Connect with us

З життя

Урок жизни: выписавшись из больницы, я столкнулась с жестокой реальностью

Published

on

В тихом посёлке под Владивостоком, где старые деревянные дома помнят смех и слёзы многих поколений, моя жизнь, отданная детям, обернулась предательством. Меня, Светлану Петровну, выписали из больницы со словами: “Вам нельзя быть одной”. Горькая ирония — те, ради кого я жила, оказались чужими людьми.

Оглядываясь назад, я снова и снова спрашиваю себя: “В чём моя ошибка?” Была ли я плохой матерью? Оставшись вдовой с крошечным Ваней на руках и семилетней Дашей, я крутилась как белка в колесе. Подработки, ночные смены, кредиты — лишь бы дети не знали нужды. Я не жалела себя, зная: кроме меня, о них не позаботится никто.

Всё отдала, ничего не прося взамен. Даша стала врачом, Ваня — инженером. Пока здоровье позволяло, я нянчила внуков — Максимку и Тимошу. Возила их в школу, кормила блинами по выходным, отдавала последние деньги на игрушки. Радовалась, думая: “Когда-нибудь и мне помогут…”

Но судьба решила иначе. После инфаркта я попала в больницу. Даша зашла на пять минут, Ваня звонил раз в неделю. А когда врачи отпустили меня домой, дети тут же свалили на меня внуков. Я, едва стоящая на ногах, варила им суп, проверяла уроки. Через месяц меня снова скрутило — ноги отказали.

“Ваня, помоги!” — умоляла я. “Мать, мне совещание!” — отмахнулся сын. Даша даже трубку не взяла. Пришлось вызывать такси. Врачи развели руками: “Без ухода не выживете”. А мои драгоценные дети устроили скандал прямо в палате!

“У меня же двушка в ипотеке!” — кричала Даша. “Жена беременна, нам не до тебя!” — орал Ваня. Словно я не мать, а старый диван, который некуда деть. “Убирайтесь!” — выдохнула я сквозь слёзы. Они ушли. Навсегда.

Но жизнь подарила мне неожиданный подарок. Молодая соседка Наташа, которая одна тянет дочку-школьницу, узнала про мою беду. “Бабушка, давайте я вам помогу”, — сказала она просто. Теперь Наташа варит мне борщ, ходит в аптеку. Я отдаю ей половину пенсии — 15 тысяч рублей, остальное уходит на квартплату.

Мои “родные” даже не звонят. Особенно после того, как прознали, что хочу оставить квартиру Наташе. А я… я всё жду. Жду, что Ваня принесёт мне пирожков, как в детстве. Что Даша обнимет и скажет: “Прости, мама”. Но в душе уже знаю правду — иногда чужие люди становятся ближе крови.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

десять − вісім =

Також цікаво:

З життя25 хвилин ago

Я відчував твій слух, мамо

— Бабусь, казку розкажеш? — запитав шестирічний Дениско. — Лише коротку. Вже час спати. Завтра в садочок не прокинешся, —...

З життя32 хвилини ago

Врятування від самотності

**Порятунок від самотності** Оксана прокинулася пізно. Перша думка — проспала. А ж дочка з онуком скоро схочуть, а в неї...

З життя1 годину ago

Остання жертва

**Остання жертва** — Мам, мені треба з тобою поговорити. — Отаке тривожне початкове речення. — Ірина з тривогою подивилася на...

З життя2 години ago

Дощ веде до щастя

Дощ іде на щастя Після спекотного літа настала холодна й пронизлива осінь, з пронизливими вітрами та нескінченними дощами. По дорозі...

З життя3 години ago

Святковий подарунок несподіванки

**Новорічний сюрприз** Оля спішила додому, не зважаючи на ожеледицю під ногами. Що й казати — у її сумочці лежали два...

З життя3 години ago

Тобі не втекти від відповідальності, мама

Марiя смажила деруни, коли в двері подзвонили. Вона вийшла з кухнi, щоб відкрити. “Мамо, це до мене”, — зупинив її...

З життя4 години ago

Сила братства

Чоловіча дружба Олег зупинив «Тойоту» біля торгового центру. Виходити з теплого салону не хотілося. Вчора йшов мокрий сніг, що переходив...

З життя5 години ago

Чи це мій син?

Ось адаптована історія, переписана для української культури: Марійка піднялася на другий поверх офісу, не зустрівши жодного колеги, і була цьому...