Connect with us

З життя

Знакомство с родителями жениха обернулось скандалом из-за его матери

Published

on

В небольшом городке под Казанью, где старые деревянные дома хранят тепло и запах бабушкиных пирогов, мои мечты о счастливой помолвке разбились вдребезги. Я, Алевтина, хотела познакомить родителей жениха, Дмитрия, с моей мамой, но вместо уютных посиделок получила спектакль в духе «Скандалы, интриги, расследования».

Мы с Димой встречались два года, и я уже мысленно примеряла фату. Он — золотой парень: добрый, руки из нужного места растут, заботится, как папа Карло о Буратино. Когда он встал на одно колено (второе, видимо, болело), я чуть не расплавилась от счастья. Решили, что пора сводить родителей. Моя мама, Галина, последние десять лет работала в Турции, но ради такого дела рванула на родину. Родители Димы, Игорь и Раиса, жили в соседнем районе в съёмной хрущёвке. Я знала, что живут они скромно — Дима им помогал, даже за коммуналку платил. Честно, я им симпатизировала… до того злополучного вечера.

Организовать встречу было как пройти квест. Мама предложила устроить ужин у нас, мол, по-домашнему уютнее. Три дня я превращала квартиру в филиал «Кондитерской Палыча»: мыла, пекла, даже блины с припёком делала. Дима уверял, что его родицы в предвкушении. Я рисовала в голове идиллию: все сидят, чай пьют, про свадьбу болтают… Ан нет.

В день икс мама приехала из аэропорта усталая, но с подарками — бутылкой ракии и магнитиками «Я ♥ Стамбул». Я уже предвкушала, как все ахнут от её щедрости… Но едва Игорь с Раисой переступили порог, будто сквозняк злой судьбы прошёлся по квартире. Раиса осмотрела комнату взглядом ревизора, а Игорь насупился, как медведь в берлоге. Я суетилась, предлагала чай с вареньем, но Раиса вдруг начала монолог в духе «Как нам досталась эта жизнь».

«Мы всю жизнь в съёмных углах, — завела она, сверля маму взглядом. — Дима нас тянет, а сам-то еле на сапоги зарабатывает. А вы, Галина, небось в Турции пашу себе на виллу копите?» Мама попыталась смягчить удар: мол, работает няней, живёт скромненько. Но Раиса — актриса драматического театра: «Скромненько? А подарки эти зачем? Шикуете, да?»

Я онемела. Мама побледнела, Игорь уткнулся в тарелку, а Дима покраснел, как рак. Раиса же разошлась не на шутку: «Вы тут блины печёте, а мы лапшу быстрого приготовления трескаем! Думаете, мы вам ровня?» Я попыталась вставить слово, но она уже орала про «высокомерных зажравшихся». Мама встала, хлопнув салфеткой: «Я приехала познакомиться, а не слушать истерики». Раиса парировала: «Ну и катитесь обратно в свою Турцию!»

Финал? Раиса с Игорём ушли, хлопнув дверью так, что соседи вызвали участкового. Дима мычал что-то про «мама просто эмоциональная». Мама рыдала в подушку, а я понимала — мои мечты о свадьбе теперь лежат, как разбитая фаянсовая собачка. Как жить с мужем, если его мать смотрит на тебя, как на врага народа?

На следующий день Дима выдал гениальное: «Маму не перевоспитаешь, она всю жизнь страдала. Может, твоя мама и правда слишком пафосно себя вела?» После таких слов я чуть не отправила ему в ответник смайлик с средним пальцем. Мама улетела обратно, бросив: «Дочка, если свекровь — это Баба Яга в пижаме, подумай трижды».

Теперь я как героиня мелодрамы на НТВ. Дима клянётся, что всё уладит, но Раиса даже не думает извиняться. Бабка у подъезда, узнав историю, прошептала: «Беги, дура! Если мужчина мамки не ставит на место, из него муж не получится». Любовь к Диме ещё теплится, но… Стоит ли оно того? Я хотела объединить семьи, а получила войну миров. И пока не знаю, кто в ней победит — сердце или гордость.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

16 − 15 =

Також цікаво:

З життя46 хвилин ago

Вона вийшла заміж за чоловіка з величезним досвідом, щоб врятувати свою родину — але те, що сталося далі, змінило її життя назавжди.

Коли двадцятиоднорічна Соломія Ковальчук увійшла до палацу шлюбів з букетом білих лілій та тремтячою посмішкою, всі зупинили погляди. Поряд, спокійний...

З життя2 години ago

Любов, що дійшла до краю часу

Ох, слухай, Ганна Петрівна розбирала старі речі, знайшла коробку з фото. І натрапила на знімок з випускного. Сорок літ тому...

З життя4 години ago

Він стрибнув з вертольота, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Я не мав бути біля води того дня. Лише коротка перерва від зміни в кафе на дніпровській набережній у Києві....

З життя6 години ago

Дочка пробачила, а я — ні

Валентина Петривна розглядала себе у дзеркалі, підправляючи сірий костюм. Сьогодні Солопійці виповнилося тридцять. Перший день народження доньки за останні вісім...

З життя9 години ago

Заміжня, але на самоті

Олено, ну поясни мені, як це розуміти? — сусідка Ганна Іванівна стояла на порозі з авоською й похитувала головою. —...

З життя12 години ago

Протягом 23 років я віддав усе своє життя сину з паралічем. Потім прихована камера розкрила правду, якої я ніколи не очікував.

Двадцять три роки я присвятила життя паралізованому синові. Доки прихована камера не показала правду, якої я ніколи не очікувала. Колись...

З життя12 години ago

Щастя в тіні чорного

Орина сиділа надворі крамниці й спостерігала за суєтою. Автобуси під’їжджали, визираючи пасажирів, люди поспішали кудись, а вона мусіла вирішити —...

З життя15 години ago

НЕ МОЖУ ЗІРВАТИ ЦЕЙ ПРЕДМЕТ!

“Зайди, Андрію!” – почув я по внутрішньому зв’язку від начальника. Зрозумів – знову дістане мені. І було за що. “Сідай,...