять скандал? Вы мне весь рабочий день испортили!

— Рабочий день! — фыркнула свекровь. — Мой Барсик и так на ладан дышит, а вы со своими воплями и пелёнками! Всё, хватит! Живите сами! Или думали, вечно на моей шее сидеть?

— Мам, ну зачем так? Мы помогаем, Таня по хозяйству всё делает…

— Мне всё равно! Я своё отжила, теперь вы живите! Собирайтесь. Три дня — и чтобы духу вашего не было!

Виктор зло глянул на пса и молча захлопнул дверь. Таня подошла к кроваткам, где спали её двойняшки, присела на край и расплакалась.

— Уедем сегодня, — сказал муж, сжимая её плечи.

— Куда, Витя? Денег нет, жилья нет…

— Серёга ключи оставил, уехал в отпуск. Поживём там, я подработаю. Всё наладится, Тань, обещаю.

Она кивнула и стала собирать вещи. На прощание Нина Степановна даже не вышла — лишь крикнула из кухни:

— Уезжаете? Ну и доброго пути!

Но судьба приготовила им иной путь. В такси, увозившем их, на полном ходу врезался грузовик. Виктор и дети погибли сразу. Таня выжила, но попала в реанимацию в критическом состоянии.

Она пролежала в коме два месяца. И в один промозглый день её веки дрогнули. Первой, кого она увидела, была Нина Степановна.

— Танюша, родная! Слава богу, очнулась… — прижимала она её руки к щекам.

— Кто… вы? — едва выдавила Таня.

— Мама… — солгала свекровь, пряча дрожь в голосе.

Нина Степановна скрыла правду. Уговорила врачей не говорить ничего. «Не время», — решила она. Вещи Вити и малышей выбросила, фото спрятала на антресоли. Она хотела отмотать время назад. Хоть что-то исправить.

Таню выписали. Дома она медленно приходила в себя. Единственным, кому она доверяла, был физиотерапевт Игорь. С ним она улыбалась. А Нина Степановна… её прикосновения казались чужими, ледяными.

Однажды свекровь, протирая пыль, встала на табурет. Нога подкосилась, она упала и сломала бедро. Таня отвезла её в больницу, но дома остались документы.

Вернувшись, она заметила коробку на антресоли. Открыла. Фотографии. Она, Витя, двойняшки… Всё всплыло в памяти. Боль пронзила голову. Таня закричала.

Она ворвалась в больницу, сжимая снимки.

— Говорите правду… Где мои дети? Где Витя?!

Нина Степановна разрыдалась. Впервые искренне. Слёзы вины, горя, раскаяния. Но молчала — будто ножом по сердцу. Таня рухнула без чувств.

Очнувшись, она выбежала на улицу. Под дождём, не видя дороги, мчалась к мосту. Смотрела на воду. «Шаг — и тишина. Конец…»

И вдруг — крепкие руки. Это был Игорь.

— Таня… Я не отпущу. Плачь. Кричи. Но не уходи. Я с тобой.

Она вжалась в его грудь и рыдала, как никогда. Он молча гладил её по волосам.

Впереди было многое — прощение, боль, жизнь с нуля. Но в тот момент, под холодным дождём, началась новая страница. Без былого счастья, но с проблеском надежды.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × 5 =

Також цікаво:

З життя20 хвилин ago

Того літнього дня на річці…

Того літа на річці… Родина Варі була дружною. Коли вона вчилася в третьому класі, у неї народилася сестра Олеся. Роль...

З життя1 годину ago

Привіт! Можна увійти? Я тут з іншого світу.

— Добрий день. Я дружина Юрка. Можна увійти?.. Тиждень медичний інститут гудів перед майбутніми змаганнями з волейболу. Команда лікарів грала...

З життя2 години ago

Чекаючи на мене

Ось адаптована історія: Почекай мене Микита вийшов із вагона на перон і глибоко вдихнув. У рідному місті навіть повітря інше...

З життя3 години ago

Розлучення? Я вибираю тата!

Чи ви розлучаєтеся? Я залишуся з татом Марійка давно відчувала, що їхні стосунки з Богданом дали тріщину. Відчуття охололи, любов...

З життя4 години ago

Сестра з іншого світу

Сводна сестра Після роботи Віра заїхала до торгового центру. У головного бухгалтера через кілька днів ювілей. Їх відділ доручив Вірі...

З життя5 години ago

Батько-вірність

**Батько-герой** Оксана з торбою продуктів повільно піднімалася сходами на третій поверх, рахуючи щаблі. Так само вони рахували разом із сином,...

З життя6 години ago

Привіт! Я був впевнений, що наша зустріч неминуча…

Минуло вже років з тих пір… Рік тому Дмитро їхав додому з роботи та раптом побачив її. Поки шукав розворот,...

З життя7 години ago

Повернись до мене…

Ори так до мене… Соломія ненавиділа своє тіло. З дитинства вона була повненькою і завжди заздрила худим однокласницям. Скільки вона...