Connect with us

З життя

Позор на празднике разорвал связь с сыном

Published

on

Знаешь, вот какая история приключилась со мной. Меня зовут Татьяна, живу в тихом городке под Нижним Новгородом, где все друг друга знают, а слухи разлетаются быстрее, чем чайки над Волгой. С мужем, Сергеем Ивановичем, живём душа в душу больше тридцати лет, вырастили двоих — сына Дмитрия и дочь Анастасию. Муж у меня всегда кормилец был, вот я и посвятила себя дому, детям, покою семейному. Никогда не жалела — душа радовалась.

Дети давно выпорхнули из гнезда. Настя замужем в Италию уехала, виноградники там да море, звонит часто — слышно, что счастлива. А Димка ближе остался — в Самаре живёт, с женой Катей. Я всегда им гордилась: крепкая семья, должность хорошая в банке, люди уважают.

Мы с мужем на пенсии, но не бедствуем — хватает на всё. Детям никогда не грузили своими проблемами, наоборот, сами им помогали, если что. Поэтому когда Димка позвал нас на празднование 15-летия их свадьбы, я обрадовалась. Банкет в дорогом ресторане в центре, гости, музыка — думала, будет тёплый, душевный вечер.

Народу собралось — глаз не оторвать: друзья, коллеги, родня. Все весёлые, тосты говорят, смеются. Потом пошло «вспомнить молодость» — гости начали рассказывать забавные истории. И тут Димка мне кивает: «Мама, а ты нам что-нибудь из детства расскажи!» Ну, я растрогалась — сынок хочет, чтобы я поделилась.

Вспомнила, как он в пять лет любил в Настины платья наряжаться, с бантами в волосах ходил и важным голосом заявлял: «Я теперь королева!» Милота же! Рассказала — гости улыбаются, кто-то даже «ах» сказал. Мне казалось, всем приятно.

А через пять минут Дмитрий подходит — лицо белее стены. «Мать, ты что наделала? — шепчет сквозь зубы. — На весь коллектив меня опозорила!» Я онемела. Как так? Ведь с любовью же говорила! Попыталась объяснить, но он даже слушать не стал, отвернулся. Весь вечер от меня шарахался, будто я прокажённая.

Прошло две недели — тишина. Звоню — трубку бросает. В отчаянии поехала к нему. Встретил на пороге, взгляд ледяной: «Не хочу тебя видеть. Ты меня перед всеми унизила. Как я теперь на людей смотреть буду?» Словно ножом по сердцу. Я плачу, объясняю — он дверь закрыл.

Уже два месяца, как мы не говорим. Сын, которого носила под сердцем, растила, ночами не спала — отвернулся из-за пустяка. Всё перебираю в голове: неужели я такая слепая? Может, действительно не понимаю его мир?

Настя в шоке: «Да как он мог, мам?!» Её поддержка греет, но боль не унять. Неужели из-за одной глупой истории я потеряла сына? Как с этим жить — не знаю.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × 2 =

Також цікаво:

З життя14 хвилин ago

Ключі від моєї свободи: прощавай, мама…

— Ключі від нашої квартири я забираю. Ти більше ні копійки не отримаєш від мене, мамо… Соломія познайомилася з Тарасом...

З життя21 хвилина ago

Остання жертва

**Березень, 12, 2024** «Мамо, треба поговорити.» «Отаке невтішне початку…» – Іванна тривожно глянула на сина. Хлопець завжди був слухняним, розумним,...

З життя1 годину ago

Вартість радості

**Ціна щастя** Лежачи на дивані, Денис прикрив очі й прислухався до звуків у домі та за вікном. Крізь склопакети долинали...

З життя1 годину ago

Святковий подарунок

**Новорічний сюрприз** Оля поспішала додому, не зважаючи на ожеледицю під ногами. Ще б пак — у її сумці лежали два...

З життя2 години ago

Складний вибір

**Важке рішення** – Бабу, я не хочу кашу, — тихо відсунув від себе тарілку Максимко, не зводячи з Тамари очей....

З життя2 години ago

Сила братства чоловіків

**Чоловіча дружба** Олексій зупинив «Богдан» біля торговельного центру. Виходити з теплого салону не хотілося. Вчора йшов мокрий сніг, який перейшов...

З життя3 години ago

Чи справді це мій син?

Марійка піднялася на другий поверх офісу, не зустрівши колег, і була цьому рада. Їй не хотілася бачити співчутливі погляди, відповідати...

З життя3 години ago

Вибір між правдою та брехнею: йди геть!

**Щоденник** “Не маєш чим виправдатися переді мною,” – різко підняла руку Олена, показуючи матері на двері. “Іди геть!” Олена вийшла...