Connect with us

З життя

Урок жизни: выписавшись из больницы, я столкнулась с жестокой реальностью

Published

on

В тихом посёлке под Владивостоком, где старые деревянные дома помнят смех и слёзы многих поколений, моя жизнь, отданная детям, обернулась предательством. Меня, Светлану Петровну, выписали из больницы со словами: “Вам нельзя быть одной”. Горькая ирония — те, ради кого я жила, оказались чужими людьми.

Оглядываясь назад, я снова и снова спрашиваю себя: “В чём моя ошибка?” Была ли я плохой матерью? Оставшись вдовой с крошечным Ваней на руках и семилетней Дашей, я крутилась как белка в колесе. Подработки, ночные смены, кредиты — лишь бы дети не знали нужды. Я не жалела себя, зная: кроме меня, о них не позаботится никто.

Всё отдала, ничего не прося взамен. Даша стала врачом, Ваня — инженером. Пока здоровье позволяло, я нянчила внуков — Максимку и Тимошу. Возила их в школу, кормила блинами по выходным, отдавала последние деньги на игрушки. Радовалась, думая: “Когда-нибудь и мне помогут…”

Но судьба решила иначе. После инфаркта я попала в больницу. Даша зашла на пять минут, Ваня звонил раз в неделю. А когда врачи отпустили меня домой, дети тут же свалили на меня внуков. Я, едва стоящая на ногах, варила им суп, проверяла уроки. Через месяц меня снова скрутило — ноги отказали.

“Ваня, помоги!” — умоляла я. “Мать, мне совещание!” — отмахнулся сын. Даша даже трубку не взяла. Пришлось вызывать такси. Врачи развели руками: “Без ухода не выживете”. А мои драгоценные дети устроили скандал прямо в палате!

“У меня же двушка в ипотеке!” — кричала Даша. “Жена беременна, нам не до тебя!” — орал Ваня. Словно я не мать, а старый диван, который некуда деть. “Убирайтесь!” — выдохнула я сквозь слёзы. Они ушли. Навсегда.

Но жизнь подарила мне неожиданный подарок. Молодая соседка Наташа, которая одна тянет дочку-школьницу, узнала про мою беду. “Бабушка, давайте я вам помогу”, — сказала она просто. Теперь Наташа варит мне борщ, ходит в аптеку. Я отдаю ей половину пенсии — 15 тысяч рублей, остальное уходит на квартплату.

Мои “родные” даже не звонят. Особенно после того, как прознали, что хочу оставить квартиру Наташе. А я… я всё жду. Жду, что Ваня принесёт мне пирожков, как в детстве. Что Даша обнимет и скажет: “Прости, мама”. Но в душе уже знаю правду — иногда чужие люди становятся ближе крови.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

10 + чотирнадцять =

Також цікаво:

З життя3 години ago

Вона вийшла заміж за чоловіка з величезним досвідом, щоб врятувати свою родину — але те, що сталося далі, змінило її життя назавжди.

Коли двадцятиоднорічна Соломія Ковальчук увійшла до палацу шлюбів з букетом білих лілій та тремтячою посмішкою, всі зупинили погляди. Поряд, спокійний...

З життя4 години ago

Любов, що дійшла до краю часу

Ох, слухай, Ганна Петрівна розбирала старі речі, знайшла коробку з фото. І натрапила на знімок з випускного. Сорок літ тому...

З життя6 години ago

Він стрибнув з вертольота, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Я не мав бути біля води того дня. Лише коротка перерва від зміни в кафе на дніпровській набережній у Києві....

З життя8 години ago

Дочка пробачила, а я — ні

Валентина Петривна розглядала себе у дзеркалі, підправляючи сірий костюм. Сьогодні Солопійці виповнилося тридцять. Перший день народження доньки за останні вісім...

З життя11 години ago

Заміжня, але на самоті

Олено, ну поясни мені, як це розуміти? — сусідка Ганна Іванівна стояла на порозі з авоською й похитувала головою. —...

З життя14 години ago

Протягом 23 років я віддав усе своє життя сину з паралічем. Потім прихована камера розкрила правду, якої я ніколи не очікував.

Двадцять три роки я присвятила життя паралізованому синові. Доки прихована камера не показала правду, якої я ніколи не очікувала. Колись...

З життя14 години ago

Щастя в тіні чорного

Орина сиділа надворі крамниці й спостерігала за суєтою. Автобуси під’їжджали, визираючи пасажирів, люди поспішали кудись, а вона мусіла вирішити —...

З життя17 години ago

НЕ МОЖУ ЗІРВАТИ ЦЕЙ ПРЕДМЕТ!

“Зайди, Андрію!” – почув я по внутрішньому зв’язку від начальника. Зрозумів – знову дістане мені. І було за що. “Сідай,...