Connect with us

З життя

Знакомство с родителями жениха обернулось скандалом

Published

on

В небольшом городке на Урале, где старые деревянные дома помнят шепот семейных преданий, мои мечты о счастливой свадьбе разбились о суровую правду жизни. Я, Арина, решила познакомить родителей моего жениха, Дмитрия, с моей матерью, но вместо душевной встречи получила скандал, который оставил в сердце незаживающую рану.

Мы с Димой встречались два года, и я была уверена, что он — моя судьба. Он — добрый, работящий, всегда заботился обо мне. Когда он сделал предложение, я была на вершине счастья. Решили, что пора познакомить родителей. Моя мама, Ольга, жила в Германии, работала там десять лет, но ради такого события прилетела домой. Родители Димы, Игорь и Светлана, жили в соседнем районе, в съёмной квартире, и я знала, что живут они небогато. Дима часто помогал им, платил аренду, и я уважала его за это. Но не думала, что их бедность обернётся катастрофой.

Устроить встречу оказалось непросто. Мама предложила устроить ужин у нас, чтобы было уютно. Я готовилась несколько дней: убирала, покупала продукты, пекла пирог по бабушкиному рецепту. Дима уверял, что его родители рады знакомству. Я представляла, как мы все сидим за столом, смеёмся, обсуждаем свадьбу. Но вышло иначе.

В день встречи мама приехала из аэропорта уставшая, но счастливая. Она привезла подарки для родителей Димы: бутылку немецкого вина и сувениры. Я гордилась ею — она умела создать тёплую атмосферу. Но когда Игорь и Светлана вошли в дом, я сразу почувствовала холод. Светлана оглядела комнату взглядом, полным зависти, а Игорь хмурился. Я пыталась разрядить обстановку, угощала чаем, но Светлана вдруг начала жаловаться на жизнь.

«Мы всю жизнь в чужих углах ютимся, — сказала она, глядя на маму. — Дима нас тянет, а сам еле сводит концы. А вы, Ольга, небось в Германии в золоте купаетесь?» Её голос был едким. Мама, стараясь сгладить ситуацию, ответила, что работает медсестрой, живёт скромно, но Светлана перебила: «Скромно? А подарки эти дорогие зачем? Показать, как мы бедно живём?»

Я онемела. Мама растерялась, Игорь молчал. Дима краснел, но тоже не вступился. Светлана продолжала: «Вы тут пироги печёте, а мы без гроша! Думаете, раз у вас всё есть, можно над нами смеяться?» Я попыталась возразить, но она уже кричала, обвиняя нас в высокомерии. Мама встала: «Я приехала познакомиться, а не выслушивать оскорбления». Светлана бросила: «Тогда валите обратно в свою Германию!»

Ужин провалился. Светлана с Игорем ушли, хлопнув дверью. Дима извинялся, но слова его были пусты. Мама плакала, а я чувствовала, как рушатся мечты. Как строить семью, если родители жениха нас ненавидят? Я винила себя: надо было встретиться в кафе. Но их злость была необъяснима. Разве мы виноваты, что живём чуть лучше?

На следующий день я позвонила Диме, надеясь, что он поговорит с матерью. Но он ответил: «Мать не переубедишь, она всю жизнь тяжко трудилась. Может, твоя мама и правда зазналась?» Эти слова добили меня. Я любила его, но как принять семью, которая презирает мою? Мама улетела, не простившись с ними. Она сказала: «Арина, подумай, нужна ли тебе такая свекровь».

Теперь я в смятении. Дима просит время, но я не могу забыть, как унизили маму. Светлана даже не извинилась, Игорь молчал. Боюсь, эта злоба отравит нашу жизнь. Любовь к Диме ещё жива, но трещина между нами растёт. Мечтала о свадьбе, где все будут родными, а получила боль и слёзы.

Соседка, узнав о случившемся, сказала: поговори с Димой напрямки — если он не сможет защитить тебя от матери, стоит ли продолжать? Не хочу терять его, но и жить под её ненавистью не смогу. Душа рвётся между любовью и гордостью. Хотела объединить семьи, а вместо этого потеряла веру в наше будущее. Светлана своим гневом разрушила не только вечер, но и все надежды.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шістнадцять + один =

Також цікаво:

З життя33 хвилини ago

Вона вийшла заміж за чоловіка з величезним досвідом, щоб врятувати свою родину — але те, що сталося далі, змінило її життя назавжди.

Коли двадцятиоднорічна Соломія Ковальчук увійшла до палацу шлюбів з букетом білих лілій та тремтячою посмішкою, всі зупинили погляди. Поряд, спокійний...

З життя2 години ago

Любов, що дійшла до краю часу

Ох, слухай, Ганна Петрівна розбирала старі речі, знайшла коробку з фото. І натрапила на знімок з випускного. Сорок літ тому...

З життя4 години ago

Він стрибнув з вертольота, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Я не мав бути біля води того дня. Лише коротка перерва від зміни в кафе на дніпровській набережній у Києві....

З життя6 години ago

Дочка пробачила, а я — ні

Валентина Петривна розглядала себе у дзеркалі, підправляючи сірий костюм. Сьогодні Солопійці виповнилося тридцять. Перший день народження доньки за останні вісім...

З життя9 години ago

Заміжня, але на самоті

Олено, ну поясни мені, як це розуміти? — сусідка Ганна Іванівна стояла на порозі з авоською й похитувала головою. —...

З життя11 години ago

Протягом 23 років я віддав усе своє життя сину з паралічем. Потім прихована камера розкрила правду, якої я ніколи не очікував.

Двадцять три роки я присвятила життя паралізованому синові. Доки прихована камера не показала правду, якої я ніколи не очікувала. Колись...

З життя11 години ago

Щастя в тіні чорного

Орина сиділа надворі крамниці й спостерігала за суєтою. Автобуси під’їжджали, визираючи пасажирів, люди поспішали кудись, а вона мусіла вирішити —...

З життя15 години ago

НЕ МОЖУ ЗІРВАТИ ЦЕЙ ПРЕДМЕТ!

“Зайди, Андрію!” – почув я по внутрішньому зв’язку від начальника. Зрозумів – знову дістане мені. І було за що. “Сідай,...